Рішення № 39909561, 24.07.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/634/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1618/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Косівського районного суду від 02 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

в березні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з даним позовом, мотивуючи його тим, що на підставі кредитного договору про надання споживчого кредиту від 03.12.2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 18 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,90 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення 02.12.2014 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 03.12.2007 року було укладено договір поруки. Оскільки ОСОБА_4 вчасно взяті на себе зобов'язання не виконувала, то станом на 13.02.2014 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 8521,34 долари США, що за курсом НБУ становить 72863,42 грн., яку просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку та судові витрати.

Рішенням Косівського районного суду від 02 червня 2014 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11261488000 від 03.12.2007 року в розмірі: 7375,96 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 63069,62 грн., заборгованості за кредитом; 630,30 доларів США, що по курсу НБУ становить 5389,51 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом та 684,59 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що використовуючи право на дострокове повернення кредиту, банк визнав 13.02.2014 року датою, коли кредит має бути повернутий. У розрахунку заборгованості банк відобразив нарахування пені за один рік до вказаної дати, тобто з 13.02.2013 року по 13.02.2014 року. Натомість, застосовуючи на прохання відповідача спеціальну позовну давність строком один рік, суд першої інстанції вирішив пеню не стягувати взагалі. Посилаючись на ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд вказував, що банк не вжив заходів на зменшення розміру збитків, однак не врахував, що банк не зобов'язаний вживати заходів стосовно зменшення розміру пені. ПАТ «УкрСиббанк» надсилав повідомлення і вимоги про сплату заборгованості, чим вживав усіх необхідних заходів щодо зменшення збитків. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені змінити, задовольнивши первісні позовні вимоги банку та стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 121,80 грн. за подання апеляційної скарги.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «УкрСиббанк» апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11261488000 від 03.12.2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 18 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,90 % за рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 02.12.2014 року. З метою забезпечення виконання цих зобов'язань, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 03.12.2007 року укладено договір поруки № 161801. Оскільки відповідачка вчасно взяті на себе зобов'язання не виконувала, то станом на 13.02.2014 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 8521,34 долари США, що за курсом НБУ становить 72863,42 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що хоча зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, суд згідно ч. 2 ст. 616 ЦК України має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Крім того, на думку суду, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками та пені слід застосувати спеціальну позовну давність строком 1 рік, у зв'язку з чим позов в частині стягнення заборгованості з пені задоволенню не підлягає.

Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку суми заборгованості в розмірі 7375,96 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 63069,62 грн., заборгованості за кредитом; 630,30 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 5389,51 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом є правильним та ґрунтується на положеннях ст. ст. 526, 1054 ЦК України.

Однак, із висновком суду про застосування до правовідносин сторін положень ст. 616 ЦК України та спеціальної позовної давності строком один рік до вимог про стягнення з відповідачів пені з посиланням на ч. 2 ст. 258 ЦК України, погодитись не можна.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Застосування судом першої інстанції до взаємовідносин сторін норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 616 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи не вбачається обставин умисного або з необережності сприяння кредитором збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжиття заходів щодо їх зменшення.

Помилковим є висновок суду про відмову задоволення вимог про стягнення з відповідачів пені з посиланням на ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Як видно із розрахунку заборгованості за договором № 11261488000 від 03.12.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом розраховувалася за період з 13.02.2013 року по 13.02.2014 року, тобто за один рік. Тому до вимоги позивача про стягнення пені підлягала до застосування спеціальна позовна давність за останній рік перед зверненням ПАТ «УкрСиббанк» до суду, зі стягненням з відповідачів солідарно на користь позивача пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі 509,42 доларів США, що за курсом НБУ становить 4355,89 грн. та пеня за прострочення сплати процентів в розмірі 5,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 48,80 грн.

На порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував вищевказані норми матеріального права.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів пені, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає частковому скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі ч. ч. 1, 5 ст. ЦПК України підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача по 60 грн. 90 коп. судових витрат за розгляд справи апеляційним судом з кожного.

В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 02 червня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку пені скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 509,42 доларів США, що за курсом НБУ становить 4355,89 грн. та пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 5,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 48,80 грн., а також по 60 грн. 90 коп. судових витрат за розгляд справи апеляційним судом з кожного.

В решті рішення Косівського районного суду від 02 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

Меленко О.Є.