Рішення № 39906120, 07.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р. Справа № 911/2194/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 911/2194/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Н.СТОУН", ідентифікаційний код: 16280361, місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 10,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ - ІВАНКІВ", ідентифікаційний код: 35585176, місцезнаходження: 07200, Київська обл., Іванківський район, с. Прибірськ, вул. Шевченка, буд. 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Коваль О.Л., який діє на підставі довіреності від 03.07.2014 року за № 03/07/14;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Н.СТОУН" (далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ - ІВАНКІВ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг від 30.04.2013 року за № 31-04 (далі за текстом: Договір) в сумі 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору не здійснив оплату наданих Позивачем послуг, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором в сумі 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2194/14 та призначено останню до розгляду на 07.07.2014 року.

07.07.2014 року Позивач з'явився в судове засідання, виконав вимоги ухвали суду від 06.06.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.06.2014 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 07.07.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до вимог ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

30.04.2013 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 901 Цивільного кодексу України, був укладений договір про надання послуг від 30.04.2013 року за № 31-04 (далі по тексту: Договір).

За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За умовами п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.5. Договору, Виконавець зобов'язується в період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року надати Замовнику послуги у рослинництві шляхом внесення пестицидів на полях простого рельєфу (надалі - Послуги), із використанням власної сільськогосподарської техніки у вигляді самохідних обприскувачів «Роса» у кількості 2-х машин (надалі - Техніка), в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Договір у п. 2.6. передбачає, що вартість наданих послуг становить із розрахунку за 1 га площі внесених пестицидів 60,00 грн. (шістдесят гривень 00 коп.) з врахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 3.3. Договору, прийняття послуг Замовником за кількістю та якістю проводиться окремо по кожному полю, шляхом підписання вповноваженими представниками Сторін актів виконаних робіт (Додаток № 1 до Договору).

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 902 передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.5. Договору в травні 2013 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 901, 902 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги у рослинництві, що підтверджено Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.05.2013 року за № ОУ-0000043, який підписано Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п. 3.3. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень Відповідача з приводу вартості, строків, обсягу та якості наданих послуг у рослинництві з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем результатів наданих послуг у обсягах та вартістю, визначених в цьому Акті, копія якого знаходиться в матеріалах справи та достовірність якого Відповідач не заперечує, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Договір у п. 3.1. передбачає, що при визначенні умов оплати, Сторони керуються принципом: Замовник здійснює оплату послуг таким чином, щоб заборгованості перед Виконавцем, за фактично надані послуги, не виникало.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Замовник здійснює оплату за фактично надані Виконавцем послуги, згідно з актами виконаних робіт (Додаток № 1 до Договору), кожного третього банківського дня, починаючи з дати фактичного початку робіт за Договором.

В ході розгляду справи встановлено, що Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.05.2013 року за № ОУ-0000043 та Актом взаємних розрахунків станом на 07.07.2014 року поясненнями Позивача, які він надав в судовому засіданні 07.07.2014 року, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 3.1., 3.2. Договору не оплатив наданні Позивачем послуги у рослинництві, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла за Договором заборгованість в сумі 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 07.07.2014 року будь-яких заяв або претензій щодо строків надання послуг у рослинництві, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків надання послуг у рослинництві або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо надання послуг у рослинництві. Відповідачем факти своєчасного та належного надання Позивачем послуг у рослинництві, передбачених Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем наданих Позивачем послуг за Договором суду не надано та Відповідачем вказана сума боргу не заперечувалась.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Н.СТОУН" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ - ІВАНКІВ" заборгованості за Договором про надання послуг від 30.04.2013 року за № 31-04, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ - ІВАНКІВ", ідентифікаційний код: 35585176, місцезнаходження: 07200, Київська обл., Іванківський район, с. Прибірськ, вул. Шевченка, буд. 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Н.СТОУН", ідентифікаційний код: 16280361, місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 10, заборгованість за Договором про надання послуг від 30.04.2013 року за № 31-04 в сумі 54282,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 00 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 07.07.2014 року