Ухвала суду № 39907880, 21.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.Справа № 818/1515/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 818/1515/14

за позовом Глухівського міськрайонного центру зайнятості

до Сумської митниці Міндоходів

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Глухівський міськрайонний центр зайнятості (далі - позивач, Глухівський МРЦЗ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 2998,23 грн. виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.12.2013 року, згідно документів, поданих безробітним ОСОБА_1 під час реєстрації встановлено факт поновлення безробітного на попередній роботі, про що свідчив запис в трудовій книжці ОСОБА_1 №24: "Запис за №22 є недійсним, поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський" з 30.10.2010 р.", зроблений на підставі наказу ДМСУ від 08.10.2012 року та рішення Сумського окружного адміністративного суду (надане безробітним 21.01.2014 року) від 14 лютого 2011 р. по справі №2а-9078/10/1870. Позивачем встановлено, що ОСОБА_1 29.10.2010 р. був звільнений з посади головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці.

21.12.2010 р. до Глухівського міськрайцентру зайнятості за пошуком роботи звернувся ОСОБА_1, який 29.10.2010 р. звільнений з посади головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці відповідно п.6 ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу". У зв'язку з відсутністю підходящої роботи, 28.12.2010 р., на підставі особистої заяви, згідно ст.2 Закону „Про зайнятість населення", йому було надано статус безробітного. ОСОБА_1 знаходився на обліку в центрі зайнятості до 05.10.2011 р. і з 27.03.2011 р. по 05.10.2011 р. отримував допомогу по безробіттю.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.14 року позов Глухівського міськрайонного центру зайнятості до Сумської митниці Міндоходів про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з Сумської митниці Міндоходів на користь Глухівського міськрайонного центру зайнятості ( код ЄДРПОУ 21112826) заборгованість в сумі 2998 грн. 23 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28 жовтня 2010 року Державною митною службою України прийнято наказ № 2043-к "Про припинення перебування на державній службі", яким з 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 припинено перебування на державній службі в митних органах на підставі п.6 ч.1 ст.29 Закону України "Про державну службу".

21.12.2010 р., згідно персональної картки, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Глухівського міськрайонного центру зайнятості із проханням надати статус йому безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7-8, 9).

Постановою Сумською окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Сумської митниці Державної митної служби України, третя особа - Голова Державної митної служби України Калєтнік Ігор Григорович, про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів задоволено частково.

Скасовано наказ Державної митної служби України №2043-к від 28.10.2010 р. "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення 29.10.2010 р. перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці. Скасовано Наказ Сумської митниці Державної митної служби України від 29.10.2010р. №484-к "Про звільнення з роботи" в частині припинення 29.10.2010р. перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Хутір-Михайлівський" Сумської митниці (а.с. 12-15).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 року апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України - залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2011р. по справі № 2а-9078/10/1870 залишено без змін.

Згідно запису №24 у трудовій книжці ОСОБА_1 - "запис №22 є недійним, поновлений на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту "Хутір-Михайлівський" з 30.10.2010 р. на підставі Наказу ДМСУ від 08.10.2012 р. №2057-к, Наказу СМ від 08.10.2012 р. №825-к" (а.с. 18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з органів державної митної служби за період з 01.04.2011 року по 05.10.2011 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2998,23 грн., яка, відповідно до вимог ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", підлягає утриманню з роботодавця у разі поновлення на роботі за рішенням суду, але відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основним законодавчим актом, що регулює порядок виплати допомоги по безробіттю, є Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), статтею 1 якого визначено, зокрема, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.1);

- об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону (п.6);

- страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (п.8);

- втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (пункт 9).

За загальним правилом, закріпленим в частині 1 статті 22 Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частинами 2 та 3 статті 23 Закону передбачено, що допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Частиною 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється зокрема у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону, фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Також, питання виплати допомоги по безробіттю врегульовано Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок), п.п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу. Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин вважається припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців, зазначених у пункті 2.1 цього Порядку, - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Згідно з п.п. 1 п. 2.7. Порядку, без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, та іншим особам, звільненим з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу, - виплата починається з 91 календарного дня.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавством передбачено призначення допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, що втратили роботу з незалежних від них обставин, вичерпний перелік яких наведено в пункті 9 статті 1 Закону, на чому наголошує відповідач, але й ряду інших категорій осіб, у тому числі звільненим з останнього місця роботи у зв'язку з застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу.

При реєстрації у центрі зайнятості у трудовій книжці ОСОБА_1 була зазначена причина звільнення згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", однак на момент реєстрації ця стаття була відсутня в базі даних центру зайнятості.

21.12.2010 року ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю. Умови призначеної допомоги по безробіттю співпадають з умовами, які були б призначені згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Частиною 1 статті 30 даного Закону передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що припинення державної служби за порушення присяги є самостійною підставою для звільнення особи, при чому таке звільнення не є звільненням у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Натомість, як встановлено під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі, діяння, за вчинення якого до останнього застосовано стягнення, визнано дисциплінарним правопорушенням, за вчинення якого передбачено дисциплінарну відповідальність, у тому числі й у вигляді звільнення.

Із зазначеним висновком суду першої інстанції погодився і Харківський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 07.06.2011 року.

Таким чином, суд у своєму рішенні, яке набрало законної сили, дійшов висновку, що фактично ОСОБА_1 звільнено з органів державної митної служби за вчинення дисциплінарного проступку.

Окрім того, на момент звернення ОСОБА_1 щодо надання статусу безробітного, в базі даних центру зайнятості була відсутня така підстава звільнення як звільнення у зв'язку з порушенням Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу"), тому підставою для звільнення останнього в персональній карті було вказано за аналогією іншу підставу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем правомірно застосовано до ОСОБА_1 норму п. 2.7. Порядку, яка передбачає право на виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі також особам, звільненим у дисциплінарному порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом спору в даній справі є стягнення виплачених в якості допомоги по безробіттю коштів з роботодавця у разі поновлення працівника на посаді за рішенням суду, а не правомірність призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

Отже, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з органів державної митної служби Глухівським МРЦЗ за період з 01.04.2011 року по 05.10.2011 року виплачено допомоги по безробіттю в сумі 2998,23 грн. (а.с. 20).

Також доведено, що на підставі рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді у зв'язку з незаконним звільненням, що відповідно до положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", є підставою для стягнення з роботодавця суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з органів державної митної служби за період з 01.04.2011 року по 05.10.2011 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2998,23 грн., яка, відповідно до вимог ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", підлягає утриманню з роботодавця у разі поновлення на роботі за рішенням суду, але відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та підлягає стягненню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 18.06.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 818/1515/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В.