Постанова № 39899795, 21.07.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4037/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Варченко О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про захист порушеного права,

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі по тексту - УПФУ в м. Херсоні або відповідач) про захист порушеного права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не сплачує страхові внески та за неї не сплачуються страхові внески роботодавцем, то відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому вона втратила статус застрахованої особи і її участь в системі загальнообов'язкового страхування є припиненою. Вважає, що належним способом захисту права позивача буде зобов'язання відповідача визнати припиненою її участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування і зняття її з реєстрації в Пенсійному фонді та скасування свідоцтва про загальнообов'язкове державне страхування.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовано тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 -VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спору) зазначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом. Статтею 4 Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) тощо. Відповідач є платником єдиного внеску, зареєстрований в установленому порядку як фізична особа - підприємець в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Херсоні та відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону, зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством. Щодо вимоги позивача про скасування свідоцтва про загальнообов'язкове соціальне страхування, пояснив, що дане свідоцтво не видається органами Пенсійного фонду України у м. Херсоні та не може бути скасовано відповідачем, оскільки таке свідоцтво знаходиться у фізичної особи - підприємця з моменту його реєстрації, свідоцтво може бути скасовано лише після припинення підприємницької діяльності. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного: відповідно до п.10 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 1058), страхувальник зобов'язаний отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та видати його застрахованій особі.

Судом встановлено, що Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 3088614183 видано 29 липня 2003 року на прізвище ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Пенсійним фондом України.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), в якому відповідно до прикінцевих та перехідних положень, статті 17-19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключенні. Тому, видача свідоцтв про загальнообов'язкове державне страхування була зупинена, а замість них запроваджено посвідчення застрахованої особи, порядок видачі якого затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.. 22 Закону №2464).

Щодо позовних вимог про захист прав ОСОБА_1, шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні визнати припиненою участь позивача в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування і знаття з реєстрації, суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме п.1 ч. 1 ст. 13 Закону №1058, визначено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі, якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи.

Суд зазначає, що підстави набуття особою статусу застрахованої особи визначено ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, п.3 ч.1 ст. 11 цього Закону визначено, що загальнообов'язковому пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Таким чином, статус застрахованої особи ОСОБА_1, отримала в день її реєстрації як фізичної особи - підприємця, а тому втратити зазначений статус позивач може лише за умови припинення нею підприємницької діяльності. Одночасно з цим, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є страхувальником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції чинній на момент реєстрації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності) страхувальники - це роботодавці, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Статтею 14 Закону визначено, що страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3,4 статті 11 та частині 1 статті 12 цього закону (тобто фізичні особи - підприємці).

Зареєструвавшись як фізична особа - підприємець ОСОБА_1 набула статусу страхувальника та зобов'язання сплачувати страхові внески, як страхувальник та застрахована особа.

Крім того, статтею 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків вважаються платниками єдиного внеску.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як страхувальник зобов'язана була сплачувати за себе страхові внески, і в подальшому - єдиний внесок, тобто дотримуватись вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні не надавав статус застрахованої особи ОСОБА_1, оскільки він був отриманий автоматично, відповідно до вимог ст. 11 Закону України №1058, лише як наслідок дії самої особи, а тому суд не вбачає за можливе зобов'язати УПФУ в м. Херсоні зняти ОСОБА_1 з реєстрації в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, так як це право належить лише позивачу.

Відповідно до п. 1 ч.4 Наказу від 09.09.2013 року №458 "Про затвердження Порядку обліків платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників", зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 25.09.2013 року №1646/24178, зняття з обліку платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців здійснюється лише на підставі реєстрового запису державного реєстратора про рішення фізичної особи - підприємця, щодо припинення нею підприємницької діяльності.

Суд звертає увагу, що статус позивача, як особи, що підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, обумовлюється його статусом як фізичної особи-підприємця. Припинення його участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в даному разі, можливе у випадку припинення ним підприємницької діяльності, а не через відмову від такої участі.

Суд зазначає, що на теперішній час порядок видачі та зразок посвідчення застрахованої особи Кабінетом Міністрів України не регламентовано, тому видача такого посвідчення не здійснюється.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування свідоцтва про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про захист порушеного права не підлягає задоволенню.

В судовому у засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 липня 2014 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 10.1