Ухвала суду № 39900449, 15.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2176/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14234, 58 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 14234,58 грн. в місцевий бюджет Корабельного району м. Миколаєва.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач не сплатив податковий борг з орендної плати за землю в сумі 14234,58 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за землю в сумі 14234,58 грн. в місцевий бюджет Корабельного району м. Миколаєва, банк ГУДК у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 23626096, МФО - 826013, р/р 33213815700004, код платежу 13050500.

Не погоджуючись з даною постановою суду фізична особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 05.08.2011 року уклала договір оренди земельної ділянки, для обслуговування сауни по вул. Ленінградській, м. Миколаєва.

Договір оренди землі № 8281 був затверджений рішенням Миколаївської міської ради від 30.12.2010 року № 2/29. Даним договором встановлено, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 % від її грошової оцінки.

ОСОБА_2 зареєстрована державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Станом на 17.04.2013 року відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 14234,58 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.04.2012 року № 0002092800.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена і становить 14234,58 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

На підставі п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідачу було направлено податкову вимогу від 03.01.2012 року № 3. Яка була отримана особисто, про що свідчить підпис на поштовому повідомлені про вручення.

За правилами п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У відповідності до пункту 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В ході судового розгляду встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 29.04.2012 року № 0002092800 отримано відповідачем особисто 03.07.2012 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомлені про вручення.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена і становить 14 234,58 грн.

За змістом ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На підставі п. 20.1.18. ст. 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі № 814/2176/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян