Постанова № 39899908, 22.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2014 року 10:32 № 826/6489/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 року № 0005612220, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (надалі - позивач або ТОВ «Еверест Плюс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.12.2013 року № 0005612220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Еверест Плюс» не порушувало вимог пп.267.1.1. п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України, з підстав того, що відповідно до статуту замається виключно девелоперською діяльністю, тобто виступає замовником будівництва, а також забудовником житла, офісів та інших об'єктів будівництва, залучає кошти від юридичних та фізичних осіб для будівництва об'єктів у порядку встановленому законодавством. В межах зазначеної діяльності позивачем укладені договори купівлі-продажу майнових прав та прийняті кошти з оформлення відповідних прибуткових касових ордерів, а, відтак, оскільки здійснювані позивачем операції не є операціями у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, то підстав для покладення на нього обов'язку по придбанню торгового патенту при здійсненні розрахунків з набувачами майнових прав не вбачається.

У судове засідання 14.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту здійснення ним торговельної діяльності за готівкові кошти без торгового патенту.

Суд у судовому засіданні 14.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР Міндоходів України Борисенка В.М. від 20.06.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні № 32012250000000013 призначено позапланову комплексну документальну перевірку ТОВ «Еверест Плюс» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати в бюджет податків за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року.

З тексту зазначеної постанови, зокрема, вбачається, що ГУ СУ ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012250000000013, в ході якого гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що зазначені особи для функціонування злочинної схеми, з метою прикриття незаконної та забороненої діяльності створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, крім іншого, ТОВ «Ас Буд Груп» (код за ЄДРПОУ 36178466), по фінансово-господарським операціям, з яким позивачем задекларовані показники у податковій звітності, у зв'язку з чим виникла необхідність у проведенні позапланової документальної перевірки.

На виконання зазначеної постанови, згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодекс України, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем був складений акт від 15.11.2013 року № 14/26-53-22-01-21-32853498, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.267.1.1. п.267.1. ст.267 Податкового кодексу України, відповідальність за які передбачена ст.125 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки від 15.11.2013 року № 14/26-53-22-01-21-32853498 були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Зафіксовані в акті перевірки від 15.11.2013 року № 14/26-53-22-01-21-32853498 порушення обґрунтовані з боку відповідача тим, що позивач здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти без торгового патенту.

При цьому, суд вважає за необхідне одразу звернути увагу на те, що відповідачем в акті перевірки від 15.11.2013 року № 14/26-53-22-01-21-32853498 факти виявлених зазначених вище порушень викладені нечітко, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що не дає можливості встановити, яку саме торгівельну діяльність здійснював позивач за готівкові кошти без торгового патенту (які товари (роботи, послуги) і кому продавав), а також свідчить про порушення з боку відповідача чітко встановлених законодавчих вимог щодо порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Державної податкової служби України, викладеної в листі від 31.07.2012 року № 20727/7/10-0217/2986, зокрема, щодо права органів ДПС приймати податкові повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Так, згідно змісту зазначеного листа встановлено наступне.

Однією із підстав для проведення органом ДПС документальних позапланових перевірок, у відповідності до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, є отримання органом ДПС постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

За результатами таких перевірок, у відповідності до п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу ДПС передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу ДПС визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Підпунктом 58.4 ст.58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючий орган зобов'язаний визначити платнику податків відповідні податкові зобов'язання, штрафні (фінансові) санкції.

При цьому, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду або винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

При практичному застосуванні вказаних норм права виникає питання, чи у всіх випадках орган ДПС не приймає податкове повідомлення-рішення за результатами проведених документальних позапланових перевірок на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора чи виключно на підставі постанов про порушення кримінальних справ, пов'язаних зі сплатою податків, зборів.

Враховуючи, що диспозиція пп.78.1.11 п 78.1 ст.78 та п.86.9 ст.86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок.

У разі ж прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до винесення відповідного рішення суду в межах КПК України, останнє згідно з позицією Вищого адміністративного суду України буде скасовано.

Щодо доказів, отриманих при проведенні перевірки (в рамках КПК України), у тому числі актів перевірок, то вони будуть оцінюватися при розгляді кримінальної справи в суді відповідної юрисдикції.

Разом із цим слід враховувати, що положення ст.78 Податкового кодексу України містять і інші підстави для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.

Зокрема, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка може бути здійснена за наслідками перевірок інших платників податків або за отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що матеріали позапланової документальної перевірки, проведеної на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, або наявна кримінальна справа можуть свідчити про порушення платником податків законодавства, орган ДПС не позбавлений права на підставі цієї норми та інших підстав, визначених ст.78 Податкового кодексу України, провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань.

Незважаючи на зазначене, у зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки від 15.11.2013 року № 14/26-53-22-01-21-32853498 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.12.2013 року № 0005612220, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 866,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» від 18.12.2013 року № 0005612220 необґрунтованим, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.267.1.1. п.267.1. ст.267 Кодексу, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту (пп.267.4.1. п.267.4. ст.267 Кодексу).

Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти (пп.267.4.6. п.267.4. ст.267 Кодексу).

Відповідно до п.1 ст.263 Господарського кодексу, господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У п.3 ст.263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності позивача є організація будівництва будівель, яка, згідно аналізу викладених законодавчих норм, не відноситься до виду діяльності, провадження якої потребує отримання торгового патенту.

При цьому, у витягу також визначені й інші види діяльності, які може здійснювати позивач, а саме: надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; надання інших індивідуальних послуг; неспеціалізована оптова торгівля; посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Проте, сам факт визначення інших видів діяльності, які може провадити позивач, не підтверджує виключно факт її провадження у реальності.

Разом з тим, згідно доводів позивача, які не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, за своєю статутною діяльністю він займається виключно девелоперською діяльністю - виступає замовником - забудовником будівництва житла, офісів та інших об'єктів будівництва, з метою залучення коштів для будівництва об'єктів в яких виступає замовником будівництва залучає кошти від юридичних і фізичних осіб в порядку встановленому законодавством (в тому числі шляхом укладення договорів пайової участі у фінансуванні будівництва). В межах зазначеної діяльності позивачем укладені договори купівлі-продажу майнових прав та прийняті кошти з оформлення відповідних прибуткових касових ордерів.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що здійснювана позивачем діяльність не відноситься до видів діяльності, провадження якої потребує отримання торгового патенту, що, в свою чергу, виключає можливість накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст.125 Кодексу.

Слід зазначити, що у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може, зокрема, прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України не містить такого способу захисту, як визнання рішення, у тому числі, податкового повідомлення-рішення, недійсним.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 866,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «С» від 18.12.2013 року № 0005612220, останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «С» від 18.12.2013 року № 0005612220 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві форми «С» від 18.12.2013 року № 0005612220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок