Постанова № 39903614, 22.07.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 809/2046/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Станіслав" про стягнення заборгованості в сумі 101945,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Станіслав" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 101945,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 84120,93 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених відповідачем зобов'язань, позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в сумі 7752,06 грн. та податку на прибуток в сумі 10072,41 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 22.07.2014 року до суду клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.37, 47).

На адресу суду надійшла заява представника відповідача від 03.07.2014 року про перенесення розгляду справи з 10.07.2014 року на інший зручний для суду час. Судом з метою забезпечення змагальності, рівності сторін в судовому процесі, ухвалою від 10.07.2014 року відкладено розгляд справи на 22.07.2014 року. Однак, відповідач явку представника в дане судове засідання не забезпечив.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Враховуючи встановлений законом місячний строк судового розгляду адміністративних справ, суд вважає, можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13.10.2010 року проведено державну реєстрацію ТОВ "МКБ Станіслав" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 06.06.2014 року (а.с.5-6). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України є загальнодержавними податками і зборами.

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано позивачу декларації з податку на додану вартість: за вересень-листопад 2013 року та лютий 2014 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 87042,00 грн. (а.с. 13-25). Вказаних зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно поданих декларацій становить 84120,93 грн.

Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем грошові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84120,93 грн. та несплачені ним у строки, встановлені Податковим кодексом України, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ТОВ "МКБ Станіслав" перед Державним бюджетом України.

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з податку на прибуток та податку на додану вартість, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 11.10.2013 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, складено акт № 2588/15-1/37183482, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0021161502 від 16.10.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10930,40 грн. (а.с.30-32).

22.11.2013 року позивачем за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, складено акт № 3915/15-1/37183482, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0026051501 від 25.11.2013 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7752,06 грн. (а.с.26-28).

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримано 30.10.2013 року та 25.11.2013 року відповідно, про що свідчать копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з оголошеною цінністю та корінець податкового повідомлення-рішення № 0026051501 від 25.11.2013 року з підписами про їх отримання (а.с.26,29).

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0021161502 від 16.10.2013 року та № 0026051501 від 25.11.2013 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є узгодженими та є податковим боргом ТОВ МКБ "Станіслав" перед Державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 1472-11 від 04.10.2013 року на суму 37855,21 грн. , яка отримана відповідачем 04.10.2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці вимоги (а.с. 12). Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги на суму зростання податкового боргу.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаним податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на додану вартість, витягами зі зворотного боку облікової картки платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період та довідкою про борг від 06.06.2014 року.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Станіслав" про стягнення податкового боргу в сумі 101945,40 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути з рахунків ТОВ "МКБ Станіслав" відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 101945,40 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "МКБ Станіслав" (ідентифікаційний код 37183482, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Військових ветеранів, будинок 14) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг в сумі 101945 (сто одну тисячу дев'ятсот сорок п'ять) гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 22.07.2014 року.