Постанова № 39909788, 22.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 липня 2014 року

(11 год. 50 хв.)

Справа № 808/4407/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання – Мащенко Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банку.

07.07.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» (далі – відповідач), в якому позивач просить накласти арешт на всі кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться в установах банку.

Позивач зазначає, що відповідач не має джерел погашення наявного у відповідача податкового боргу, проте у нього наявні відкриті розрахункові рахунки в установах банків. Тому є всі правові підстави для накладення арешту на всі кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банку.

Ухвалою судді від 09.07.2014 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 22.07.2014.

22.07.2014 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. На заявлених позовних вимогах наполягає.

У судове засідання, призначене на 22.07.2014 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судові повістки надсилались відповідачу на адресу наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача 26.06.2001 зареєстровано в якості юридичної особи.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем були подані позивачу податкові декларації з податку на додану вартість:

- №9082624834 від 20.12.2013 по строку сплати 31.12.2013 на суму 5934,00 грн. Сума зобов’язання була частково сплачена у розмірі 2744,20 грн. Крім того, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 16,77 грн. Отже, сума несплачених зобов’язань складає 3206,57 грн.;

- №9088047140 від 19.01.2014 по строку сплати 31.01.2014 на суму 395,00 грн. Зазначена сума самостійно визначених зобов’язань не сплачена;

- №9008523852 від 19.02.2014 по строку сплати 03.02.2014 на суму 1436,00 грн. Зазначена сума самостійно визначених зобов’язань не сплачена;

- №9014030893 від 18.03.2014 по строку сплати 31.03.2014 на суму 1853,00 грн. Зазначена сума самостійно визначених зобов’язань не сплачена.

Крім того, позивачем 10.02.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача, за наслідками якої складено акт від 10.02.2014 №87/08-32-15-03/31508241 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов’язання з ПДВ за період з 30.07.2013 по 27.11.2013. За наслідками проведеної перевірки позивач дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, тобто відповідачем несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов’язання за червень, липень, вересень 2013 року в сумі 71827,29, з затримкою більше ніж на 30 календарних днів та узгоджену суму грошового зобов’язання за серпень 2013 року в сумі 5889,10 грн. з затримкою до 30 календарних днів.

У зв’язку з встановленням зазначеним Актом перевірки порушень, на підставі п. 126 Податкового кодексу України позивачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 №0000181503, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 14364,03 грн. та від 21.02.2014 №0000171503, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 588,91 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача та були отримані 24.02.2014, про що свідчить підпис наявний на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача проти позову та ненадання ним доказів, які б спростовували доводи позивача, судом встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені.

Отже, податковий борг відповідача з податку на додану вартість складає 3206,57 грн. + 395,00 грн. + 1436,00 грн. + 1853,00 грн. + 14364,03 грн. + 588,91 грн. = 21826,74 грн.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем було подано позивачу податкову декларацію з податку на прибуток від 07.02.2014 №9089980470 по строку сплати 11.03.2014 на суму 1010,00 грн. Зазначена сума самостійно визначених зобов’язань не сплачена.

Отже, податковий борг відповідача з податку на прибуток складає 1010,00 грн.

Таким чином, згідно даних облікової картки відповідача та довідки про заборгованість станом на 25.06.2014 загальна сума заборгованості відповідача складає 21826,74 грн. + 1010,00 грн. = 22836,74 грн.

Вищезазначені суми грошових зобов’язань відповідачем не були сплачені.

17.01.2014 позивачем була сформована податкова вимога №9-11, яка визначала суму податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов’язанням у розмірі 5435,01 грн. Вказана податкова вимога направлялася на адресу відповідача та була отримана 23.01.2014, про що свідчить підпис наявний на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податку зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання зазначеної норми права, у зв’язку з непогашенням відповідачем податкового боргу, податківцями була направлена в його адресу податкова вимога від 17.01.2014 №9-11, сума грошового зобов’язання визначена у розмірі 5435,01 грн. Вказана податкова вимога направлялася на адресу відповідача та була отримана 23.01.2014, про що свідчить підпис наявний на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Вищенаведеними нормативними актами не передбачено направлення податкових вимог в інших випадках.

Пунктом 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, тому у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу від 17.01.2014 №9-11 відкликаною, крім того, наданою позивачем обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг повністю не погашений. Відтак, податкова вимога позивача від 17.01.2014 №9-11 є чинною.

Згідно із ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що у зв’язку із затримкою сплати узгодженої суми грошового зобов’язання за червень, липень, вересень 2013 року в сумі 71827,29 більше ніж на 30 календарних днів та узгодженої суми грошового зобов’язання за серпень 2013 року в сумі 5889,10 грн. до 30 календарних днів позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2014 №0000181503, від 21.02.2014 №0000171503, якими відповідачу визначалися суми штрафу з податку на додану вартість у розмірі 14364,03 грн. та 588,91 грн. відповідно.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

З метою виявлення активів відповідача та їх вартості, позивачем було направлено запит до УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області та реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. Згідно з отриманою відповіддю УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 25.01.2014 №202 за відповідачем автотранспортних засобів не зареєстровано.

Згідно інформаціях реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області відсутні відомості про реєстрацію відповідачем майна та майнових прав.

Згідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими органами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно пп. 89.1.1 п. 89.1, п. 89.2, п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права.

Майно на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що відповідачем було складено Акт опису про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу №45 від 25.06.2014 та рішення №258/1102 від 17.01.2014 про опис майна у податкову заставу Згідно зазначеного рішення оскільки, на момент складення Акта опису майно відсутнє то зазначене рішення буде розповсюджуватись на те майно право, власності на яке він набуде в майбутньому.

З наведеної норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що податковий орган повинен надати суду докази наявності у платника податків кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Суд зазначає, що згідно довідки відповідача від 26.06.2014 №12093/25 за відповідачем обліковуються відкриті рахунки в банківських установах.

Отже, судом встановлено, що за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 22836,74 грн., а також, що у відповідача відсутнє майно для погашення наявної заборгованості.

Таким чином, згідно вимог п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в даному випадку наявна сукупність обставин, що дають право позивачу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування вимог позивача, тому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, суд доходить висновку про наявність необхідної сукупності обставин, які дають підставу для висновку щодо правомірності заявленого позову.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банку – задовольнити.

Накласти арешт на всі кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван», які знаходяться в установах банку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль