Ухвала суду № 39909801, 25.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 липня 2014 року місто Київ № 810/3683/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог та залишення частини позовних вимог без розгляду в адміністративній справі

за позовомПриватного підприємства «Роллс-Роллс»доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне підприємство «Роллс-Роллс» з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акта перевірки, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У призначений день та час до суду сторони не з'явилися.

Позивач розгляд справи просив проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від представника відповідача 22.07.2014 надійшло клопотання, в якому він розгляд справи просить проводити без його участі. Також надано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування Акта перевірки № 211/22-04/35942276/233 від 30.12.2013 та визнання дій Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, які полягали у неприйнятті податкової звітності за листопад 2013 року протиправними. В частині визнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року такою, що подана 20.12.2013 просив позовну заяву залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та те, що від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, суд визнав за можливе розгляд справи проводити без участі сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами про що 22.07.2014 постановлено ухвалу.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на приписи вказаної правової норми, розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що цей позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Акта перевірки № 211/22-04/35942276/233 від 30.12.2013, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Слід відмітити, що оспорюваний за цим позовом Акт перевірки та формування певних висновків не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта.

З наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі Акта є функціональним обов'язком відповідача.

При проведенні перевірки та складанні Акта перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у тому числі зі сплати податків).

Мотивація Акта перевірки, дії щодо відображення висновків інспектора в Акті перевірки з посиланням на порушення вимог податкового законодавства є позицією інспектора, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка сама по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки, саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків Акта перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки.

Єдиною підставою для визначення грошового зобов'язання, згідно Податкового кодексу України, є лише податкове повідомлення-рішення, а тому висновки відповідача викладені в Акті перевірки не тягнуть за собою жодних правових наслідків для позивача.

Саме податкове повідомлення-рішення є документом, яким оформлюється грошове зобов'язання платника податків, визначене контролюючим органом відповідно до Податкового кодексу України у конфліктних (у зв'язку з порушенням законодавства платником податків) або неконфліктних (не пов'язаних з порушенням платником податків законодавства) ситуаціях.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що податкове повідомлення-рішення - правовий акт індивідуальної дії органу державної податкової служби або митного органу, який останні зобов'язані прийняти у передбачених законом випадках, видається конкретному платнику податку та створює для нього юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання та/або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість розгляду заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Акта перевірки, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а, отже, суд не повинен розглядати заявлені позовні вимоги в тому разі, якщо вони не випливають із певних правовідносин, а, отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Виходячи з того, що Акт за наслідками перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а його висновки відображають лише позицію контролюючого органу з відповідного питання щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства, то у суду відсутні підстави для розгляду заявлених позивачем вимог.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Роллс-Роллс» за листопад 2013 року № 211/22-04/35942276/233 від 30.12.2013 підлягає закриттю.

Щодо закриття провадження у справі в частині визнання дій Білоцерківської об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління Міндоходів, які полягали у неприйнятті податкової звітності за листопад 2013 року протиправними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання в цій частині.

В обґрунтування клопотання, представник відповідача вказує, що оскільки податкова звітність направлялась до Міністерства доходів і зборів України, яка повідомила про відмову у реєстрації податкової декларації, то Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів не вчиняла владних повноважень і отже, її дії не можуть бути визнані протиправними.

Судом проаналізовано Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 та Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджені наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 № 516 та встановлено, що в цих нормативно-правових документах йде прив'язка до органу ДПС, в якому зареєстрований той чи інший платник податків.

Центр обробки електронних звітів - структурний підрозділ адресата звітності, який виконує функції інформаційно-технічного адміністратора централізованої системи електронної звітності, що включають одержання, перевірку цілісності електронних звітів, внесення їх даних до бази даних АЗ, зберігання протягом установленого строку, а також передачу структурним підрозділам адресата звітності (пункт 2 Методичних рекомендацій № 516).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за прийняття чи неприйняття звітності відповідальність несуть посадові особи податкового органу, де зареєстрований платник податків.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року такою, що подана 20.12.2013 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання в цій частині.

Згідно з печаткою відділення поштового зв'язку позовну заяву було здано на пошту 13.06.2014, зареєстровано у канцелярії суду 16.06.2014 і розподілено в автоматизованій системі з присвоєнням № 810/3683/14.

У зв'язку з недоліками позовної заяви, ухвалою судді від 17.06.2014 позовну заяву було залишено без руху до 04.07.2014.

Позивач усунув недоліки позовної заяви в строк до 04.07.2014 (вх. № 10937/14 від 01.07.2014), однак у зв'язку з перебуванням судді у відпустці та лікарняному провадження у справі було відкрито 15.07.2014.

Відповідно до частини другої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

У зв'язку з цим, клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в цій частині є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача задовольнити часткового.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «Роллс-Роллс» за листопад 2013 року № 211/22-04/35942276/233 від 30.12.2013.

У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.