Ухвала суду № 39906733, 21.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.Справа № 818/874/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі №818/874/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про скасування рішення та повернення надмірно перерахованих коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація", звернувся до суду із адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, якому просив:

- скасувати рішення Сумської митниці Міндоходів №805130000/2014/000008/1 від 14.02.2014 року про коригування митної вартості товарів - валеріани лікарської (корінь цілий), заявленої ТОВ "Сумифітофармація" згідно митної декларації № 805130000/2014/00012 від 14.02.2014 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сумифітофармація" надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 30562,04 грн., перераховані як попередня оплата за митне оформлення згідно митної декларації №805130000/2014/0014449 від 14.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства. Також, оскільки оскаржуване рішення є незаконним, то сплачена позивачем сума податку на додану вартість в розмірі 30562,04 грн., перерахована як попередня оплата за митне оформлення, підлягає поверненню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано рішення Сумської митниці Міндоходів №805130000/2014/000008/1 від 14.02.2014 року про коригування митної вартості товарів - валеріани лікарської (корінь цілий), заявленої ТОВ "Сумифітофармація" згідно митної декларації №805130000/2014/00012 від 14.02.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Сумською митницею Міндоходів подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у адміністративного задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 51, 53-55, 57, 59, 61 МК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував той факт, що декларантом під час митного оформлення не було подано всіх документів на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів. В зв'язку з чим, митним органом у відповідності до вимог діючого законодавства було витребувано у позивача додаткові документи. Однак, оскільки позивачем були надані не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, то контролюючим органом правомірно було застосовано другорядний метод - метод за ціною договору щодо подібних товарів.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Сумифітофармація" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2013 року між ТОВ "Сумифітофармація" (Покупець) та фірмою "JANEX" (Польща) (Продавець) було укладено Контракт №РL-20513, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити лікарську рослинну сировину, зокрема, валеріану лікарську (корінь цілий) 40000 кг. за ціною 2/кг на загальну суму 80000,00 EUR.

На виконання умов вказаного контракту, 14.02.2014 року на адресу ТОВ "Сумифітофармація" фірмою "JANEX" (Польща) було поставлено товар - валеріана лікарська (корінь цілий) в кількості 16000 кг.

З метою проведення митного оформлення товару, декларантом було оформлено та подано до Сумської митниці митну декларацію № 805130000/2014/001449 від 14.02.2014 року, в якій задекларовано митну вартість товару - валеріана лікарська в кількості 16000 кг. за ціною 2,00 EUR/кг на загальну суму 32000,00 EUR (а.с.22-24). Згідно офіційного курсу станом на 14.02.2014 року (за 1 EUR = 11,80 грн.) вартість товару склала 377600,00 грн.

При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 МК України.

Для підтвердження митної вартості заявленої на товар, у відповідності до вимог ст.53 МК України, позивач надав відповідачу перелік документів, а саме: контракт №РL-20513 від 13.12.2013 року, міжнародна товарно-транспортна накладна № 660429 від 14.02.2014 року; фактура №7/2014 від 10.02.2014 року; свідоцтво походження №РL/MF/АK 0071426 від 10.02.2014 року; сертифікат якості №24/2013 від 20.12.2013 року (а.с.10-17).

Контролюючим органом було витребувано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов контракту, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні показники товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, розрахунок ціни (калькуляцію), про що було здійснено відповідні записи на зворотному боці декларації митної вартості (а.с. 18-19, 97-99).

В зв'язку з ненаданням позивачем усіх витребуваних документів, контролюючим органом 14.02.2014 року винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №805130000/2014/000008/1, в результаті чого митна вартість товару збільшилась та склала 2,8121 EUR/кг. При цьому використано метод визначення вартості за ціною договору щодо подібних товарів (б), а саме: цінову інформацію щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД №805130000/2013/008103 від 05.07.2013 року, №805130000/20130014982 від 25.11.2013 року (а.с.20-21).

Для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості зазначеного товару ТОВ "Сумифітофармація" 28.02.2014 року звернулося із заявою до Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса про проведення товарознавчого дослідження з метою визначення вартості товару - валеріана лікарська (а.с.25).

У відповідності до Висновку Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса від 13.03.2014 року за №297 найбільш ймовірна ринкова вартість товару, що ввозиться на митну територію України згідно з контрактом №РL-20513 від 13.12.2013 року (рахунок-фактура №7/2014 від 10.02.2014 року) станом на 14.02.2014 року, без урахування ПДВ, торгової (дилерської) надбавки та транспортних витрат, складає вартість, зазначену в контракті №РL-20513 від 13.12.2013 року на поставку продукції - валеріана лікарська (корінь цілий) 2,00 євро/кг, або згідно до офіційного курсу НБУ української гривні до євро станом на 14.02.2014 року - 23,60 грн./кг. (а.с.26-37).

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивач, керуючись ч.8 ст.55 МК України, направив до митного органу заяву про підтвердження заявленої митної вартості до якої було долучено копію висновку Сумського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса 13.03.2014 року за №297 (а.с.38-41).

Листом від 26.03.2014 року №0301/12-08/1575 контролюючий орган повідомив про відсутність підстав для перегляду та скасування рішення про коригування митної вартості товару (а.с.42-45).

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття вказаного рішення, звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем під митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем було застосовано резервний метод передбачений підпунктом б пункту 2 частини 1 статті 57 та ст.60 МК України, тобто використано метод визначення вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а саме: цінову інформацію щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД №805130000/2013/008103 від 05.07.2013 року, №805130000/20130014982 від 25.11.2013 року.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Разом з тим, всупереч наведеній нормі, визначена митним органом ціна подібного товару за митною декларацією №805130000/20130014982 від 25.11.2013 року відбувалася шляхом винесення рішення про коригування митної вартості від 25.11.2013 року за №805130000/2013/000196/1 і зазначене рішення в теперішній час оскаржується в судовому порядку (справа №818/407/14), тому посилання на зазначену декларацію є необґрунтованим.

Колегія суддів також не погоджується з посиланням митного органу на цінову інформацію щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД №805130000/2013/008103 від 05.07.2013 року, оскільки за вказаною декларацією постачався подібний товар, виробник якого був інший. Крім того, різниця в строках постачання складає сім місяців.

Також, як було встановлено під час розгляду справи, додатковою підставою для прийняття оскарженого рішення, слугували висновки митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а саме: страховий сертифікат № 5 від 10.02.2014 року містить посилання на супровідний документ - рахунок-фактуру № 7/214 від 10.02.2014 року, тоді як до митного оформлення подано рахунок-фактуру № 7/2014 від 10.02.2014 року; у митній декларації країни експорту №14PL302010E011899 від 10/02/2014 вказано контракт відмінний від зовнішньоекономічного договору, за яким здійснюються ввезення товару, заявленого до митного оформлення.

Саме із наведеними розбіжностями пов'язані вимоги посадових осіб митного органу щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту, а також виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару.

В свою чергу, як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, зазначення в страховому сертифікаті № 5 від 10.02.2014 року посилання на супровідний документ - рахунок-фактуру № 7/214 від 10.02.2014 року, тоді як до митного оформлення подано рахунок-фактуру № 7/2014 від 10.02.2014 року, носило характер помилки (описки), оскільки всі інші реквізити співпадають із даними, зазначеними у інших документах, що подавалися до митного оформлення.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження посадових осіб митного органу, що у митній декларації країни експорту №14PL302010E011899 від 10/02/2014 вказано контракт відмінний від зовнішньоекономічного договору, за яким здійснюються ввезення товару, заявленого до митного оформлення, виходячи з наступного.

Так, як вбачається із наявної в матеріалах справи митної декларації країни експорту №14PL302010E011899 від 10/02/2014, в одній із граф без зазначення назви вказано № 183/12, що на переконання посадових осіб митного органу є номером контракту (а.с. 100).

Разом з тим, відповідачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що вказана графа митної декларації відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту.

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року по справі №818/874/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі №818/874/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.