Ухвала суду № 39903721, 25.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3349/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Пільщик Л.В.,

При секретарі: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом і просила на підставі ст.ст.84, 180-183 СК України стягнути з відповідача аліменти у розмірі ? частки всіх доходів відповідача щомісячно на утримання неповнолітніх дочок ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також 1/4 частку всіх доходів щомісячно на її утримання до досягнення молодшою донькою трирічного віку, посилаючись на те, що сторони являються батьками малолітніх дітей, проте відповідач після припинення шлюбних стосунків з березня 2013 року дітей не утримує, ніякої матеріальної допомоги не надає, а вона не працює, оскільки опікується донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 червня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. у розмірі ? частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 12.05.2014 року і до досягнення ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. повноліття. Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення в частині відмови у позові про стягнення аліментів на утримання дружини і ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального права.

Відповідач ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд безпідставно стягнув з нього аліменти на утримання дітей, оскільки у квітні 2013 року сторони уклали договір про сплату аліментів, за яким він сплатив позивачеві 81 500 грн. в рахунок майбутніх платежів на утримання дітей, а остання зобов'язалася не вимагати у нього аліменти в судовому порядку. З цих підстав вважає судове рішення таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає у зв'язку із наступним.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, Клим ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, які постійно зареєстровані проживають разом з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.4-8).

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований і проживає за іншою адресою, що сторонами по справі не оспорювалося.

Рішенням цього ж суду від 19 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку залишений без задоволення (а.с.30).

Задовольняючи частково позов у цій справі та стягуючи на користь позивача аліменти на утримання трьох малолітніх дітей щомісячно до досягнення старшою дочкою повноліття, суд виходив з того, що діти знаходяться на утримання матері, а відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає. Підстав для стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, на думку суду першої інстанції, не має, оскільки відповідач неспроможний надавати утримання дружині, що встановлено іншим судом рішенням в іншій справі.

Оскільки встановлено, що сторони являються батьками трьох неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю і знаходяться на її утриманні, а відповідач матеріально сім'ю не підтримує, коштів на утримання дітей не надає, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.180, 182 СК обґрунтовано стягнув утримання в судовому порядку у розмірі по ? частці всіх видів заробітку відповідача щомісячно.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до вимог ст.ст.180-183 СК України врахував фактичні обставини справи, матеріальне становище сторін, тощо.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що у квітні 2013 року він сплатив своїй дружині значну суму коштів в рахунок аліментів, не являються підставою для скасування судового рішення в частині присудження аліментів на утримання дітей.

Підстави звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину, або припинення права на аліменти передбачені ст.ст.188, 190 СК України, а саме: дохід дитини набагато перевищує доходи батьків і забезпечує повністю її потреби або укладення батьками договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно дитині.

Даних про те, що малолітні діти сторін мають доходи, які набагато перевищують доходи відповідача і забезпечують повністю їх потреби, матеріали справи не містять.

Право власності на нерухоме майно з метою припинення права на аліменти відповідач своїм дітям не передавав. В порядку, передбаченому ст.189 СК України, договір про сплату аліментів на дітей між батьками не укладався.

За таких обставин передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_4 від обов'язку утримувати дітей не має.

Зобов'язання ОСОБА_3 не пред'являти позов про стягнення аліментів, викладене у розписці від 16 квітня 2013 року, ніякого правового значення не має, оскільки ст.3 ЦПК України кожній особі гарантовано право звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Не зазначення в резолютивній частині мінімального розміру стягнення на кожну дитину не є підставою для зміни судового рішення, оскільки в мотивувальній частині суд посилається на відповідну норму права і зазначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказаний недолік може бути усунений шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку ст.220 ЦПК України.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд допустився порушення норм процесуального права.

Зокрема, судом встановлено, що у листопаді 2013 року відбулося судове рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку (а.с.30).

Вказане рішення сторонами не оскаржувалося, набрало законної сили. На факти, встановлені цим рішенням, суд послався і при вирішенні спору у цій справі в порядку ч.3ст.61 ЦПК як на преюдиційні.

Приймаючи до розгляду позов про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції не обговорив питання про можливість повторного розгляду такого спору.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі (або відмовлено у присуджені періодичних платежів), зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру стягнення, строків платежів або звільнення від них.

Ні в позовній заяві в цій справі, ні в ході розгляду справи позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не послалася на нові обставини, що виникли після листопада 2013 року: зміну матеріального становища сторін, стану здоров'я, тощо, а тільки змінила спосіб свого утримання, визначивши розмір стягнення не у твердій грошовій сумі, а у частці від заробітку. Проте, зміна способу утримання не є новими обставинами або новими підставами позову, адже предметом позову в обох справах являється стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, а підстави позову - знаходження дружини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і ухилення чоловіка від утримання своєї дружини.

За змістом ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 ЦПК України, зокрема, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, після ухвалення якого нових обставин не виникло, оскаржуване рішення в частині відмови у позові ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

В іншій частині оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.307, 308, 310 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 червня 2014 року по цій справі в частині відмови ОСОБА_3 у позові про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дружини скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: