Ухвала суду № 39900130, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа: № 823/1384/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0000752200, № 0000782200, № 0000772200, № 0000762200.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 17 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» ( далі - ТОВ «Катеринопільський елеватор» ) є юридичною особою та перебуває на обліку Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області ( далі - Звенигородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Звенигородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Сапфір і К» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.04.2014 року № 167/23-12-22-016/32580463.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «Катеринопільський елеватор» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4 389 845,00 грн., а також до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 4 777 350,00 грн., а також до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, у тому числі за жовтень 2013 року на 4 628 200,00 грн. та за листопад 2013 року на 53 362,00 грн., що, у свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад 2013 року на 95 788,00 грн. та до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2013 року на 95 788,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 28.04.2014 року № 167/23-12-22-016/32580463 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2014 року № 0000752200, яким товариству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 584 767,00 грн., у тому числі 4 389 845,00 грн. - за основним платежем та 2194922 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; № 0000782200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7 022 343,00 грн., у тому числі 4 681 562,00 грн. - за основним платежем та 2 340 781,00 грн. - за штрафними ( фінансовими ) санкціями; № 0000772200, яким товариству зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 95 788,00 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції в розмірі 47 894,00 грн.; № 0000762200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 95 788,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного ( реального ) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих ( дійсних ) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду ( в залежності від характеру певних операцій ) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин ( причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності ).

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, спірна податкова звітність позивача за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року була ним складена за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Сапфір і К» за договорами поставки, на підтвердження чого ТОВ «Катеринопільський елеватор» було надано до суду відповідну первинну документацію, а саме: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, складські свідоцтва і банківські виписки.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що зазначені податкові накладні, складені контрагентом позивача - ПП «Сапфір і К» та підписані його директором Яворським І.М., якого вироком Центрального районного суму м. Миколаєва від 07.03.2014 року, що набрав законної сили 08.04.2014 року, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, тобто за вчинення фіктивного підприємництва. Крім того, у вказаному вироку суду встановлено факт придбання Яворським І.М. юридичної особи - ПП «Сапфір і К» саме з метою прикриття незаконної діяльності, незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та використання вказаного приватного підприємства для реалізації таких цілей.

Виходячи з приписів ч. 1 ст.72 КАС України, судова колегія відзначає, що оскільки фіктивність господарської діяльності контрагента позивача - ПП «Сапфір і К» встановлена у судовому рішенні, яке набрало законної сили, то такі обставини слід вважати доведеними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що створення юридичної особи-контрагента позивача задля прикриття незаконної діяльності і незаконного формування податкового кредиту та реалізація винною особою своїх злочинних намірів свідчить про формальний характер первинної документації, складеної за результатами господарських операцій між ТОВ «Катеринопільський елеватор» і ПП «Сапфір і К» у період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, що з урахуванням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.2 Положення № 88, виключає правові підстави для здійснення платником податків бухгалтерського обліку таких операцій та внесення цих бухгалтерських показників до податкової звітності.

Доводи апелянта про те, що обставини, встановлені вироком Центрального районного суму м. Миколаєва від 07.03.2014 року, не свідчать про фіктивність господарських операцій саме між ним і ТОВ «Катеринопільський елеватор» і ПП «Сапфір і К», колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: ст. 72 КАС України та ст.9 Закону № 996-XIV, та повністю спростовуються викладеною аргументацією.

Крім того, у судовому засіданні апелянт посилався на те, що перевірка податкової звітності ТОВ «Катеринопільський елеватор» була проведена відповідачем на підставі постанови слідчого, що на думку позивача, унеможливлює винесення податкового повідомлення-рішення за її результатами до моменту закінчення судового розгляду справи за фактом скоєння відповідного злочину. Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та протирічать їм, зокрема приписам п. 86.9 ст. 86 ПК України, з якого вбачається, що податкове повідомлення-рішення не виноситься лише за результатами перевірки платника податків, призначеної за постановою слідчого, винесеної у рамках кримінального провадження за фактом скоєння злочину посадовими особами саме цього платника податьків. Водночас, в даному випадку перевірка ТОВ «Катеринопільський елеватор» була призначена та проведена на підставі постанови слідчого СУ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, винесеної у рамках кримінального провадження щодо вчинення службовими особами ПАТ «Миронівський ЗВКК» кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України. При цьому, ані з матеріалів справи, ані з пояснень позивача, наданих ним у ході апеляційного провадження, не вбачається факту порушення вказаного кримінального провадження щодо будь-кого з його посадових осіб.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0000752200, № 0000782200, № 0000772200, № 0000762200 та переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.