Постанова № 39899139, 24.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року місто Київ № 810/3719/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (представник - Білека Юрій Іванович)доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій областіпровизнання протиправними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (представник - Білека Юрій Іванович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови № 23 від 04.03.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30, посадовими особами відповідача складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 0495 від 05.12.2013. На підставі вказаного Акта перевірки 04.03.2014 відповідач прийняв постанову № 23, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 95 508 гривень.

Вказує, що під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення перевірки, тоді як відповідач провів перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів та питань, зазначених у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва, яке не містить конкретних порушень. Дії відповідача по проведенню перевірки та сам факт проведення перевірки є такими, що суперечать чинному законодавству України.

Позивач вказує, що інформація щодо порушення ТОВ «Технополіс-1» законодавства України нічим крім самого Акта перевірки не підтверджена. Перевірка проведена незаконно, за відсутності підстав для її проведення. Посадові особи були допущенні до проведення перевірки, а ненадання їм документів не є підставою для застосування пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі документи вимагалися незаконно.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 22.07.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В запереченнях на адміністративний позов, які надійшли через канцелярію суду 21.07.2014 відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В запереченнях відповідач вказує, що уповноваженою особою позивача було створено перешкоди посадовим особам відповідача під час проведення позапланової перевірки якості продукції, а саме: відмовлено надати документи, пояснення, довідки, матеріали та інші необхідні документи, які характеризують якість продукції. В зв'язку з цим, посадовими особами відповідача складено Акт про створення перешкод позивачем у проведенні позапланової перевірки.

Зазначає, що відповідач при призначені та проведені перевірки діяв в межах повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

05.12.2013 відповідно до листа Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 03.12.2013 № 5568-2-7/7, звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Згоди на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013 (вх. № 1753), наказу на проведення перевірки від 04.12.2013 № 571, направлення на проведення перевірки від 04.12.2013 № 02-20/571 спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція) був здійснений вихід на позапланову перевірку магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі-позивач, ТОВ «Технополіс-1») за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась з відома директора магазина - уповноваженої особи позивача - ОСОБА_4

У зв'язку з ненаданням документів до перевірки, посадовими особами відповідача складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 05.12.2013 № 0495.

В Акті перевірки зафіксовано, що в порушення статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», Порядку проведення перевірок суб'єктів господарювання у сфері торгівлі, послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, дотримання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310 керуючим магазином (директором) ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30 створено перешкоди службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а саме: у відмові надати документи, пояснення, довідки, матеріали та інші копії необхідних документів, які характеризують якість продукції.

Акт перевірки був підписаний директором магазину ОСОБА_4 із зауваженнями. А саме було зазначено, що перевіряючим не створювались перешкоди у проведенні перевірки. Перевіряючими незаконно вимагались документи, а саме прибуткові накладні, що не передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, посадовими особами Інспекції можливо було вчинено діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, а саме зловживання владними повноваженнями. Директор зазначив, що залишає за собою право на звернення до компетентних органів для надання правової оцінки вчиненим діям. З Актом перевірки не згоден. Всі витребувані документи були надані під час перевірки. Вся інформація та документація щодо товару в наявності. Порушень законодавства не допускалось. Перешкод в проведенні перевірки не створювалось. Заперечення до акта перевірки буде надано додатково. Матеріали перевірки просив розглянути за обов'язковим попереднім, завчасним, письмовим викликом уповноважених представників ТОВ «Технополіс-1».

За результатами перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення ХМ № 0370 від 06.12.2013, винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення № 368 від 18.12.2013 з накладенням на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 85 гривень, який був сплачений 25.12.2013.

Для притягнення суб'єкта господарюванні до відповідальності, відповідачем було направлено запит до Головного управління Мін доходів у Хмельницькій області з проханням провести перевірку магазину ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30 та надати довідку про вартість реалізованої продукції за листопад місяць 2013 року.

Відповідно до листа Головного управління Мін доходів у Хмельницькій області від 31.01.2014 № 1385/7/22-01-22-02-412, вартість реалізованої продукції за листопад місяць 2013 року магазином ТОВ «Технополіс-1» становить 1910159, 94 гривень.

04.03.2014 було винесено постанову про накладення стягнень № 23 за порушення пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» і застосовано до ТОВ «Технополіс-1» штраф у розмірі 95 508 гривень (5% від реалізованої продукції за листопад 2013 року).

За результатами розгляду скарги ТОВ «Технополіс-1» від 20.04.2014 на дії посадових та службових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області при проведення позапланової перевірки від 05.12.2013 листом від 29.04.2014 № 2396-2-11/8 (вх. № 110 від 13.05.2014) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів відмовила у задоволені викладених у скарзі вимог.

Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати її протиправною та скасувати, також вважає протиправними дії відповідача по проведенню перевірки, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (в редакції на момент виникнення спірних взаємовідносин) (далі - Закон № 1023).

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Закону № 1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). (Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 4 Закону № 1023).

Згідно пункту 2 частини першої статті 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Указом Президента України від 13.04.2011 № 465/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (далі - Положення № 465/2011), згідно з першою частиною якого Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно підпунктів а, б пункту 1 частини третьої, пунктів 1, 3 частини четвертої Положення № 465/2011 основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, державного ринкового нагляду.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини шостої Положення № 465/2011 Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку в тому числі перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На підставі Закону № 1023, Положення № 465/2011, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 09.11.2011 під № 206 затверджено Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 206).

Відповідно до частини першої, підпунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.1.4 пункту 6.1 частини шостої, частини сьомої Положення № 206 територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Інспекції з питань захисту прав споживачів в областях мають право у сфері захисту прав споживачів перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Аналіз наведених норм Закону № 1023, Положення № 465/2011, Положення № 206, дає суду право зробити висновок про те, що Інспекція на виконання покладених на неї завдань має право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877) - державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877 встановлено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Однією із підстав для здійснення позапланових заходів згідно пунктів 4, 7 статті 6 Закону № 877 є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

В зв'язку з тим, що до Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Держспоживінспекція України листом № 5568-2-7/7 від 03.12.2013 надіслала керівникам територіальних органів Держспоживінспекції України вказане звернення та зобов'язала перевірити факти, викладені у зверненні і в разі їх підтвердження вжити заходів відповідно до норм чинного законодавства України. Як додатки до листа були надіслані згоди на проведення перевірок, в тому числі, і згода від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013 на проведення перевірки магазину ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Обов'язкові реквізити посвідчення (направлення) визначені частиною третьою статті 7 Закону № 877, одними із яких є підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.

Як було встановлено судом начальник Інспекції на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013, Згоди на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013 (вх. № 1753) прийняв наказ на проведення перевірки від 04.12.2013 № 571 магазину ТОВ «Технополіс-1» за адресою: місто Кам'янець-Подільський, вулиця Лесі України, 30.

На підставі вказаного наказу про проведення перевірок, посадовим особам відповідача видано направлення на проведення перевірки від 04.12.2013 № 02-20/571 з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

Дослідження наведених норм Закону № 1023, Закону № 877, встановлених в судовому засіданні обставин, дає суду підставу зробити висновок про те, що прийняття відповідачем наказу на перевірку, надання направлення на перевірку вчинено у повній відповідності до норм чинного законодавства, оскільки була підстава для проведення позапланової перевірки - звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 та Згода на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 не могло бути підставою для проведення позапланового заходу, оскільки не містить конкретних фактів правопорушення з боку ТОВ «Технополіс-1», а могло стати підставою для проведення планової перевірки.

Так, зі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26.11.2013 вбачається, що в торгівельних мережах магазинів «Ельдорадо» масово реалізується продукція з порушенням прав споживачів на інформацію та з ознаками відсутності проходження належних процедур оцінки відповідності, а саме відбувається продаж товарів - електрочайників, холодильників, електроплит, пральних машин, принтерів та іншої техніки без Національного знаку відповідності, що є порушенням пункту 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149.

Враховуючи викладене, у перевіряючих були всі законні підстави на проведення позапланового заходу.

Твердження позивача, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться адміністративна справа № 826/5880/14, предметом оскарження в якій є також Згода на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013, і це є підставою вважати, що проведення перевірки було незаконним, не береться судом до уваги, оскільки провадження у справі № 826/5880/14 було відкрито лише 23.05.2014, тобто через майже шість місяців після проведення перевірки.

У зв'язку з чинністю Згоди на проведення перевірки від 03.12.2013 № 03/7-11500-2013 на момент здійснення позапланового захисту підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 826/5880/14 суд також не вбачає, тому задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі представнику позивача протокольною ухвалою від 22.07.2014 було відмовлено.

Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Вручення копії наказу на проведення перевірки уповноваженій особі позивача Законом не передбачено.

Частина п'ята статті 7 Закону № 877 встановлює повний перелік підстав коли посадова особа органу державного нагляду (контролю) не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання, а саме: без пред'явлення керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення, вказані підстави розширеному тлумаченню не підлягають.

Згідно частини другої статті 36 закону № 1023 результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості вказані в частині шостій статті 7 цього ж Закону.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що оскільки Акт перевірки складено 05.12.2013, а останнім днем перевірки є 06.12.2013, що є підставою для визнання дій відповідача протиправними.

Нормами вищенаведеним нормативними актів передбачено підписання Акта перевірки в останній день перевірки. В Прикінцевих положеннях до Акта перевірки вказано, що протокол про адміністративне правопорушення № 0370 від 06.12.2013 додається до Акта перевірки, сам протокол директор магазину отримав 06.12.2013, тому будь-яких доказів, що Акт перевірки підписаний не в останній день перевірки матеріали справи не містять і позивачем не надано. Дата Акта перевірки - 05.12.2013 свідчить про початок заходу (з 05.12.2013 по 06.12.2013) і жодним чином не впливає суть встановлених порушень.

Актом перевірки встановлено, що посадовою особою позивача створено перешкоди службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів з проведення перевірки якості продукції, а саме: у відмові надати документи, пояснення, довідки, матеріали та інші копії необхідних документів, які характеризують якість продукції.

Відповідно до частини першої статті 8, статті 11 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом, надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Тлумачення вказаних норм Закону № 877 дає суду підставу зробити висновок про те, що позивач відмовивши надавати службовій особі відповідача документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), порушив свій обов'язок встановлений Законом, тобто не допустив посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), враховуючи, що відповідачем повністю дотримано умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

В зв'язку з тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем статті 11 Закону № 877, начальник Інспекції прийняв постанову про накладення стягнень, якою постановив за створення перешкод службовим особам у проведенні перевірки якості продукції, а саме: відмова у наданні документів, пояснень, довідок, матеріалів та інших копій необхідних документів, які характеризують якість продукції (пункт 8 частина першої статті 23) - штраф у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосувати до позивача штраф в розмірі 95 508 гривень.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення і доводи позивача, що перевіряючи фактично були допущені до проведення перевірки, а надання документів, які вимагались, не передбачено чинним законодавством.

Суд зауважує, що створення перешкод у проведенні перевірки, відповідальність за які передбачена пунктом 8 частини першої статті 23, Закону № 1023, і полягає у ненаданні документів, матеріалів тощо, які стосуються предмету перевірки. Тобто вчинення дій, що унеможливлює проведення захисту і перевірки якості продукції.

Суд не бере до увагу доводи позивача, що працівники територіальних органів не належать до службових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує визначену законодавством державну політику у відповідній сфері, оскільки входять до структури і штатного розпису територіального органу, як окремої юридичної особи публічного права.

Як вже було зазначено судом, Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З міркувань позивача, з урахуванням роз'яснень Національного агентства України з питань державної служби, у наведеній нормі пункту 8 частини першої статті 23 Закону № 1023 передбачено, що виключно, службовим особам, які входять до структури і штатного розпису саме Держспоживінспекції України, можуть чинитися перешкоди у проведенні перевірки, що не відповідає, ані нормам Закону № 1023, Положенню № 465/2011, Положенню № 206 і фактично обмежує посадових осіб територіальних органів Держспоживінспекції України в наданих ним правах під час проведення перевірки.

Суд не пов'язує фактичне місце роботи особи, яка проводить перевірку з покладеними на неї функціями. В даному випадку центральний орган виконавчої влади уповноважує територіальний орган, який в свою чергу уповноважує службових (посадових) осіб провести перевірку. Щодо понять «службова» і «посадова» особа, суд зазначає, що законодавством України фактично не розмежовуються чітко ці поняття, що дає підстави вважати рівнозначними.

За таких обставин, викладені у позовній заяві доводи позивача є безпідставними і непідтвердженими.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду заперечення з відповідно підтверджуючими доказами законності своїх дій та рішень.

Зважаючи на вищевикладене, Інспекція діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії по проведенню перевірки та постанова про накладення стягнень № 23 від 04.03.2014 є правомірними, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 95 508 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 1910, 16 гривень

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 11.06.2014 № 3987 та квитанції від 04.07.2014 позивачем сплачено 10 відсотків від 2 відсотків заявлених майнових вимог у розмірі 191, 01 гривень (264, 09 гривень - 73,08 гривень - немайнові вимоги) суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 720, 15 гривень підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код ЄДРПОУ 32498133) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 15 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.