Ухвала суду № 39907755, 15.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/406/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: Скрижевського М.С.

представника відповідача: Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи колегією суддів встановлено, що 17 січня 2014 року працівником Відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Пробуд" за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 51/22-03/33448963 від 17 січня 2014 року, висновками якого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за липень 2013 року на 116667 грн.

Позивачем були подані заперечення від 23 січня 2014 року на акт, проте згідно відповіді № 2060/10/22-03 від 28 січня 2014 року Вінницька ОДПІ залишила заперечення без задоволення, а акт перевірки без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки 29 січня 2014 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 175001 грн. в тому числі за основним платежем на суму 116667 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58334 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Так, відповідно до обставин справи, видами діяльності, які мало право здійснювати товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" за період, що перевірявся є будівництво доріг і автострад; виробництво бетонних розчинів готових для використання; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт.

12 липня 2013 року між приватним підприємством "Пробуд" (Постачальник) з однієї сторони і товариством з обмеженою відповідальністю "Віндор" (покупець) з іншої сторони укладено договір поставки № 103/1, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник поставляє Покупцю будівельні матеріали згідно відповідних накладних, а Покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати на встановлених договором умовах.

Пунктом 2.1 договору, визначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31 грудня поточного року (року протягом якого був укладений договір) включно (п. 2.1). Покупець зобов'язаний провести 100% передплату за товар згідно рахунку-фактури, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі.

Згідно до додаткової угоди №1 від 12.07.2013 року, у договір № 103/1 від 12.07.2013 року внесено зміни, зокрема, визначено, що розрахунок за поставлений товар покупцем проводиться протягом двох місяців від дати поставки товару продавцем. Доставка товару здійснюється на склад покупця, який безоплатно зберігається покупцем до його оприбуткування за видатковою накладною після здійснення всіх операцій по його транспортуванню, але не більше одного місяця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору Позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, картка рахунку № 631 за червень-грудень 2013 року.

В ході судового розгляду справи встановлено, що суми податку на додану вартість за виписаними ПП "Пробуд" податковими накладними Позивачем включено до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2013 року

Перевезення вантажу (цементу) від постачальника ПП "Пробуд" до покупця ТОВ "Віндор" (орендар) здійснював приватний підприємець ОСОБА_4 (орендодавець) відповідно до договору оренди автомобільної техніки № 1 на автомобілях ЗИЛ ММЗ 130 В1, АРУП 8, ЗИЛ 441510, АРУП 8.

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Судом встановлено, що усі вище перераховані документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій, є первинним документами, оформленими належними чином, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88.

Доводи апелянта щодо відсутності сертифікатів якості на поставлений товар не є підтвердженням відсутності факту здійснення господарської операції.

Відсутність у Позивача сертифікатів якості або інших документів відповідності якості продукції не може бути підставою для висновків про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, оскільки наявність або відсутність зазначених документів, відповідно до норм Податкового кодексу України, не впливає на повноту та достовірність даних бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, а також формування податкових зобов'язань та податкового кредиту Позивача.

Посилання апелянта в обґрунтування своєї позиції щодо недоліків товарно-транспортних накладних колегія суддів оцінює критично, оскільки наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. Крім того висновки податкового органу щодо не можливості здійснення водіями перевезень вантажу від постачальника до покупця за певний проміжок часу не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються лише на припущеннях.

Щодо посилань в акті перевірки та апеляційній скарзі на довідку № 989/22-03/35823567 від 31 жовтня 2013 року про результати зустрічної звірки ПП "Пробуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "УкрЦемент" за липень 2013 року та ТОВ "Віннцемент" за липень 2013 року, якою встановлено, що господарські операції даних контрагентів не містять факту реального здійснення операцій; довідку № 704/22-03/37695502 від 25 жовтня 2013 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Віннцемент" з ПП "Пробуд" за липень 2013 року; довідку Вінницької ОДПІ №811/22-03/38328714 від 25 жовтня 2013 року звіркою ТОВ "УКР-Цемент" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "Пробуд" за липень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно уставленої судової практики Верховного суду України та Європейського Суду з прав людини, рішення яких повинні враховуватись судами України під час розгляду аналогічних справ, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу усіх постачальників по ланцюгу постачання товарів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Позивач надав всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.