Ухвала суду № 39900530, 22.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 488/5026/13-а

Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Безпрозванний В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Миколаївського гарнізону, Миколаївського обласного військового комісаріату, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Миколаївського гарнізону, Миколаївського обласного військового комісаріату (далі ОВК) та Квартирно-експлуатаційного відділу (далі КЕВ) м. Миколаєва щодо незадоволення задоволення заяви про звернення до виконавчого комітету Миколаївської міської ради з клопотанням про виключення з числа службових однокімнатної квартири житловою площею 22,5 кв.м. АДРЕСА_1; зобов'язати начальника Миколаївського гарнізону, Миколаївський ОВК та КЕВ м. Миколаєва прийняти рішення щодо подання до виконавчого комітету Миколаївської міської ради клопотання про виключення з числа службових вказаної однокімнатної квартири.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно витягу з протоколу житлової комісії військової прокуратури Миколаївського гарнізону №39 від 10 жовтня 2007 року ОСОБА_2 зараховано у чергу потребуючих поліпшення житлових умов.

Витягом із протоколу цього ж органу №40 від 24 грудня 2007 року ОСОБА_2 розподілено службову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 22,5 кв.м., без виключення останнього зі списків безквартирних військовослужбовців військової прокуратури Миколаївського гарнізону.

19 січня 2008 року позивач уклав з ОСОБА_3 шлюб, що зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції за №27.

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 квітня 2008 року №964 ОСОБА_2 у складі сім'ї 2 осіб отримав ордер №143, серія 000539, на службове жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 22,5 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася дитина - ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серією НОМЕР_1 від 20 грудня 2011 року.

Надалі позивач був звільнений з військової служби у запас, у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України (Наказ Міністра оборони України від 26 липня 2012 року №599).

Наказом прокурора Південного регіону України з нагляду за додержання законів у воєнній сфері від 14 серпня 2012 року №67 ОСОБА_2 призначений з 15 серпня 2012 року старшим прокурором Миколаївської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері Південного регіону України; звільнений з посади старшого помічника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України, 14 серпня 2012 року виключений із списків особового складу військової прокуратури Миколаївського гарнізону та усіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Корабельного РВК м. Миколаєва.

14 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся із рапортом до голови житлової комісії військової прокуратури Миколаївського гарнізону, в якому просив включити його із складом сім'ї 3 особи до списків, які мають позачергове право на одержання житлових приміщень, в зв'язку із чим ОСОБА_2 зараховано до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, що підтверджено протоколом №51 від 14 серпня 2012 року.

23 квітня 2013 року позивач подав голові житлової комісії Миколаївського гарнізону заяву щодо зміни статусу «службова» вказаної однокімнатної квартири, заяву було погоджено 25 квітня 2013 року (витяг з протоколу №3 засідання житлової комісії Миколаївського гарнізону сіл, 25 квітня 2013 року).

27 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Миколаївського гарнізону, Миколаївського ОВК та до начальника КЕВ м. Миколаєва із заявами щодо подання вказаними органами клопотань до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про виключення належить позивачу службової квартири з числа службових. Однак ОСОБА_2 у задоволенні вказаних заяв було відмовлено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі правомірно відмовили позивачу у задоволенні заяви про звернення до виконавчого комітету Миколаївської міської ради з клопотанням про виключення з числа службових однокімнатної квартири житловою площею 22,5 кв.м. АДРЕСА_1.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 має право на позачергове отримання житла та зняття статусу «службова» з квартири, житловою площею 22,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачений обов'язок держави забезпечити військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Разом з цим відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює управління військовим майном.

Згідно ст. ст. 3, 4 вказаного закону майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна та обліковується у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Так, житловий фонд ЗСУ є військовим майном та в Миколаївському гарнізоні обліковується у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Миколаєва та згідно ст. 319 ЦК України та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» право володіти, користуватися, розпоряджатися ним має лише Міністерство оборони України.

На момент звернення позивача з рапортом про зміну статусу «службової» квартири до відповідачів 27 травня 2013 року діяв Наказ Міністра оборони України №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», від 30 листопада 2011 року (без змін).

Відповідно до п.3.4 вказаної Інструкції жиле приміщення включається (виключається) до (із) числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах рад або районною державною адміністрацією за клопотанням: у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, погодженим з начальником ГКЕУ ЗС України, або начальника ГКЕУ ЗС України, погодженим з головою житлової комісії гарнізону; в інших населених пунктах - начальника гарнізону, погодженим з начальниками ТКЕУ та головою житлової комісії гарнізону.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» визначено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Таким чином, на час звернення до відповідачів діючим законодавством передбачалося виключення службових жилих приміщень лише згідно рішення Міністра оборони України за клопотанням саме начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Так, на момент звернення ОСОБА_2 до суду з даними позовними вимогами діє Наказ Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (із змінами та доповненнями) та відповідно ч.2 п.3.5 - службові жилі приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням та службові жилі приміщення не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здачі в оренду, найм (піднайм) виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень.

Згідно з пп. 1. Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, яке затверджено начальником Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління 02 червня 2011 року, КЕВ міста Миколаєва є структурним підрозділом Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, є бюджетною установа і підпорядковується начальнику Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, тому КЕВ м. Миколаєва не наділені повноваженнями погоджувати клопотання про виключення житлових приміщень із числа службового житла.

Пунктом 2 вказаного Положення визначено що, КЕВ м. Миколаїв в своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнями заступників Міністрів України, наказами розпорядженнями начальника Генерального штабу ЗС України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відмовляючи у задоволенні клопотань про виключення із числа «службових» квартири АДРЕСА_1, наймачем якої є ОСОБА_2, відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв