Рішення № 39901791, 17.07.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 925/991/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі судового засідання Хелис Н.М., за участю представників:

від позивача: Коцюруба С.В. - за довіреністю,

від відповідача: Котьол О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор" до публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" про стягнення 139 260,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветфактор" (далі за текстом позивач) заявлено позов до публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" (далі за текстом відповідач) про стягнення 139 260,01 грн., з яких: 124 694,36 грн. заборгованість за договором поставки №67/12 від 23.03.2012, 8 610,90 грн. інфляційні, 5 954,75 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 12.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.07.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві послався на наявність взаємовідносин з відповідачем по поставці ветеринарних препаратів, починаючи з04.01.2012. Відповідач не завжди належним чином виконував свої зобов'язання по оплаті поставленого товару. За період господарських відносин позивачем поставлено товару на суму 848517,69 грн. з яких відповідачем сплачено 723823,33 грн. На день звернення позивача до господарського суду борг відповідача становить 124694,36 грн. В позовній заяві позивач послався на конкретні видаткові накладні, які слугують доказом вищевказаної заборгованості.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву та копії платіжних доручень, які, на його думку, свідчать про проведення розрахунку за вказаними у позовній заяві видатковими накладними.

Ухвалою суду від 01.07.2014 розгляд справи відкладено на 17.07.2014, зобов'язано сторони провести взаємну звірку розрахунків по укладеним сторонами договорам, акт надати суду.

17.07.2014 до господарського суду надійшла заява з уточненнями позовних вимог, в якій позивач надав новий розрахунок суми позову, послався на інші підстави, відповідно з якими позивач починаючи з 30.03.2012 по 04.02.2013 поставив відповідачу товар на суму 670209,64 грн. з яких відповідачем сплачено 545515,28 грн. Борг становить 124694,36 грн. до заяви додано копії видаткових накладних, довіреностей, інших первинних документів, які підтверджують операції по поставці товару відповідачу та оплати останнім отриманого товару.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до прийняття рішення по справі позивач має право збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Позивач заявою про уточнення позовних вимог змінив підстави позову, оскільки надав суду нові обставини щодо обґрунтування позовних вимог ніж ті, що вказані у позовній заяві.

Відповідно до цього ж п. 3.12 вищевказаної постанови право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Провадження у справі порушено 12.06.2014, розгляд справи призначено на 01.07.2014. В судовому засіданні, яке відбулось 01.07.2014, вивчено докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, заперечення відповідача.

Розгляд справи відкладено на 17.07.2014 та зобов'язано сторони провести взаємозвірку на предмет розрахунку по існуючим договорам, оскільки представник позивача заявив у судовому засіданні, що між сторонами вже існували інші договірні відносини по яким за відповідачем рахується борг.

Заява про зміну підстав позову подана позивачем після початку розгляду судом справи, тому, не може бути прийнята до розгляду.

В позовній заяві позивач посилається на договір поставки №67/12 від 23.03.2012.

Разом з тим, належним чином завірена копія цього договору та оригінал договору для огляду в судовому засіданні позивачем не надано .

Відповідач заперечує проти наявності цього договору. Пояснення представника позивача щодо направлення відповідачу оригіналів договору для його підписання уповноваженою особою не може вважатись належним доказом існування такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну чи письмову) якщо вимоги щодо його форми не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приймаючи до уваги, що позивач поставляв відповідачу товар, останній прийняв товар та частково оплатив його, суд вважає, що між сторонами існував договір поставки укладений в усній формі.

За договором поставки продавець/постачальник/, який здійснює господарську діяльність, зобов'язується передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Позивач по видатковим накладним :

- №7862 від 29.11.2012 на суму 25919,80 грн.;

- №6213 від 19.09.2012 на суму 105804,80 грн.;

- №5741 від 03.09.2012 на суму 7581,60 грн.;

- №5680 від 30.08.2012 на суму 4092,00 грн.;

- №5612 від 28.08.2012 на суму 36000,00 грн.;

- №5512 від 23.08.2012 на суму 37930,20 грн.;

- №5444 від 21.08.2012 на суму 9070,80 грн. поставив відповідачу товар. Загальна вартість поставленого товару склала 124644,36 грн.

Товар поставлений за видатковою накладною №7862 від 29.11.2012 на суму 25919,80 грн. оплачено відповідачем платіжним дорученням №48 від 07.12.2012; товар за видатковою накладною №6213 від 19.09.2012 на суму 105804,80 грн. оплачено відповідачем платіжним дорученням №51 від 18.09.2012; товар за видатковою накладною №5741 від 03.09.2012 на суму 7581,60 грн. оплачено відповідачем платіжним дорученням №30 від 24.09.2012; товар за видатковою накладною №5444 від 21.08.2012 на суму 9070,80 грн. оплачено відповідачем платіжним дорученням №36 від 12.09.2012.

Товар за видатковою накладною №5612 від 28.08.2012 на суму 36000,00 грн. та видатковою накладною №5512 від 23.08.2012 на суму 37930,20 грн. відповідачем не оплачено. Загальна вартість товару за вказаними видатковими накладними становить 73930,20 грн.

Відповідач надав суду копії платіжних доручень№48 від 28.08.2012, №47 від 29.08.2012, №45 від 31.08.2012, №41 від 20.09.2012, №36 від 03.09.2012, №43 від 13.09.2012, №14099 від 14.09.2012 на загальну суму 57 169,00 грн. , які вважає доказом оплати товару, отриманого за видатковими накладними №5612 від 28.08.2012, №5512 від 23.08.2012.

Суд не може прийняти зазначені платіжні доручення в якості доказу оплати товару, отриманого по видатковим накладним №5612 від 28.08.2012, №5512 від 23.08.2012 з наступних підстав.

На оплату товару отриманого по вказаним видатковим накладним позивач видав рахунок №6412 від 22.08.2012. У платіжних дорученнях на які посилається відповідач вказано інші номери рахунків та дата їх видачі.

Так за рахунком №6292 від 17.08.2012 відповідач отримав товар по видатковій накладній №5741 від 03.09.2012, за рахунком №6698 від 03.09.2012 відповідач отримав товар по видатковій накладній №6213 від 19.09.2012. за рахунком №7098 від 17.09.2012 отримано товар по видатковій накладній №7862 від 29.11.2012.

Зазначені рахунки та видаткові накладні будь-якого відношення до даного спору не мають.

Виходячи з наведеного відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 73930,20 грн., отриманий за видатковими накладними №5612 від 28.08.2012, №5512 від 23.08.2012.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про сплату боргу позивачем направлена відповідачу 26.02.2014. Виходячи з положень ст. 530 ЦК України, враховуючи термін поштообігу, право вимоги сплати боргу, інфляційних та 3% річних у позивача виникло 08.03.2014. Позивач звернувся до суду з позовом 11.06.2014.

Таким чином, позивач має право на стягнення інфляційних у сумі 7085,74 грн., 3% річних у сумі 583,34 грн. за період з 08.03.2014 по 11.06.2014, виходячи із суми боргу 73930,20 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше Травня" (19603, Черкаська обл., Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, буд. 2, ідентифікаційний код 00851426) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25 А, ідентифікаційний код 35251859) - 73 930,20 грн. основного боргу, 7085,74 грн. інфляційні, 583,34 грн. 3 % річних та 1631,99 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Ветфактор" у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ветфактор" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25 А, ідентифікаційний код 35251859) судовий збір в сумі 786,51 грн. (сімсот вісімдесят шість гривень 51 коп.), сплачений по платіжному дорученню №4944 від 26 березня 2014 року, як надлишково сплачений.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 24.07.2014

Суддя В.А. Швидкий