Постанова № 39906657, 22.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року № 826/8835/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що періоди перевірка за які була призначена наказом № 1791 від 12.06.2014 вже перевірялись податковим органом, у той час, як чинним законодавством не передбачено обов'язку податкового органу щодо проведення перевірки за періоди, які вже перевірялись. Крім того позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ та постанова слідчого у зв'язку з надходження якої було призначено перевірки та видано наказ № 1791 від 12.06.2014 охоплює період 2014 року, який не має та не може мати будь - якого відношення до кримінальної справи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 15.07.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що наказ на проведення перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: нормативно-правовим актом чи правовий акт індивідуальної дії. Наказ на проведення перевірки є актом внутрішнього управління, яке спрямовано на вирішення оперативних або організаційно-розпорядчих питань (розпорядчий акт).

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.07.2014 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було отримано постанову про призначення податкової перевірки від 26.04.2014 винесену старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Миколаєвським Д.А. за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110060000247 від 05.07.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. З ст. 212, ч.2 ст. 15 ч. ст. 191 КК України, якою призначено по кримінальному провадженні № 32013 110060000247 податкову перевірку за період з 01.11.2013 по теперішній час щодо використання незаконно сформованого службовими особами ТОВ «Міжгалузева торговельна компанія» (код за ЄДРПОУ 37701112) податкового кредиту, який виник при імпорті товарі на митну територію України в 2012-2014 років та проведення перевірки доручено співробітникам ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

12.06.2014 В.о. начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видано наказ № 1791 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з находженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаєвського Д.А. від 26.04.2014 наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі наказу № 1791 від 12.06.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно).

На підставі наказу № 1867 від 19.06.2014 строк проведення перевірки продовжено з 19.06.2014 на 2 робочих дні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЖГАЛУЗЕВА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" не погоджуючись з наказом № 1791 від 12.06.2014, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, документальна виїзна перевірка, може бути проведена за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, у випадку якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, за умови прийняття керівником органу державної податкової служби наказу про її проведення.

Водночас, ні нормами статті 78 Податкового кодексу України, якою визначено порядок проведення позапланових виїзних документальних перевірок, ні іншими нормами Податкового кодексу України право податкового органу на проведення зазначеного виду перевірок не обмежено певними періодами, за які може бути проведена перевірка, зокрема, періодами щодо яких податковим органом перевірки проведено не було.

Постановою винесеною старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітаном податкової міліції Миколаєвським Д.А. за результатами розгляду матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110060000247 від 05.07.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. З ст. 212, ч.2 ст. 15 ч. ст. 191 КК України призначено по кримінальному провадженні № 32013 110060000247 податкову перевірку позивача за період з 01.11.2013 по теперішній час щодо використання незаконно сформованого його службовими особами податкового кредиту, який виник при імпорті товарі на митну територію України в 2012-2014 років та проведення перевірки доручено співробітникам відповідача.

Відповідно до наказу № 1791 від 12.06.2014 його було видано В.о. начальника відповідача на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з находженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаєвського Д.А. від 26.04.2014.

Таким чином перевірку позивача призначено у відповідності до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказ № 1791 від 12.06.2014 видано уповноваженою на те посадовою особою відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що наказ № 1791 від 12.06.2014 відповідачем було видано відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом № 1791 від 12.06.2014 призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року (включно) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про факт проведення перевірки позивача на підставі наказу № 1791 від 12.06.2014 відповідач зазначає в письмових заперечення. Також факт податковим органом проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу був підтверджений представниками сторін у судовому засіданні.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу № 1791 від 12.06.2014 не спрямовані за захист порушених прав та інтересів позивача, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов