Ухвала суду № 39907125, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/48376/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бухтіярової І. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпкар" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віпкар" (далі - ТОВ "Віпкар") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у задоволенні позову ТОВ "Віпкар" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ Печерському районі від 22 квітня 2013 року №0005202203 та прийнято цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ Печерському районі від 22 квітня 2013 року №0005202203. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Печерському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Печерському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Віпкар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №328/22-3/33059721 від 08 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Віпкар" вимог: п. 198.6 ст. 198; п. 160.2 ст. 160; п. 160.5 ст. 160; пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. "є" 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14; пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України; п. 1.2, п. 3.3 Наказу ДПА України №1020 від 24 грудня 2010 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого і них податку (форма № 1-ДФ) та Порядку заповнення а подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 "б", п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі винесені податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року: №0002261705, яким ТОВ "Віпкар" донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1949, 00 грн., у т.ч. 1948, 00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002271705, яким ТОВ "Віпкар" донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 510, 00 грн.; №0005202203, яким ТОВ "Віпкар" донараховано податок на додану вартість у сумі 504992, 00 грн., у т.ч. 336661, 00 грн. за основним платежем та 168331, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0005002206 від 19 квітня 2013 року, яким ТОВ "Віпкар" донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 22174, 00 грн., у т.ч. 21177, 00 грн. за основним платежем та 397, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при перевірці достовірності відображених у рядку 12.1 Декларацій з податку на додану вартість "ПДВ, сплачений митним органам" у сумі 18364119, 00 грн. ДПІ у Печерському районі зроблено висновок, що на стан формування цих показників мало вплив здійснення ТОВ "Віпкар" операцій з придбання у нерезидентів автомобілів та запасних частин до них, тощо. Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТОВ "Віпкар" показників у рядку 12.1 Декларації на загальну суму 549423, 00 грн. Згідно акта перевірки ТОВ "Віпкар" всупереч п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2011 року суми податку, сплаченого при розмитненні товару, не підтверджені оригіналами вантажно-митних декларацій

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Віпкар" не було надано під час перевірки оригіналів вантажно-митних декларацій, оскільки оригінали документів перебували у відділенні "ВТБ" Банку для проходження валютного контролю згідно п 1.12 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" Національного банку України, яким встановлено, що підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути: письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом керівника (його заступника), а також МД (типу ІМ-40).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно Митного Кодексу України без вантажно-митної декларації ТОВ "Віпкар" не могло б здійснити ввезення автомобіля на територію України, який в подальшому був проданий за договором купівлі-продажу.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі не заперечується надання під час перевірки копії ВМД №102237 від 24 грудня 2012 року, згідно якої митним органом були нараховані три види платежів, у т.ч. ПДВ в розмірі 549422, 83 грн. та наявність податкової накладної від 24 грудня 2012 року і фактичну сплату ТОВ "Віпкар" ПДВ у сумі 549422, 83 грн. платіжним дорученням №2778 від 21 грудня 2012 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Віпкар" правомірно зараховано суму 549422, 83 грн. до податкового кредиту, і відповідно податкове повідомлення-рішення №0005202203 від 22 квітня 2013 року підлягає скасуванню, оскільки оподатковується один об'єкт податку аналогічним податком за один і той же проміжок часу, тобто є подвійне оподаткування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Віпкар".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Бухтіярова О.І. Степашко