Вирок № 39910074, 23.07.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1/760/64/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Горбатовської С.А.

суддів Криворот О. О., Зінченка С. В.,

при секретарях Комар О. В., Бурдейній М. П.,

за участю:

прокурорів Рибалка І. А., Коптєлова П. О., Бондаря В.М., Чолака І. І.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого охоронцем АГК «Супутник-2», зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4 приблизно в жовтні 2008 року, після того, як між ним і його знайомим ОСОБА_1 виникли неприязні стосунки на грунті того, що ОСОБА_1, працюючи директором ДЮСШ № 7 м. Києва, спортивна база якої знаходиться на території Труханового острова у м. Києві, забороняв ОСОБА_4 проводити комерційні операції на базі ДЮСШ №7 з метою отримання прибутку, маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_1 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, шляхом приведення в дію вибухового пристрою за місцем проживання ОСОБА_1, розробив план і підготував знаряддя та засоби вчинення злочину.

Реалізуючи умисел, направлений на вчинення вибуху з метою вбивства ОСОБА_1, ОСОБА_4 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав вибуховий пристрій, що відноситься до боєприпасів, - осколкову гранату Ф-1 в комплекті з підривачем УЗРГМ-2. Вказаний вибуховий пристрій ОСОБА_4 переніс за місцем свого проживання - до кв. АДРЕСА_1, де став зберігати без передбаченого законом дозволу. ОСОБА_4, будучи знайомим з принципом дії ручних гранат, маючи навички поводження з ними, зокрема щодо встановлення вибухового пристрою самостійно, без допомоги сторонніх осіб, підшукав дві кватирки від вікон, лист фанери і брусок з дерева для встановлення та приведення в дію вказаного вибухового пристрою з метою позбавлення ОСОБА_1 життя.

Готуючись до вбивства ОСОБА_1, візуально спостерігаючи за будинком і прилеглою до нього територією протягом жовтня 2008 року по липень 2009 року, ОСОБА_4 вів спостереження за пересуванням і способом життя ОСОБА_1

Після чого, ОСОБА_4, перебуваючи АДРЕСА_2, у період часу приблизно з 22.30 год. 22.07.2009 року по 03.30 год. 23.07.2009 року в приміщенні під'їзду АДРЕСА_2, не оснащеному ліфтом, на кожному з поверхів якого розташовано по чотири квартири, в яких мешкають люди, з метою умисного вбивства ОСОБА_1 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вмонтував вибуховий пристрій - осколкову гранату Ф-1 в комплекті з підривачем УЗРГМ-2 поруч із вхідними дверима квартири НОМЕР_1 вказаного будинку. При цьому, ОСОБА_4 видалив запобіжну чеку з кільцем підривача осколкової гранати Ф-1, притиснув важіль в зачепі ударника накольного механізму віконними рамами - кватирками і встановив ричаг у вигляді бруска з дерева таким чином, що при відкриванні дверей квартири НОМЕР_1 брусок відсовував віконні рами, які звільняли важіль підривана УЗРГМ-2, який, в свою чергу, виходив з зачепу ударника накольного механізму і приводив до ініціювання запалу підривача, і, як наслідок, вибуху гранати.

Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_1, до кінця, проте, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Так, 23.07.2009 року, приблизно о 09.10 год., в момент виходу ОСОБА_1 із квартири, даний вибуховий пристрій було активовано, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних осколкових поранень м'яких тканин грудей і живота (непроникаючого характеру), нижніх кінцівок; переломів 1-ої плеснової кістки лівої ступні та п'яткової кістки правої ступні, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я), і могли утворитись 23.07.2009 року від дії факторів (осколків) вибуху вибухового пристрою.

Тим самим ОСОБА_4 був вчинений закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, який не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4

Вилучені під час огляду місця події 23.07.2009 року у АДРЕСА_2 деформовані металеві предмети є частинами стандартної промислово-виготовленої осколкової гранати Ф-1, яка відноситься до боєприпасів. Вибуховий пристрій, який вибухнув 23.07.2009 року в АДРЕСА_2, є стандартною промислово - виготовленою, оборонною, осколковою гранатою Ф-1, яка відноситься до боєприпасів.

Встановлений вибуховий пристрій, який вибухнув 23.07.2009 року в АДРЕСА_2, представляє собою споряджену гранату Ф-1 (з підривачем УЗРГМ-2). Вказаний вибуховий пристрій був встановлений таким способом, що з підривача УЗРГМ-2 була видалена запобіжна чека з кільцем, а важіль в зачепі ударника накольного механізму утримувався за допомогою ваги притиснутих до нього віконних рам. При відчиненні дверей віконні рами були відсунуті, таким чином звільнено важіль підривача УЗРГМ-2, який, в свою чергу, вийшов з зачепу ударника накольного механізму, звільнивши його, що привело до ініціювання запалу підривача і, як наслідок, вибуху гранати. Особа, яка встановила вибуховий пристрій знайома з принципом дії ручних гранат та має навички поводження з ними, а також знайома з способами маскування вибухових пристроїв.

В нашаруваннях на предметах, вилучених 23.07.2009 року під час огляду місця події АДРЕСА_2, виявлено тротил, який є бризантною вибуховою речовиною.

Крім того, ОСОБА_4 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, не маючи передбаченого законом дозволу придбав вибуховий пристрій, що відноситься до боєприпасів, - осколкову гранату Ф-1 в комплекті з підривачем УЗРГМ-2. Вказаний вибуховий пристрій ОСОБА_4, не маючи передбаченого законом дозволу, переніс за місцем свого проживання - до кв. АДРЕСА_1, де став зберігати без передбаченого законом дозволу.

Також ОСОБА_4 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи, не маючи передбаченого законом дозволу придбав боєприпаси, частини вогнепальної зброї, з яких можливо зібрати 67 конструктивних одиниць вогнепальної зброї, після чого, не маючи передбаченого законом дозволу став зберігати їх: за місцем свого проживання - в кв. АДРЕСА_1; в автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, який належав його батьку ОСОБА_5 і яким він мав право керувати; в гаражному боксі НОМЕР_3 АГК «Супутник-2» АДРЕСА_3, що належить йому.

21.09.2009 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено і вилучено: 5 предметів, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - 7,62 мм патронами (ТТ), придатними для стрільби; 2 предмета, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9x19 мм (Парабелум) патронами, що придатні для стрільби; 16 предметів, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - військовими 7,62х54 гвинтівочними патронами зразка 1908 року, придатними для стрільби, які ОСОБА_4 придбав, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу.

01.10.2009 року в ході обшуку автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрованого на ОСОБА_5 і яким керував ОСОБА_4, розташованого на території АГК «Супутник-2» АДРЕСА_3, виявлено і вилучено: 63 предмети, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - військовими патронами калібру 9x18 мм (ПМ), промислового виробництва, придатними для стрільби, які ОСОБА_4 придбав, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу.

22.09.2009 року в ході обшуку гаражного боксу НОМЕР_3 АГК «Супутник-2» АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4, виявлено і вилучено: 67 конструктивних одиниць вогнепальної зброї, які є: 3 зібрані одиниці - виготовлені саморобним способом по типу однозарядних гладкоствольних пістолетів під мисливський патрон 16 калібру і відносяться до саморобної гладкоствольної вогнепальної зброї, для проведення пострілів придатні; 6 зібраних одиниць - виготовлені саморобним способом по типу однозарядних гладкоствольних пістолетів під спортивно - мисливський патрон калібру 5,6 мм, до проведення пострілів будуть придатні при підгонці патронника ствола під патрон вищезазначеного патрону; 58 одиниць, які можливо зібрати в єдину конструкцію, проте вони будуть придатні до проведення пострілів після проведення подальшої обробки внутрішніх частин з метою підгонки та приведення в робочий стан (придатний для проведення пострілів.) Вказані конструктивні частини вогнепальної зброї ОСОБА_4 придбав, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів і заявлений ОСОБА_1 цивільний позов не визнав і показав.

По епізоду закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, підсудний суду показав, що з ОСОБА_1 знайомий з дитинства, так як проживали в одному дворі. Після закінчення школи він почав займатись стрільбою, є майстром спорту зі стендової стрільби і кандидатом у майстри спорту з кульової стрільби. У 2004 році він зустрів ОСОБА_1 на вул. Хрещатик у м. Києві, при зустрічі обмінялись номерами телефонів, спілкування розпочали у 2005 році і спілкуватись до 01.09.2008 року. Влітку 2005 року він двічі приїжджав до ОСОБА_1 на базу на Трухановому острові, також двічі зустрічався з ОСОБА_1 у 2006 році. Про свою діяльність на посаді директора ДЮСШ № 7 ОСОБА_1 почав розповідати йому починаючи з 2005 року, ОСОБА_1 провів екскурсію по базі на Трухановому острові і скаржився на відсутність грошей, вказуючи, що база не працює 9 місяців у рік. У 2007 році ОСОБА_1 став розповідати про виникнення проблем по роботі, в тому числі, і з трудовим колективом школи, пропонував працевлаштувати його до ДЮСШ, а також запитував про наявність знайомих, яких можна працевлаштувати до школи для отримання підтримки у трудовому колективі. Пропозицію ОСОБА_1 щодо працевлаштування він переказував своїм знайомим ОСОБА_6 і ОСОБА_7. ОСОБА_1 просив про допомогу у підтримці перед трудовим колективом. На прохання ОСОБА_1 він приїжджав на збори трудового колективу. Після повернення ОСОБА_1 з Австралії та відвідування останнім за його, ОСОБА_4, запрошенням бази «Снайпер», ОСОБА_1 став пропонувати зробити на базі на Трухановому острові тир для стендової стрільби і окоп для стрільби на інший берег; організувати надання в оренду будиночків і зробити стоянку для яхт; відкрити столярний цех, спортзал, банкетний зал, на що він відмовляв, оскільки вважав такі пропозиції ОСОБА_1 нереальними. ОСОБА_1 пропонував відкрити в приміщенні ДЮСШ № 7 по вул. Прорізній у м. Києві тир для тренувань, на що він також відмовився. На прохання ОСОБА_1 він запропонував своїм знайомим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 спортзал у приміщенні ДЮСШ № 7 по вул. Прорізній, проте, останні після огляду приміщення відмовились. ОСОБА_1 пропонував йому до продажу бензин зі знижкою, дизельну електростанцію, станки, на що він відмовив. Такі види діяльності ОСОБА_1 пропонував з метою отримання прибутку для виїзду на постійне проживання до Австралії. ОСОБА_1 пропонував йому зробити на базі піч «тандир», на що він погодився. На початку 2008 року ОСОБА_1 повідомив, що його, ОСОБА_1, можуть звільнити з роботи. Навесні 2008 року він обмежив зустрічі з ОСОБА_1, оскільки зрозумів, що останній почав втягував його у конфлікт з працівниками ДЮСШ. У серпні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_1 і нагадав про обіцянку зробити на базі піч «тандир», вони домовились про зустріч. 29.08.2008 року він приїхав на базу для зустрічі з ОСОБА_1, проте, останній був зайнятий, вони домовились про зустріч на 30.08.2008 року. 30.08.2008 року він зателефонував ОСОБА_1, на що останній повідомив, що чекає на нього. У зв'язку із складним рухом він автомобілем декілька часів їхав на базу до ОСОБА_1, телефонуючи останньому, що затримується, проте, ОСОБА_1 повідомляв, що чекає на нього. По приїзду на базу, ОСОБА_1 повідомив, що зайнятий, після чого, він поїхав. О 20.05 год. 01.09.2008 року йому зателефонував ОСОБА_1 і запитав про піч, на що він повідомив, щоб ОСОБА_1 більше йому не телефонував. В подальшому, будь - яких стосунків із ОСОБА_1 не підтримував. Про замах на вбивство ОСОБА_1 дізнався з засобів масової інформації. Мотиву позбавляти ОСОБА_1 життя не мав, за потерпілим не стежив, вибуховий пристрій не встановлював і навичок поводження з вибуховими пристроями немає, до вчинення замаху на життя ОСОБА_1 не причетний. Вночі з 22 на 23.07.2008 року він знаходився за місцем свого проживання, свідків, які б могли підтвердити його перебування вдома, немає.

В ході судового слідства підсудний ОСОБА_4 змінив раніше дані показання з приводу відсутності свідків, які б могли підтвердити його перебування за місцем проживання вночі з 22 на 23.07.2008 року, вказуючи, що вночі з 22 на 23.07.2008 року він знаходився за місцем свого проживання зі своїми батьками. Ввечері 22.07.2008 року погіршився стан здоров'я його батька ОСОБА_5, тому приблизно о 02 год. 23.07.2008 року він викликав швидку допомогу, яка прибула за 30 хв., лікарі надали батьку медичну допомогу.

По епізоду незаконного придбання, зберігання, носіння бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, підсудний ОСОБА_4 показав, що за місцем його проживання, в гаражному боксі і автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» зберігав лише зброю і боєприпаси, на які він і його батько ОСОБА_5 мали відповідні дозволи. Вилучені в ході обшуку металеві частини, з яких за пред'явленим обвинуваченням можна зібрати вогнепальну зброю, збирав його батько ОСОБА_5 і здавав як металобрухт. Патрони калібру 5,6 мм в кількості 13 850 шт. належать його знайомому служителю Києво - Печерської Лаври, який влітку 2009 року передав йому патрони на зберігання, оскільки він мав відповідний дозвіл. Патрони калібру 7,62х38 мм в кількості 1 480 шт. належали ОСОБА_5, а патрони калібру 7,62х39 в кількості 5 000 шт. - знайомому його батька - ОСОБА_9, який передав патрони ОСОБА_5 на зберігання. Інші предмети, вказані в обвинуваченні, йому не належать, вважає, що її підкинули працівники міліції.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, його винуватість повністю підтверджується зібраними у справі і дослідженими в суді доказами в їх сукупності.

І. По епізоду закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

В судовому засіданні встановлено, що 23.07.2009 року, приблизно о 09.10 год., на першому поверсі під'їзду АДРЕСА_2 мав місце вибух.

Вказані обставини учасниками процесу не оспорюються, а також повністю підтверджуються даними протоколу огляду місця події від 23.07.2009 року (а.с. 45-56 Т.1), показаннями потерпілого ОСОБА_1 і свідків - мешканців буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними суду, та показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, допитаних в ході досудового слідства.

В судовому засіданні захисник, не оспорюючи факт вибуху, вказував, що органом досудового слідства не встановлені вид вибухового пристрою і спосіб, за яким він був активований. Захист, посилаючись на дані протоколу огляду місця події від 23.07.2009 року і проведених у справі експертних досліджень, вважає, що вибух відбувся за допомогою пляшки з вибуховою сумішшю з начиненням дрібними металевими частинами - частин цвяхів, шроту тощо.

Аналізуючи наведені доводи захисту, суд вважає, що така позиція не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи з наступних підстав.

Так, у відповідності до даних протоколу огляду місця події від 23.07.2009 року (а.с. 45-56 Т.1) в ході огляду під'їзду АДРЕСА_2 біля осередку вибуху виявлені залишки скла, серед уламків скла виявлено деформований ричаг підривача УЗРГМ з маркуванням 2-88 УЗЧП. Виявленні окремі металеві частки і підривач поміщені в поліетиленовий пакет та вилучені.

Згідно даних висновку експерта ВТ № 1/26 вибухотехнічної експертизи від 08.08.2009 року вилучені під час огляду місця події 23.07.2009 року в АДРЕСА_2 деформовані металеві предмети є частинами стандартної промислово-виготовленої осколкової гранати Ф-1, яка відноситься до боєприпасів. Вибуховий пристрій, який вибухнув 23.07.2009 року в АДРЕСА_2, є стандартною промислово - виготовленою, оборонною, осколковою гранатою Ф-1, яка відноситься до боєприпасів (а. с. 38-52 Т.8)

У відповідності до даних висновку експерта № 1/01-ВТ вибухотехнічної експертизи від 28.01.2010 року встановлений вибуховий пристрій, який вибухнув 23.07.2009 року АДРЕСА_2, представляє собою споряджену гранату Ф-1 (з підривачем УЗРГМ-2). Вказаний вибуховий пристрій був встановлений таким способом, що з підривача УЗРГМ-2 була видалена запобіжна чека з кільцем, а важіль в зачепі ударника накольного механізму утримувався за допомогою ваги притиснутих до нього віконних рам. При відчиненні дверей, віконні рами були відсунуті, таким чином звільнено важіль підривача УЗРГМ-2, який, в свою чергу, вийшов з зачепу ударника накольного механізму, звільнивши його, що привело до ініціювання запалу підривача і, як наслідок, вибуху гранати. Сила вибуху активізованого вибухового пристрою, встановленого в під'їзді АДРЕСА_2 поруч з вхідними дверима кв. НОМЕР_1 23.07.2009 року, відповідає силі вибуху стандартної промислово - виготовленої ручної гранати Ф-1 (а.с. 58-62 Т.8)

Крім того, суд враховує, що на місці події не були вилучені дрібні металеві частини, якими, за позицією захисту, була начинена пляшка з вибуховою сумішшю.

Таким чином, доводи захисту повністю спростовуються даними проведених у справі експертних досліджень, а тому такі доводи суд вважає необґрунтованими.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 і його захисник вказували, що органом досудового слідства не встановлений мотив вчинення підсудним інкримінованого злочину, а саме, позбавляти ОСОБА_1 життя.

Оцінюючи наведену захисну позицію, суд приходить до наступного.

ОСОБА_4 обвинувачується у закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_1, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з мотивів неприязних стосунків, які виникли на грунті, що ОСОБА_1, працюючи директором ДЮСШ № 7 м. Києва, спортивна база якої знаходиться на території Труханового острова у м. Києві, забороняв ОСОБА_4 проводити комерційні операції на базі ДЮСШ №7 з метою отримання прибутку.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що знайомий з ОСОБА_4 з дитинства, проте, вони не спілкувались. У 1994 році, перебуваючи в Германії, зустрів ОСОБА_4, який повідомив, що є снайпером та їде на службу до Французького легіону. Приблизно у 2005 році на вул. Хрещатик у м. Києві він зустрів ОСОБА_4. У 2006 році за запрошенням ОСОБА_4 він відвідав полігон «Снайпер», після чого, з ОСОБА_4 тривалий час не спілкувався. У 2007 році, працюючи директором ДЮСШ № 7, він вирішив відкрити секцію зі стрільби, тому зателефонував ОСОБА_4, проте, останній у зв'язку з відсутністю відповідної освіти, не міг працювати у школі. ОСОБА_4 став нав'язувати свою дружбу, просив працевлаштувати на базу ДЮСШ № 7 на Трухановому острові, а також працевлаштувати своїх знайомих ОСОБА_7 і ОСОБА_6, пропонував різні комерційні пропозиції, як то, здавати в оренду будиночки на базі, на що він відмовляв. ОСОБА_4 постійно телефонував та приїжджав на базу без запрошень і попереджень. Влітку 2008 року ОСОБА_4 запитав про відпочинок на базі з дівчатами і запропонував зробити на базі піч «тандир», після чого, він вирішив припинити спілкування з ОСОБА_4. Наприкінці серпня 2008 року йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що приїде на базу для термінової зустрічі. ОСОБА_4 приїхав із запізненням, тому він повідомив останньому, що зайнятий і запропонував зателефонувати пізніше. ОСОБА_4 поїхав. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_4, який висловлювався нецензурними словами, після чого, він поклав слухавку і більше з ОСОБА_4 не спілкувався. Восени 2008 року йому за телефоном погрожували фізичною розправою, а в літку 2009 року він декілька разів бачив ОСОБА_4 біля свого будинку, в тому числі, і з раніше незнайомим, яким, в подальшому, виявився ОСОБА_18 Крім того, біля свого будинку він бачив мікроавтобус «VOLKSWAGEN», яким керував ОСОБА_4. Вважає, що ОСОБА_4 за ним стежив. 23.07.2009 року, приблизно о 09 год., він виходив з дому на роботу. Він намагався відкрити вхідні двері квартири, проте, щось заважало. Він з натиском відкрив двері, після чого, пролунав вибух. Він втратив свідомість, після чого, встав і вийшов з квартири на вулицю, де впав і періодично втрачав свідомість. В результаті вибуху він отримав тілесні ушкодження і значну крововтрату, знаходився на стаціонарному лікуванні, має 2 групу інвалідності.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав уточнений цивільний позов, просив його задовольнити і призначити підсудному покарання у виді довічного позбавлення волі.

Аналізуючи показання і поведінку підсудного в суді, суд приходить висновку, що у ОСОБА_4 дійсно мало місце особисте неприязне відношення до ОСОБА_1, яке, на переконання суду, полягає в наявності у підсудного невдоволення особистістю і поведінкою ОСОБА_1 у період їх спілкування до події.

При цьому, суд враховує показання свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_6, дані в ході досудового і судового слідства, з яких вбачається, що в період спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_6 і ОСОБА_18, з кожним окремо, починаючи з восени 2008 року і до події, ОСОБА_4 розповідав ОСОБА_6 і ОСОБА_18 про своє невдоволення ОСОБА_1, як особистістю, так і керівником ДЮСШ № 7.

Крім того, за показаннями свідка ОСОБА_6 суду ОСОБА_4 у бесідах зі свідком виказував своє бажання позбавити ОСОБА_1 життя.

Також, суд враховує показання свідка ОСОБА_19, викладені у протоколі додаткового допиту свідка від 05.02.2010 року (а.с. 131-136 Т.2), у відповідності до яких при спілкуванні свідка з ОСОБА_4 у липні 2009 року останній виказував своє невдоволення особою ОСОБА_1, в тому числі, і як керівником ДЮСШ № 7.

З показань ОСОБА_1 і наведених вище свідків вбачається, що ОСОБА_1 відмовляв ОСОБА_4 у реалізації задумів останнього з приводу проведення комерційної діяльності на базі ДЮСШ № 7, розташованій на Трухановому острові.

При цьому, суд враховує, що за пред'явленим обвинуваченням підсудному не інкримінується вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_1 з корисливих мотивів, в обвинуваченні викладені лише підстави, а не мотив, за якими у ОСОБА_4 виникло особисте неприязне відношення до потерпілого, яке було пов'язане з відмовою останнього від пропозицій ОСОБА_4 з приводу проведення комерційної діяльності на базі ДЮСШ № 7.

Вищевикладене, на переконання суду, свідчить про наявність у ОСОБА_4 мотиву для позбавлення ОСОБА_1 життя, а саме, особисте неприязне відношення до потерпілого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 заперечував обставини підготовки і вчинення інкримінованого злочину, вказував, що за потерпілим ОСОБА_1 не стежив, вибуховий пристрій не придбавав і за місцем проживання потерпілого не встановлював, не причетний до замаху на життя ОСОБА_1

Аналізуючи докази у справі, суд вважає, що захисні доводи підсудного не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав.

Так, у справі зібрані докази, які перевірені судом, що свідчать про підготовку підсудного до вчинення інкримінованого злочину.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що в літку 2009 року біля будинку, в якому проживає, бачив мікроавтобус «VOLKSWAGEN», яким керував ОСОБА_4, а також декілька разів бачив особисто ОСОБА_4, хоча останній у даному районі не проживає, в тому числі, і з раніше незнайомим, яким, в подальшому, виявився ОСОБА_18

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що знайомий з ОСОБА_4 В ході спілкування ОСОБА_4 розповідав про свого знайомого ОСОБА_1, яким, в подальшому, виявився ОСОБА_1, до якого негативно ставився. В один з днів восени 2008 року, у вечірній час, він перебував з ОСОБА_4 на вул. Хрещатик. ОСОБА_4 попросив його зателефонувати ОСОБА_1, якого, за словами ОСОБА_4, необхідно було налякати. На пропозицію він погодився, оскільки сприйняв її як жарт. ОСОБА_4 надав йому телефонну картку, за допомогою якої з телефонного автомату він зателефонував на повідомлений ОСОБА_4 номер. У липні 2009 року він разом із ОСОБА_4 на мікроавтобусі останнього приїздив до будинку, в якому проживав ОСОБА_1. Надалі, він двічі зустрічався з ОСОБА_4 біля будинку ОСОБА_1. Після того, йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що із ОСОБА_1 трапилось горе, для себе він зрозумів, що також якимось чином до цього причетний.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 підтримав оголошені судом показання, дані в ході досудового слідства, у відповідності до яких в один з днів восени 2008 року, ввечері, свідок перебував з ОСОБА_4 на вул. Хрещатик. ОСОБА_4 розказував про свого знайомого ОСОБА_1, до якого мав негативне ставлення. ОСОБА_4 попросив зателефонувати ОСОБА_1 і зіпсувати останньому сон. На прохання ОСОБА_4 з наданої останнім телефонної картки він з автомату по вул. Хрещатик зателефонував за повідомленим ОСОБА_4 номером. Слухавку підняла жінка, яку він попросив покликати ОСОБА_1. Жінка повідомила, що останній спить. Тоді він сказав жінці, щоб вона передала ОСОБА_1, що останній буде спати у лікарні. Після дзвінка, він віддав телефонну картку ОСОБА_4. Навесні 2009 року ОСОБА_4 попросив зателефонувати на базу на Трухановому острові, щоб дізнатись, чи працює там ОСОБА_1, і надав йому номер телефону. На вихідних він зі свого мобільного телефону двічі телефонував на базу, де повідомили, що керівництва немає, вказану інформацію він передав ОСОБА_4. При зустрічі з ОСОБА_4 останній запитав, з якого телефону він телефонував на базу, на що він повідомив - з мобільного, на що ОСОБА_4 сказав, що не треба було так робити. На початку липня 2009 року він разом із ОСОБА_4 на мікроавтобусі останнього приїздили в район Індустріального мосту. ОСОБА_4 запропонував пройтись, повідомивши, що в цьому районі проживає ОСОБА_1, про якого образливо висловлювався. Вони пройшли до будинку ОСОБА_1. ОСОБА_4 показав під'їзд і вікна квартири ОСОБА_1, де горіло світло, після чого, вони поїхали. За 5-7 днів, приблизно о 23 год., він і ОСОБА_4 знову прибули до будинку ОСОБА_1. ОСОБА_4 говорив, що хоче покарати ОСОБА_1, нанести останньому тілесні ушкодження. Зі слів ОСОБА_4 він зрозумів, що останній ненавидить ОСОБА_1. Подивившись у вікна квартири ОСОБА_1, вони пішли. При зустрічі з ОСОБА_4 25-26 липня 2009 року останній повідомив, що на ОСОБА_1 було вчинено напад, вибухнула граната. ОСОБА_4 був схвильований. Він повідомив, що матиме проблеми, оскільки телефонував на базу зі свого мобільного, на що ОСОБА_4 повідомив, що ціллю дзвінка було дізнатись про оренду будиночків на базі у літній період.

Обставини перебування разом із ОСОБА_4 біля буд. АДРЕСА_2 свідок ОСОБА_18 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події від 29.10.2009 року (а.с. 151-153 Т.2), а також в ході очної ставки з ОСОБА_4 від 22.12.2009 року (а.с. 157 - 164 Т.2)

Показання свідка ОСОБА_18 в частині надання ОСОБА_4 телефонної картки для здійснення восени 2008 року телефонного дзвінка на номер домашнього телефону ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами у справі, дослідженими в суді.

Даними протоколу огляду місця події від 28.07.2009 року, у відповідності до яких за місцем проживання ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_4 виявлена і вилучена телефонна картка НОМЕР_4, на якій мається напис « НОМЕР_5» (а.с. 117 Т.1)

Телефонна картка Укртелеком НОМЕР_4 була оглянута в судовому засіданні.

Показаннями свідка ОСОБА_22 суду, що у її брата ОСОБА_21 була наявна телефонна картка, яку вилучили працівники міліції.

Згідно даних ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» телефонний номер « НОМЕР_5» належить ОСОБА_4, підключений 27.02.2008 року (а.с. 112 Т.1)

Показаннями свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_24 суду по обставинам знаходження в середині серпня 2009 року біля зупинки громадського транспорту по вул. Симиренка, 5 у м. Києві телефонної картки «Укртелеком» з написом цифр, використання картки і передачі картки ОСОБА_21

Даними матеріалів перевірки, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_25, у відповідності до яких 21.11.2008 року ОСОБА_25 звернулась до Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві з заявою про отримання 19.11.2008 року, приблизно о 22.30 год., телефоном погрози на адресу її чоловіка ОСОБА_1 (а.с. 101-107 Т.1)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 підтвердила наведені вище обставини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він знайомий з ОСОБА_4 Взимку 2008 року він запитав ОСОБА_4 з приводу працевлаштування, останній запропонував роботу сторожем на базі. ОСОБА_4 дав номер телефону ОСОБА_1, після зустрічі з яким він був оформлений на роботу на базу, розташованої на Трухановому острові. Пропрацювавши ніч, він звільнився у зв'язку з неналежними умовами праці. За деякий час ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_1 не дає розвиватись базі, якщо «прибрати» ОСОБА_1, то на базі можна займатись комерційною діяльністю. ОСОБА_4 пропонував йому працевлаштуватись на базу для спостереження за ОСОБА_1, за що ОСОБА_4 пропонував йому доплату до заробітної плати в сумі 1 500 грн. щомісяця. На таку пропозицію він відмовився.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтримав оголошені судом показання, дані в ході досудового слідства, з яких вбачається, що з весни по червень 2009 року ОСОБА_4 повідомляв про необхідність усунення ОСОБА_1 шляхом вбивства, вказуючи різні способи. Побоюючись позиції ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_1, він у червні 2009 року відмовився від пропозиції ОСОБА_4 працевлаштуватись на базу на Трухановому острові (а.с. 171-174 Т.2)

Наведені показання свідок ОСОБА_6 підтримав в ході очної ставки з ОСОБА_4 від 25.12.2009 року (а.с. 182-193 Т.2)

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вказував, що свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_6 в ході досудового слідства його оговорили у зв'язку із застосуванням до них недозволених методів слідства.

Разом з тим, така позиція підсудного не знайшла свого підтвердження в суді, оскільки свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_6 були допитані в ході судового слідства, дали суду послідовні показання, аналогічні за змістом показанням, даним в ході досудового слідства, а також в повному обсязі підтримали свої показання, дані в ході досудового слідства, оголошені судом.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_6 заперечували застосування до них недозволених методів дізнання і досудового слідства.

Таким чином, у суду не виникає сумнівів у відповідності показань свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_6 фактичним обставинам справи.

При цьому, суд враховує, що показання свідка ОСОБА_18 в частині перебування разом із ОСОБА_4 біля будинку, де проживає ОСОБА_1, повністю узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_1, даними суду.

З урахуванням наведених доказів суд приходить висновку, що після завершення спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_1 по момент події, ОСОБА_4 у зв'язку з особистим неприязним відношенням до ОСОБА_1 вживались активні дії, направлені на спостереження за пересуванням і способом життя ОСОБА_1, обмірковувались і визначались способи вбивства ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що речовий доказ у справі - автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, належав ОСОБА_5, право керування даним автомобілем мав ОСОБА_4

У відповідності до даних протоколу огляду місця події від 23.07.2009 року на місці події були виявлені і вилучені залишки віконних рам, які, в подальшому, були передані для проведення експертного дослідження.

Згідно даних протоколу огляду місця події - автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, від 23.12.2009 року (а.с. 163-170 Т.1) в ході огляду вказаного автомобіля виявлені і вилучені, в тому числі, мікрооб'єкти з підлоги багажника, які, в подальшому, були передані для проведення експертного дослідження.

Так, у відповідності до даних висновку № 3 хс комплексної судової експертизи волокнистих матеріалів, лакофарбових покриттів, вибухових речовин та продуктів вибуху від 04.03.2010 року для проведення дослідження, в тому числі, надішли:

1) мікрооб'єкти з підлоги багажника автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, (об.1.1): фрагмент деревини (об. 1.1. а); речовина неправильної форми білого кольору з відтінком жовтого кольору (об. 1.1. б);

2) фрагмент дерев'яної конструкції (об. 35); дві віконні рами (об. 36, 37), вилучені з місця події.

В ході дослідження встановлено, що фрагмент деревини (об 1.1 а) має ознаки морфологічної подібності (колір, структура поверхні) з деревиною, якою виконані віконні рами (об. 36,37) і фрагмент дерев'яної конструкції (об. 35.)

Речовина неправильної форми білого кольору з відтінком жовтого кольору (об. 1.1. б) є частками лакофарбового покриття, схожими за морфологічними ознаками ділянкам лакофарбового покриття фрагменту дерев'яної конструкції (об. 35.1)

Морфологічним дослідженням встановлено, що порівнювані зразки лакофарбового покриття (об. 1.1. б) і об. 35.1) збігаються за загальною пошаровою структурою і морфологічними властивостями відповідних шарів (включно із наявністю однотипних дефектів) та мають ознаки кустарного нанесення, тобто частки об. 1.1. б) мають спільну групову належність з деякими ділянками лакофарбового покриття фрагменту дерев'яної конструкції (об. 35.1)

Таким чином, суд приходить висновку, що в автомобілі VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, і на місці події були виявлені речові докази, які мають спільну групову належність.

Окрім наведеного доказу, суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_13 суду, що у 2009 році вона проживала в кв. АДРЕСА_5. Ввечері 22.07.2009 року, виходячи з будинку, вона не бачила сторонніх речей на першому поверсі під'їзду. Повернувшись до будинку, приблизно опівночі, вона перебувала в автомобілі, припаркованому біля її під'їзду протягом 3-4 годин. Вона бачила, що біля її під'їзду був припаркований мікроавтобус «Фольксваген» світлого кольору, на даху якого була надбудова. За 20 хвилин після від'їзду мікроавтобуса, вона зайшла до під'їзду, на першому поверсі біля дверей квартири ОСОБА_1 побачила дошки, вікна, будівельне сміття Вранці 23.07.2009 року вона почула вибух, виглянувши з вікна кухні, побачила на вулиці ОСОБА_1, на якому була кров.

З показань потерпілого і підсудного, даних суду, даних протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 08.10.2009 року (а.с. 124-125 Т.2) вбачається, що у 2008 - 2009 роках ОСОБА_4 керував автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2.

В матеріалах справи відсутні дані про наявність у ОСОБА_4 інших транспортних засобів.

В судовому засіданні як з матеріалів справи, так і в ході огляду речового доказу встановлено і не спростовується учасниками процесу, що на даху автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, знаходиться конструкція, яка за показаннями підсудного ОСОБА_4 є кондиціонером.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що в період інкримінованого діяння ОСОБА_4 знаходився на місці події.

Наявність в автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, речових доказів, які за своїми ознаками мають спільну групову належність з речовими доказами, виявленими на місці події (фрагмент деревини), на переконання суду, вказує, що саме ОСОБА_4 доставив на місце події і залишив на місці події фрагмент деревини та віконні рами.

При цьому, суд критично відноситься до показань підсудного, даних суду, в частині його перебування за місцем проживання з вечора 22 по ранок 23.07.2009 року за наступних підстав.

Так, даючи показання в ході досудового і судового слідства, підсудний вказував, що з 22 на 23.07.2009 року перебував за місцем свого проживання. В судовому засіданні на запитання потерпілого підсудний показав, що ніхто не може підтвердити факт його перебування вдома. Після допиту підсудного судом останній подав суду свої письмові показання, які просив долучити до матеріалів справи. Разом з тим, у своїх письмових показаннях підсудний зазначив обставини, про які не повідомляв суду в ході допиту, а саме, перебування його з 22 на 23.07.2009 року за місцем проживання разом з батьками. В ході додаткового допиту підсудний показав, що з 22 на 23.07.2009 року він знаходився за місцем свого проживання з батьками, при цьому, батьку у зв'язку з поганим самопочуттям викликав швидку допомогу. На запитання суду з приводу причин замовчування таких обставин протягом тривалого часу підсудний показав, що забув.

Даючи оцінку наведеним показанням, керуючись внутрішнім переконанням, суд враховує, що в ході судового розгляду підсудний, даючи власну оцінку доказам, дав детальні показання по обставинам, які мали місце набагато раніше інкримінованого діяння, при цьому, зазначаючи не тільки дату, а навіть години тієї чи іншої дії, в тому числі, по обставинам зустрічей з ОСОБА_1 наприкінці серпня 2008 року, часу дзвінка ОСОБА_1 01.09.2008 року. Підсудний детально показав про кількість і види речей та предметів, які були вилучені в ході обшуків, по обставинам та часу затримання і проведення тієї чи іншої слідчої дії. При цьому, про обставини, які свідчать на його користь, підсудний в ході досудового слідства, в ході розгляду справи Апеляційним судом м. Києва і даним складом суду та взагалі протягом тривалого часу перебування під вартою не повідомляв, хоча і був допитаний з цього приводу.

В судовому засіданні допитана свідок захисту ОСОБА_27, яка, будучи адвокатом, погодилась дати показання і показала, що зі слів батька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 їй стало відомо, що вночі з 22 на 23.07.2009 року ОСОБА_4 з батьками перебував за місцем проживання.

Разом з тим, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_27, оскільки свідок надала показання зі слів ОСОБА_5, проте, ОСОБА_5, будучи допитаним в ході досудового слідства і Апеляційним судом м. Києва в ході судового слідства, а також у своїх викладених письмово поясненнях, в тому числі, і на захист ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи, не повідомив про обставини на підтвердження невинуватості свого сина, а саме, перебування ОСОБА_4 з 22 на 23.07.2009 року разом з батьками за місцем проживання.

Крім того, в судовому засіданні була присутня мати ОСОБА_4, при встановленні особи якої і на запитання суду з приводу необхідності її допиту як свідка, сторона захисту відмовилась від допиту даної особи як свідка захисту.

За викладеним, аналізуючи захисну позицію підсудного, суд вважає її направленою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Враховуючи викладені у цьому вироку висновки, суд вважає, що саме ОСОБА_4 в період часу приблизно з 22.30 год. 22.07.2009 року до 03.30 год. 23.07.2009 року доставив до під'їзду АДРЕСА_2 і встановив біля квартири НОМЕР_1 вибуховий пристрій, який представляє собою споряджену гранату Ф-1 (з підшивачем УРЗГМ-2), у спосіб, вказаний у наведеному вище висновку експерта № 1/01-ВТ вибухотехнічної експертизи від 28.01.2010 року, з метою вбивства ОСОБА_1 з мотивів особистого неприязного відношення до останнього.

Доводи ОСОБА_4 з приводу відсутності у нього навичок і досвіду поводження з вибуховими пристроями, в тому числі, їх встановлення, спростовуються даними висновку експерта № 1/01-ВТ вибухотехнічної експертизи від 28.01.2010 року, у відповідності до яких особа, яка встановила вибуховий пристрій, знайома з принципом дії ручних гранат та має навички поводження з ними, а також знайома зі способами маскування вибухових пристроїв.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 у відповідності до даних висновку експерта № 2139/Е судово - медичної експертизи від 10.02.2010 року ОСОБА_1 завдані тілесні ушкодження: множинні осколкові поранення м'яких тканин грудей та живота (непроникаючого характеру), нижніх кінцівок; перелом 1-ої плеснової кістки лівої ступні та п»яткової кістки правої ступні. Вказані ушкодження могли утворитись 23.07.2009 року від дії факторів (осколків) вибуху вибухового пристрою та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я.) (а.с. 4-6 Т.8)

Наведені у цьому вироку докази у справі суд вважає належними і допустимими.

Разом з тим, суд приймає до уваги зауваження захисту з приводу недопустимості такого доказу на підтвердження пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення як показання спеціаліста (експерта) ОСОБА_28

Так, в матеріалах справи відсутні постанова органу досудового слідства про призначення і проведення у справі дослідження з використанням поліграфа за участю ОСОБА_28 та результати проведеного останньою дослідження.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_28 не є судовим експертом і не має відповідного свідоцтва в розумінні Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року.

Отже, на переконання суду, ОСОБА_28 не проводила в ході досудового слідства експертного дослідження, не є експертом, а тому її показання, дані суду, не є показаннями експерта.

У відповідності до вимог ст. 128-1 КПК України у необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст. За результатами слідчої дії, в тому числі, і за участю спеціаліста, складається відповідний протокол.

В матеріалах справи відсутній протокол слідчої дії за участю ОСОБА_4 і спеціаліста ОСОБА_28, за результатами проведення якої остання була допитана в якості спеціаліста.

Посилання ОСОБА_28 на проведення нею психофізіологічного дослідження ОСОБА_4 в ході проведення оперативно - розшукових заходів спростовуються даними, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається, що психофізіологічне дослідження проводилось 25.09.2009 року, тобто після затримання ОСОБА_4, яке мало місце 22.09.2009 року.

За наведених підстав, суд не приймає до уваги показання ОСОБА_28, дані в ході досудового слідства і в суді.

ІІ. По епізоду незаконного придбання, зберігання, носіння бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні підсудний вказував, що обшуки у квартирі за місцем його проживання, його гаражі і автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, проведені з порушенням вимог КПК України (в редакції 1960 року). Вважає, що обшуки проводились безпідставно, без рішення суду, без повідомлення органа місцевого самоврядування, без його дозволу.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що обшуки кв. АДРЕСА_1 і гаражу НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2» АДРЕСА_3 проводились на підставі постанов судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2009 року (а.с. 202-204, 250-252 Т. 1)

В ході обшуку квартири і гаражу ОСОБА_4 надавалась постанова судді від 20.08.2009 року для ознайомлення, проте, останній від підпису про ознайомлення з постановою відмовився.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_29 і ОСОБА_30 показали, що вони були понятими в ході обшуку квартири ОСОБА_4, де було вилучено велику кількість боєприпасів. ОСОБА_4 від підпису протоколу обшуку відмовився.

У відповідності до даних протоколу обшуку кв. АДРЕСА_1 від 21.09.2009 року (а.с. 253 - 270 Т.1) в ході обшуку квартири було вилучено, в тому числі, 5 набоїв, калібру 7,62 з кулями, значна кількість гвинтівочних патронів калібру 7,62 і куль різного калібру.

Згідно даних висновку експерта № 252 судово - балістичної експертизи від 14.10.2009 року надані на дослідження, вилучені 21.09.2009 року в ході обшуку кв. АДРЕСА_1,: 5 предметів є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - 7,62 мм патронами (ТТ), що споряджені оболонковими кулями, придатні для стрільби; 16 предметів є 7,62х54 мм гвинтівочними патронами зразка 1908 року з кулею із стальним сердечником, є боєприпасами до нарізної військової вогнепальної зброї, придатні для стрільби; 4 предмети є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, 9х19 мм Парабелум, з яких 2 патрони придатні для стрільби, 2 - не придатні (а.с. 67-87 Т.8)

Враховуючи показання підсудного, дані суду, що його батьку ОСОБА_5 належать гвинтівочні патрони калібру 7,62х38 мм, товаришу останнього ОСОБА_9 - калібру 7,62х39, а служителю Києво - Печерської Лаври - калібру 5х6 мм, суд приходить висновку, що вилучені в ході обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_4 патрони до пістолета ТТ калібру 7,62 мм, 16 гвинтівочних патронів калібру 7,62х54 мм, 2 патрони калібру 9х19 мм Парабелум належать саме ОСОБА_4

В судовому засіданні ОСОБА_4 вказував, що вилучені в ході обшуку гаражу НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2» металеві деталі є металобрухтом, який збирав і здавав, як вторинну сировину, його батько ОСОБА_5

У відповідності до даних протоколу обшуку гаражного боксу НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2» АДРЕСА_3 від 22.09.2009 року в присутності понятих і ОСОБА_4 у гаражі виявлені і вилучені ящики з металевими предметами (а.с. 205-238 Т.1)

Згідно даних висновку експерта № 250 балістичної експертизи від 23.10.2009 року при з'єднанні наданих на дослідження виявлених 22.09.2009 року в ході обшуку гаражного боксу НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2» АДРЕСА_3 предметів, схожих на частини вогнепальної зброї, встановлено, що з них було зібрано конструктивні одиниці з них: 3 - виготовлені саморобним способом по типу однозарядних гладкоствольних пістолетів під мисливський патрон 16-го калібру, відносяться до саморобної гладкоствольної зброї, придатні до проведення пострілів: 58 - можливо зібрати в єдину конструкцію, проте, вони будуть придатні до проведення пострілів після проведення подальшої обробки внутрішніх частин з метою підгонки та приведення в робочий стан (придатний для проведення пострілів; 6 зібраних одиниць - виготовлені саморобним способом по типу однозарядних гладкоствольних пістолетів під спортивно - мисливський патрон калібру 5,6 мм, до проведення пострілів будуть придатні при підгонці патронника ствола під патрон вищезазначеного патрону (а.с. 96-106 Т.8)

Таким чином, виявлені в гаражі НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2» предмети є частинами вогнепальної зброї, а тому доводи підсудного з приводу їх вільного збирання і здачі на металобрухт суд вважає такими, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, доводи підсудного ОСОБА_4, що збиранням і здаванням металобрухту, а саме, частин вогнепальної зброї, займався його батько ОСОБА_5, суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи спростовуються поясненнями ОСОБА_5, наявними в матеріалах справи, з яких вбачається, що про вказані предмети, які знаходились у гаражі, до якого мав доступ ОСОБА_4, ОСОБА_5 нічого відомо не було. Навпаки, ОСОБА_5 спростовував факт наявності в гаражі предметів, з яких можна зібрати конструктивні одиниці зброї, придатної до пострілів.

З матеріалів справи вбачається, що обшук автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, проводився на підставі постанови слідчого від 01.10.2009 року, винесеної в порядку, передбаченому ст. 177 КПК України ( в редакції 1960 року) (а.с. 142 Т.1)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_31 показав, що він був одним з понятих, за участю яких проводився обшук автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, що знаходився на території ГК «Супутник - 2», в ході якого працівники міліції вилучили коробки з патронами до пістолету.

У відповідності до даних протоколу обшуку автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, від 01.10.2009 року (а.с. 144-146 Т.1) в автомобілі були виявлені у вилучені чотири коробки з патронами.

Згідно даних висновку експерта № 253 судово - балістичної експертизи від 15.10.2009 року 63 предмета, схожих на патрони, що були вилучені 01.10.2009 року в автомобілі «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - військовими патронами калібру 9х18 мм (ПМ), промислового виробництва, придатні для стрільби (а.с. 244-250 Т.8)

Враховуючи вищевикладені у цьому вироку висновки з приводу керування ОСОБА_4 у 2008 - 2009 роках автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, суд вважає, що саме ОСОБА_4 належать 63 військові патрони калібру 9х18 мм (ПМ.) Наведене підтверджується і тим, що батько підсудного ОСОБА_5 у своїх письмових заявах, наявних в матеріалах справи, вказував, що про наявність вказаних патронів в автомобілі йому відомо не було.

Таким чином, у суду не виникає сумнівів у допустимості доказів, виявлених і вилучених в ході обшуків кв. АДРЕСА_1 і гаражу НОМЕР_3 АГК «Супутник - 2», оскільки дані докази зібрані на підставі рішення суду.

Крім того, суд вважає допустимими докази, виявлені і вилучені в ході обшуку автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, оскільки дані докази зібрані в порядку ст. 177 КПК України (в редакції 1960 року.) При цьому, суд приймає до уваги показання підсудного ОСОБА_4 суду, що обшук автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, проводився з його дозволу, він особисто відкривав вказаний автомобіль.

В судовому засіданні підсудний вказував, що, незважаючи на велику кількість вилучених в ході обшуків боєприпасів, на які у нього і його батька ОСОБА_5 були відповідні дозволи, йому інкримінується лише незначна їх частина. Вважає, що вказані в обвинуваченні предмети йому підкинули працівники міліції.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показав, що у 2009 році він працював старшим оперуповноваженим ВКР Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, приймав участь у проведенні обшуків квартири і гаражу ОСОБА_4, в ході яких в присутності понятих і ОСОБА_4 були виявлені і вилучені предмети, схожі на зброю і боєприпаси. За результатами обшуків були складені відповідні протоколи, які були підписані понятими, ОСОБА_4 від підпису відмовився. В ході обшуків недозволені методи слідства не застосовувались.

Доводи підсудного ОСОБА_4 з приводу застосування недозволених методів дізнання і досудового слідства в ході обшуків, а також в ході досудового слідства були перевірені в порядку, передбаченому КПК України в редакції 1960 року.

Так, постановою помічника прокурора Солом'янського району м. Києва Баки М. П. від 18.12.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України (а.с. 121-123 Т.7)

Крім того, постановою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва Книшенко А. Д. від 15.04.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно старшого слідчого в ОВС СУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_35 за ст. ст. 373, 374 КК України (а.с. 36-38 Т.10)

Вказані постанови ні ОСОБА_4, ні його захисниками у встановленому законом порядку не оскаржувались

Таким чином, доводи ОСОБА_4 про застосування недозволених методів дізнання і досудового слідства не знайшли свого підтвердження.

Помилки органу досудового слідства при оформленні процесуальних рішень у справі, а саме: датування слідчим Приймаком М. С. постанови про порушення кримінальної справи 12.01.2009 року (а.с. 1 Т.9), замість 12.01.2010 року, хоча копія такої постанови була вручена ОСОБА_4 13.01.2010 року (а.с. 2 т. 9), і кримінальні справи були об'єднані в одне провадження постановою від 13.01.2010 року (а.с. 4 Т.9); оформлення допиту обвинуваченого ОСОБА_4 протоколом від 13.01.2009 року (а.с. 10 Т.9), замість 13.01.2010 року, хоча постанова про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого і протокол про пред'явлення обвинувачення датовані 13.01.2010 року (а.с. 7-9 Т.9); датування слідчим ОСОБА_35 постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ 23.02.2009 року, замість 23.02.2010 року, хоча копія вказаної постанови була вручена ОСОБА_4 23.02.2010 року, після чого, останньому 23.02.2010 року було пред'явлено обвинувачення, суд визнає описками, вважаючи, що наведені описки не можуть вплинути на належність і допустимість зібраних у справі доказів.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, умисні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів і обставини їх вчинення, дані про особу винного, раніше не судимого, позитивно характеризується за місцем роботи і посередньо за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Згідно даних акту № 105 амбулаторної судово - психіатрично - наркологічної експертизи від 04.02.2010 року ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, ознак будь - якого психічного захворювання, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв і за своїм психічним станом у вищезазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 ознак будь - якого психічного захворювання не виявляє і за своїм психічним станом в теперішній час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_4 в теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, ознак будь - якого наркологічного захворювання не виявляє, лікування з приводу наркологічного та алкогольного захворювання не потребує.

Обставин, що пом'якшують та обтяжуть покарання підсудного ОСОБА_4, судом не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, оцінюючи вчинене та його наслідки за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що запропоноване суду потерпілим ОСОБА_1 покарання для підсудного, є надмірно суворим, оскільки суд дійшов висновку, що для виправлення підсудного ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

При цьому, суд враховує вимоги п. 6-3 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, у відповідності до яких ч. 3 ст. 68 КК України (призначення покарання за незакінчений злочин) застосовується лише при призначенні найбільш суворого виду покарання, яке передбачено у санкції відповідної статті (частини статті.) Якщо ж така санкція є альтернативною, як у даній кримінальній справі, то суд має право застосувати вимоги ч. 3 ст. 68 КК України щодо максимального строку (розміру) лише найбільш суворого виду основного покарання. Інші ж менш суворі види основних покарань, передбачені в санкції відповідної статті (санкції частини статті) як альтернативні, призначаються судом у межах тих максимальних строків (розмірів), які встановлені.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність призначення підсудному ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, тобто альтернативного, менш суворого основного виду покарання, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, то суд вважає за можливе призначити підсудному ОСОБА_4 покарання у межах передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України максимального строку покарання у виді позбавлення волі з урахуванням правил, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди суд задовольняє повністю, в частині стягнення моральної шкоди, то, суд, враховуючи глибину, обсяг і характер душевних та психічних страждань ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, характер його немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольняє частково на суму 100 000 грн.

Питання з речовими доказами у справі суд вирішує згідно ст. 81 КПК України.

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_9 і ОСОБА_33 про повернення вилучених в ході обшуку в квартирі АДРЕСА_1 предметів, а також заява ОСОБА_34 про повернення предметів, вилучених в ході обшуку ТОВ «Снайпер-1» за адресою: Київська обл. Києво - Святошинський р-н, с. Капітанівка, вул. Лісова, 18-б.

У відповідності до постанови слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Цуркан Д. В. від 12.11.2009 року вилучені в ході обшуку приміщення ТОВ «Снайпер» бойові припаси визнані речовими доказами.

Разом з тим, постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_35 від 08.02.2010 року з даної кримінальної справи виділені в окреме провадження і направлені до Києво - Святошинського РВ УМВС України в Київській обл. матеріали з приводу виявлених і вилучених в ході обшуку ТОВ «Снайпер - 1» 1 382 патронів до нарізної вогнепальної зброї (а.с. 15-17 Т.9)

Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення предметів, вилучених в ході обшуку ТОВ «Снайпер - 1», оскільки вони не є речовими доказами у даній кримінальній справі.

З приводу заяв ОСОБА_9 і ОСОБА_33 про повернення вилучених в ході обшуку в квартирі АДРЕСА_1 предметів (ОСОБА_9 - 3 825 патронів калібру 12 мм і порох «Сокол» у банках; ОСОБА_33 - 13 850 спортивних патронів калібру 5,6 мм; магазини до малокаліберної гвинтівки), то в матеріалах справи наявна постанова старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_35 про виділення матеріалів для додаткової перевірки від 05.03.2010 року (а.с. 96-100 Т.9), у відповідності до якої предмети, на які вказують у своїх заявах ОСОБА_9 і ОСОБА_33, виділені з даної кримінальної справи, матеріали направлені до Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві для проведення додаткової перевірки.

Отже, суд позбавлений можливості вирішити питання про долю предметів, які не є речовими доказами у даній справі.

При цьому, суд роз'яснює ОСОБА_9, ОСОБА_33 і ОСОБА_34 про можливість звернення до органу досудового слідства для вирішення питання про повернення предметів у виділених з даної кримінальної справи провадженнях.

З метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 суд не вбачає підстав для скасування накладеного на майно ОСОБА_4 арешту, а саме, 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; житловий будинок АДРЕСА_6

Разом з тим, суд вважає за доцільне скасувати арешти, накладені на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, і на грошові кошти в сумі 100 евро, 18 080 доларів США, 17 370 грн., які були вилучені в ході обшуку квартири АДРЕСА_1.

На підставі ст. 91 КПК України суд стягує з підсудного ОСОБА_4 судові витрати у справі.

За викладеним, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року), суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді тринадцяти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 22.09.2009 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 60 000 грн., моральну шкоду в сумі 100 000 грн., всього 160 000 грн.

Арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Цуркан Д. В. від 10.11.2009 року на грошові кошти в сумі 100 евро, 18 080 доларів США, 17 370 грн., - скасувати.

Арешт, накладений постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_35 від 05.03.2010 року на автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, - скасувати.

Речові докази у справі:

- телефонну картку «Укртелеком» НОМЕР_4 - залишити в матеріалах справи;

- автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2; прицілочний станок; 2 мобільні телефони «Нокіа» - повернути ОСОБА_4;

- мобільний телефон «Самсунг» з сім - карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» - повернути ОСОБА_18;

- два відбитки пальців рук; марлевий тампон зі змивами речовини темно - бурого кольору; мікрооб'єкти з підлоги багажника, з подушки заднього пасажирського сидіння, з ковдри задньої частини салону, зі спинки переднього пасажирського сидіння, з переднього сидіння пасажиру, із задніх пасажирських сидінь, з сидіння водія, зі спинки сидіння водія, з чохлів заднього сидіння, з подушки з сидіння водія; чохли з переднього пасажирського та заднього сидіння, з сидіння водія; мочалку; підголовники з заднього сидіння; килимок з підлоги задньої частини салону автомобіля; подушки з наволочкою з заднього сидіння; покривало з багажнику; рукавички з автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_2, - знищити;

- деформований ричав підривного УЗРГМ; окремі металеві частини підривача і вибухового пристрою; частини віконної рами без скла; віконна квартирка без скла; лист фанери - знищити;

- 5 предметів, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - 7,62 мм патронами (ТТ); 2 предмета, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - 9x19 мм (Парабелум) патронами; 16 предметів, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - військовими 7,62х54 гвинтівочними патронами зразка 1908 року; 63 предмети, які є боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї - військовими патронами калібру 9x18 мм (ПМ); 67 конструктивних одиниць вогнепальної зброї; 31 шт. бойових припасів; 18 стріляних гільз - знищити;

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «код послуги експерта 11022») вартість проведених досліджень 1 395,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «за послуги експерта з приміткою: 11230») вартість проведеного дослідження 1 078,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «за проведення експертизи та дослідження») вартість проведених досліджень 504,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експертів: 11820») вартість проведеного дослідження 6 840,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експертів: 11820») вартість проведеного дослідження 6 840,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експерта, код послуги 11031») вартість проведеного дослідження 4 055,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експерта, код послуги 10900») вартість проведеного дослідження 2 255,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «за проведення експертизи і дослідження, код призначення платежу: 11110 ») вартість проведеного дослідження 423,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експерта») вартість проведеного дослідження 486,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в УДК у Київській обл., МФО 821018, ЄДРПОУ 25575285, призначення платежу: «послуги експерта») вартість проведеного дослідження 32 857,50 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуюча:

Судді: