Ухвала суду № 39906710, 21.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.Справа № 818/798/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинського міськрайонного центру зайнятості на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі №818/798/14

за позовом ОСОБА_1

до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості

про скасування наказів та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення, в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив:

- визнати недійсними та скасувати наказ від 11.03.2014 р. № НТ140311, відповідно до якого позивач повинен повернути виплати Шоскинському міськрайонному центру зайнятості за період з 08.04.2008 р. по 26.12.2008 р. в сумі 2564,31 грн., за період з 18.03.2009 р. по 06.06.2009 р. в сумі 270,57 грн., за період з 29.04.2010 року по 29.06.2010 р. в сумі 757,33 грн., за період з 06.08.2010 р. по 11.11.2010 р. в сумі 1493,98 грн., за період з 11.02.2011 р. по 26.04.2011 р. в сумі 1271,19 грн., за період з 30.05.2011 р. по 03.10.2011 р. в сумі 687,74 грн., за період з 12.04.2013 р. по 30.06.2013 р. в сумі 1432,53грн.;

- визнати недійсними та скасувати наказ від 07.03.2014 р. № НТ140307, відповідно якого позивач повинен повернути Шосткинському міськрайонному центру зайнятості виплати за період з 09.10.2013р. по 07.03.2014 р. в сумі 3777,63 грн. та припинена виплата допомоги по безробіттю з 12.02.2014 р., припинена реєстрація безробітних з 07.03.2014 р.;

- зобов'язати відповідача поновити виплату допомоги по безробіттю та поновити реєстрацію як безробітного з 12.02.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02.10.2013 р. позивач звернувся до Шосткинського міськраяонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. В зазначеній заяві позивач просив зареєструвати його як безробітного та призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Також, в заяві позивач зазначив, що не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не є самозайнятою особою та не отримує будь-яких доходів та прибутку. 11.02.2014 року відповідачем було припинено виплати допомоги по безробіттю позивачу, оскільки, відповідачем в ході розслідування страхових випадків було виявлено факт реєстрації позивача з 19.03.1992 року як суб'єкта підприємницької діяльності. Таким чином, позивач повинен повернути кошти згідно наказів від 11.03.2013 р. № НТ 140311 та від 07.03.2014 р. № НТ 140307 за період з 2008 року по 2014 рік в загальному розмірі 12555,28 грн. Позивач вважає вказані накази такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано наказ Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення від 11.03.2014 року №НТ140311, відповідно до якого позивач повинен повернути виплати Шоскинському міськрайонному центру зайнятості за період з 08.04.2008 р. по 26.12.2008 р. в сумі 2564,31 грн., за період з 18.03.2009 р. по 06.06.2009 р. в сумі 270,57 грн., за період з 29.04.2010 року по 29.06.2010 р. в сумі 757,33 грн., за період з 06.08.2010 р. по 11.11.2010 р. в сумі 1493,98 грн., за період з 11.02.2011 р. по 26.04.2011 р. в сумі 1271,19 грн., за період з 30.05.2011 р. по 03.10.2011 р. в сумі 687,74 грн., за період з 12.04.2013 р. по 30.06.2013 р. в сумі 1432,53 грн.

Скасовано наказ Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення від 07.03.2014 року №НТ140307, відповідно якого позивач повинен повернути Шосткинському міськрайонному центру зайнятості виплати за період з 09.10.2013р. по 07.03.2014 р. в сумі 3777,63 грн. та припинена позивачу виплата допомоги по безробіттю з 12.02.2014 р., припинена реєстрація безробітних з 07.03.2014 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що позивач звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості, де і був зареєстрований з відкриттям персональної картки. За його заявою надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За наслідками проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено факт подання недостовірних даних про обставини, що вплинули на умови призначення та виплати матеріального забезпечення, чим порушено вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття», а саме, реєстрація як суб'єктом підприємницької діяльності з 19.03.1992 року. Враховуючи наведене, відповідачем було правомірно прийнято спірні накази про повернення позивачем безпідставно виплачених коштів та припинення реєстрації його в якості безробітного.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В апеляційній скарзі відповідач просив розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Позивач у наданих до суду запереченнях також просив провести розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.10.2013 року позивач звернувся до Шосткинського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 74).

Позивачем були подані заяви про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 05.04.2013 р., 04.04.2012 р., 30.05.2011 р., 11.02.2011 р., 06.08.2010 р., 29.04.2010 р., 12.06.2009 р., 18.03.2009 р., 08.04.2008 р., у яких останній проінформував відповідача, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію на пільгових умовах не отримує, іншими видами діяльності, зазначених в ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" не займається (а.с. 75-83).

Під час перебування на обліку у центрі зайнятості позивачем було отримано допомогу по безробіттю в загальному розмірі 12255,28 грн., в тому числі: за період з 08.04.2008 р. по 26.12.2008 р. в сумі 2564,31 грн.; за період з 18.03.2009 р. по 06.06.2009 р. в сумі 270,57 грн.; за період з 29.04.2010 р. по 29.06.2010 р. в сумі 757,33 грн.; за період з 06.08.2010 р. по 11.11.2010 р. в сумі 1493,98 грн.; за період з 11.02.2011 р. по 26.04.2011 р. в сумі 1271,19 грн.; за період з 30.05.2011 р. по 03.10.2011 р. в сумі 687,74 грн.; за період з 12.04.2013 р. по 30.06.2013 р. в сумі 1432,53 грн. Зазначені виплати підтверджуються наявними в матеріалах справи даними про виконанні платежі та довідками про отримання позивачем допомоги по безробіттю від 09.04.2014 р. (а.с. 47-56, 66-73).

11.02.2014 року Шосткинським міськрайонним центром зайнятості було припинено виплату позивачу допомоги по безробіттю, у зв'язку з тим, що під час перебування його на обліку у центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, він мав статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з витягів із наказів про прийняті рішення щодо позивача, наказами Шосткинського міськрайонного центру зайнятості населення від 11.03.2014 р. та від 07.03.2014 р. було прийнято рішення про повернення виплат допомоги по безробіттю (а.с. 18-25).

Також відповідачем була прийнята та направлена позивачу претензія № 9 від 13.03.2014 р. про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю на загальну суму 12255,28 грн. (а.с. 30).

Не погоджуючись із правомірністю вказаних дій відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач протягом 2004-2012 років не звертався до державного реєстратора, відповідні реєстраційні картки не надавав, на обліку з 23.11.2004 р. в податковому органі не перебував, то як наслідок, він не мав права займатися підприємницькою діяльністю. В зв'язку з чим, приймаючи оскаржувані накази, відповідач дійшов до неправомірного висновку про безпідставність отримання позивачем допомоги по безробіттю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.п.1, 2, 7 ч.1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У відповідності до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 встановлено, що для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який набрав чинності 1 липня 2004 року.

Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції на момент прийняття) передбачалося, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

03.03.2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" від 01.07.2010 року №2390-VI.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, процес включення до Єдиного державного реєстру закінчився 04.03.2012 року.

Крім того, пунктом 4 вказаного Закону встановлено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Виходячи з положень вищезазначених нормативно-правових актів, у випадку не включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про особу до 04.03.2012 року, така особа фактично позбавляється права на підприємницьку діяльність, оскільки втрачає чинність свідоцтво про реєстрацію та відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що у період з 2004-2012 р.р. позивачем не надавались до державного реєстратора відповідні реєстраційні картки.

Крім того, згідно довідки Шосткинської ОДПІ № 2450/14/17-0504 від 12.03.2014 р. зазначено, що позивач перебував на обліку в податковій інспекції як фізична особа - підприємець з 23.10.1992 р. по 10.02.2004 р. (а.с. 27).

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою підприємництво (господарська комерційна діяльність) - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 44 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктом господарювання є громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Тобто чинне законодавство передбачає наявність двох необхідних умов для визначення громадянина України суб'єктом господарювання: здійснення господарювання та відповідна реєстрація.

Отже, беручідо уваги, що позивач протягом 2004-2012р.р. до державного реєстратора не звертався, відповідні реєстраційні картки не надавав, на обліку з 23.11.2004 р. в податковому органі не перебував, то як наслідок, він не мав права займатися підприємницькою діяльністю.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не відносився до зайнятого населення в розумінні положень Закону України "Про зайнятість населення".

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" слідує, що законодавець покладає на застраховану особу обов'язок подавати відомості про обставини, що виливають на умови виплати їй забезпечення та падання соціальних послуг, і лише в разі умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, з такої особи стягується сума виплаченого забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі №К/9991/28714/12.

В свою чергу, відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду не було надано жодних доказів на підтвердження факту зловживання позивачем своїми правами або умисного не виконання своїх обов'язків щодо подання відповідних відомостей які виливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, у т.ч. щодо обізнаності про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час звернення запису про нього, як про суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, та як наслідок, безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних наказів про зобов'язання позивача повернути виплачену допомогу по безробіттю та припинення реєстрації його в якості безробітного.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих наказів, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року по справі №818/798/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі №818/798/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.