Рішення № 39901741, 23.07.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2014 р.Справа № 921/425/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", с.Петриків Тернопільської області

про стягнення 3000,00 грн. оплати за доставку вантажів, 84,53 грн. 3% річних та 1044,49 грн. інфляційних втрат (з врахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог )

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з"явився.

Представникам сторін в судовому засіданні 02.07.2014 р. роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Тернопільської області Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" про стягнення 7500,00 грн. оплати за доставку вантажів, 51,16 грн. пені, 390,06 грн. інфляційних втрат .

Ухвалою суду від 14.05.2014р. розгляд справи призначено на 11.06.2014 р.

Ухвалою суду від 11.06.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.07.2014 р. в зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 02.07.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2014р. підтримав подані через канцелярію суду заяви (вх.№№ 10832, 12446, 12569) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, що в сукупності становить 4 129,02 грн. у зв"язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2014р. по суті позовних вимог зазначив, що станом на 02.07.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 3000,00 грн., що викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№12571). Також через канцелярію суду подав заяву (вх.№12568 від 02.07.2014р.), в якій підтвердив отримання оригіналів документів від ФОП ОСОБА_1

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. розгляд справи продовжено в порядку ст.69 ГПК України на 15 днів та відкладено її розгляд для надання можливості сторонам подати додаткові докази у справу.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2014р. не з"явився.

Відповідач в судове засідання 23.07.2014р. не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В попередньому судовому засіданні представником позивача було підтримано заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, що в сукупності становить 4 129,02 грн. заборгованості.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, суд приймає їх до розгляду.

Відтак, предметом розгляду даної справи є стягнення 3000,00 грн. оплати за доставку вантажів, 84,53 грн. 3% річних, 1044,49 грн. інфляційних втрат .

В судовому засіданні 23.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ТзОВ "Славпродукт" (Замовник ) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено заявку на перевезення вантажу від 28.01.2014р., за умовами якої Перевізник здійснює перевезення вантажу транспортним засобом НОМЕР_2 за маршрутом м. Волочиськ (Хмельницька область ) - м. Кривий Ріг , м. Дніпропетровськ, м. Новомосковськ, а Замовник приймає та оплачує вантаж.

Відповідно до п. 17 заявки, ціна перевезення становить 7500, 00 грн.

Умови оплати сторони встановили у п.18 заявки, а саме: на розрахунковий рахунок , при наявності оригіналів документів протягом 1-2 банківських днів.

На виконання умов заявки на перевезення вантажу позивачем було надано відповідачеві послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 7500,00 грн. , що підтверджується рахунком - фактурою №СФ-0000008 від 29.01.2014р., актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2014р., податковою накладною від 01.02.2014р., товарно-транспортною накладною №106-2 від 29.01.2014р. та товарно-транспортною накладною № 55 від 29.01.2014р.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, в процесі розгляду справи відповідачем частково погашено основну заборгованість в розмірі 4500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 57 від 24.05.2014р. на суму 2000,00 грн. та № 100 від 01.07.2014р. на 2500,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

Відтак на момент винесення рішення у даній справі основна заборгованість за отримання вантажу згідно заявки на перевезення становить 3000,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 84,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1044,49 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеної між сторонами заявки - договору на перевезення вантажу від 28.01.2014р., позивач надав відповідачеві послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 7500,00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою №СФ-0000008 від 29.01.2014р., актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01.02.2014р., податковою накладною від 01.02.2014р., товарно-транспортною накладною №106-2 від 29.01.2014р. та товарно-транспортною накладною № 55 від 29.01.2014р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, оплативши заборгованість з порушенням строків її оплати.

В процесі розгляду справи в суді відповідачем частково погашено основну заборгованість в сумі 4500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 57 від 24.05.2014р. на суму 2000,00 грн. та № 100 від 01.07.2014р. на 2500,00 грн.

Отже, на момент винесення рішення у даній справі основна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по заявці на перевезення вантаж становить 3000,00 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 625 ЦК України, передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем за період з 12.02.2014р. по 30.06.2014р. 3% річних в розмірі 84,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1044,49 грн. підлягають до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" (47720 , с.Петриків, вул.Об"їзна, 12/6 , А, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34042038) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Хмельницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. оплати за доставку вантажів, 84 (вісімдесят чотири ) грн. 53 коп. - 3% річних , 1044 (одну тисячу сорок чотири) грн. 49 коп. інфляційних втрат , 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.07.2014р.

Суддя Галамай О.З.