Постанова № 39900041, 15.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2014 року 11:10 № 826/5912/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпроскасування податкової вимоги від 26.03.2014 року №897-25, -

за участю представників сторін:

від позивача - Тищенко А.О.,

від відповідача - Русіна О.С.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» (надалі - позивач або ТОВ «БДО Лігал Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкової вимоги від 26.03.2014 року №897-25 Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувана податкова вимога від 26.03.2014 року №897-25 винесена ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві неправомірно, оскільки, за твердженням останнього, попередня податкова вимога від 12.09.2013 року №258-11 не погашена ТОВ «БДО Лігал Україна» у вставленому законодавством порядку, а, відтак, у позивача відсутні підстави для винесення нової податкової вимоги, а саме: податкової вимоги від 26.03.2014 року №897-25.

У судове засідання 15.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, зазначаючи, що 31.01.2014 року податкову вимогу від 12.09.2013 року №258-11, згідно бази «Податковий блок» - анульовано, у зв'язку з виведенням з бази «Податковий блок» заборгованості, яка виникла на рахунок узгодження податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року №0005872260, на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 року у справі №826/6203/13.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу від 26.03.2014 року №897-25, якою ТОВ «БДО Лігал Україна» повідомлено, що станом на 25.03.2014 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 125 138,54 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 60 092,74 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 65 045,80 грн.

Вважаючи оскаржувану податкову вимогу від 26.03.2014 року №897-25 необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, що регулює питання декларування податків і зборів, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як було зазначено вище, представник позивача наголошує, що оскаржувана податкова вимога від 26.03.2014 року №897-25 винесена ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві неправомірно, оскільки, за твердженням останнього, попередня податкова вимога від 12.09.2013 року №258-11 не погашена ТОВ «БДО Лігал Україна» у вставленому законодавством порядку, а, відтак, у позивача відсутні підстави для винесення нової податкової вимоги, а саме: податкової вимоги від 26.03.2014 року №897-25.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу від 12.09.2013 року №258-11, якою ТОВ «БДО Лігал Україна» повідомлено, що станом на 11.09.2013 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 118 317,62 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 55 663,83 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 62 653,79 грн.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 року у справі №К/800/53478/13, копія якої наявна у матеріалах справи, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у справі №826/6203/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту вищезазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 року у справі №К/800/53478/13 вбачається, що предметом розгляду у вказаній справі виступає визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року № 0005872260 та від 14.03.2013 року № 0001452250, на підставі яких, як стверджував представник відповідача та не заперечувалося представником позивача під час судового розгляду справи, сформовано податкову вимогу від 12.09.2013 року №258-11, яка у подальшому на підставі даної ухвали Вищого адміністративного суду України та у зв'язку з неузгодженістю податкового боргу була відкликана.

Згідно п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Надалі, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта перевірки №94/22-205/36336456 від 18.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 року №0000962201 та №0000972201, якими ТОВ «БДО Лігал Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у загальному розмірі - 60 097,50 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств - 52 586, 25 грн. відповідно.

Разом з тим, у розумінні положень ПК України, податкова вимога - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

При цьому, слід зазначити, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (ч. 3 ст. 254 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №826/17368/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року, за результатами судового оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 року №0000962201 та №0000972201 у задоволенні позовних вимог ТОВ «БДО Лігал Україна» відмовлено.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкову вимогу від 26.03.2014 року №897-25, якою ТОВ «БДО Лігал Україна» повідомлено, що станом на 25.03.2014 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 125 138,54 грн., у тому числі з податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 60 092,74 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 65 045,80 грн.

З огляду на викладені вище правові норми та виходячи з обставин даної справи, суд дійшов висновку, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правомірно, у межах наданих їй повноважень винесено оскаржувану податкову вимогу від 26.03.2014 року №897-25, а, відтак, підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок