Ухвала суду № 39907092, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/25301/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Моторний О. А. Титенко М. П. Бєлицька І. В. Котляр А. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 рокуу справі№ 826/17761/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпрозобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 року у справі № 826/17761/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудмонтаж» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2013 року у справі № 826/17761/13-а скасовано та ухвалено нову. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10.10.2013 року № 0001202204.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Технобудальянс» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, TOB «Промкомплект Україна» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року, ПП «Фірма «Володар» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року та TOB «Лінктехсервіс» за період з 01.03.2012 року по 30.06 2012 року складено акт від 12.09.2013 року № 175/26-57-22-04-09/34482827, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 04.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 001202204, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 897 580,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3 507 922,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 389 658,50 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене повідомлення-рішення є правомірним, оскільки платником порушені вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що висновки про фіктивність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає погоджується з такими висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з TOB «Технобудальянс», TOB «Промкомплект Україна», ПП «Фірма «Володар» та TOB «Лінктехсервіс» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, зокрема, копіями договорів, локальними кошторисами (частково), актами виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, платіжними дорученнями по оплатам та податковими накладними.

Посилання податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції про те, що неможливо встановити які роботи та в яких обсягах виконувались TOB «Технобудальянс» на об'єктах, відхилено апеляційним судом, оскільки вказані документи оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, а отже дозволяють ідентифікувати особу замовника та виконавця робіт, місце виконання робіт, види та обсяги, а також юридичну підставу та вартість виконаних робіт.

На момент укладання договорів, контрагенти були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання та як платники податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача, оскільки в разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання спірних договорів викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2014 року у справі № 826/17761/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

О. А. Моторний