Рішення № 39898922, 21.07.2014, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/826/14-ц

Номер провадження 2/184/273/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014м. Орджонікідзе

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Горбенко Н.В., при секретарі - Попівніч Н.І.

З участю представника позивача Касьянова

Відповідача ОСОБА_2

Представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги по підставам вказаним у позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNYJRC16840015 від 24 вересня 2008 року у розмірі 161.910 грн. 22 коп. та судові витрати у розмірі 1616 грн. 10 коп..

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав частково, а саме: в частині стягнення з нього суми заборгованості за кредитом та процентів, в частині стягнення комісій, пені та штрафів не визнав та просить суд в їх задоволенні відмовити, надав з цього приводу письмові заперечення, що під час останнього судового засідання представник банку на підтвердження позовних вимог банку до нього надав суду вже третій варіант нібито узгоджених з ним Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (« Розстрочка ) ( Стандарт) , які відрізняються одне від іншого , і кожного разу банк наполягав на тому , що саме з ними він був ознайомлений під час укладення кредитного договору.

По - перше. Перший варіант Умов надання споживчого кредиту фізичним особам банк додав до свого позову . Але після того , як він у своєму запереченні звернув увагу суду на невідповідність змісту вказаних Умов змісту позовної заяви , і суд відмовив банку у задоволенні його позовних вимог про стягнення пені , банк до своєї Апеляційної скарги від 12.07.2013 року додав вже другий варіант Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, посилаючись на те , що нібито попередні Умови були надані суду помилково, і він фактично був ознайомлений з другим наданим до апеляції варіантом Умов кредитування .

Після того , як він звернув увагу суду на те , що у другому варіанті узгоджених з банком Умов кредитування розмір пені зазначений 0,15 % за кожен день прострочки повернення кредиту, а у своїх розрахунках до позову банк застосував розмір пені 1,25 % за кожен день прострочки повернення кредиту , банк надав суду вже третій варіант Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, посилаючись на те , що саме вказаний третій варіант ним нібито був узгоджений з банком. І кожного разу банк наполягав на тому , що саме вказані Умови кредитування ним були з банком нібито узгоджені до тих пір , поки він спростовував їх твердження . Після чого банк змінював свої пояснення , і надавав інший варіант нібито узгоджених Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

По - друге.На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те , що у нього утворилась заборгованість перед банком на загальну суму 161910,22 грн. станом на 29.03.2013 року, яка складається з наступного : 10581,82 грн. - заборгованість за кредитом , 675,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,1258,30 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 141208,79 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором , а також штрафи відповідно до п. 1.5.20 Умов та правил, 500 грн. - штраф (фіксована частина) , 7686,20 грн. - штраф ( процентна складова ).

Відповідно до заяви позичальника від 24.09.2008 року він був повинен щомісячно з « 5» по « 10» число сплачувати банку грошові кошти у розмірі 1143,05 грн. для погашення заборгованості за кредитом , яка складається з заборгованості за кредитом , відсотків , винагороди , комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до зазначеної заяви позичальника, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту , позичальник сплачує банку пеню , розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожен день просрочки.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до позовної заяви ксерокопію документу під назвою « Условия и Правила предоставления банковских услуг», який включає в себе тільки 1.7.33 пунктів, і який не має пункту 5.1.

Відповідно до позовної заяви позивача , пеня у сумі 141208 , 79 грн. нарахована відповідно до п. 1.5.20 зазначених та наданих до позову документу під назвою «Условия и Правила предоставления банковских услуг», в якому відсутній п. 5.1 Умов, зазначений у заяві позичальника від 24.09.2008 року. Однак пункт 1.5.20 Умов, на який позивач посилається у своєму позові, і які додав до позовної заяви , не передбачає нарахування пені.

Відповідно до. п. 1.5.21 «Условий и Правила предоставления банковских услуг»,на які посилається позивач у своєму позові , « на прострочену суму кредиту нараховується пеня , розрахунок якої здійснюється відповідно з розміром , встановленому у заяві на приєднання к договору для процентів. В період нарахування пені на усю суму заборгованості по кредитному договору проценти не нараховуються».

Тобто в Умовах надання кредиту фізичним особам , на які посилається у своєму позові банк і з якими він нібито був ознайомлений, не передбачений розмір пені.

На його вимогу ПАТ КБ « Приватбанк» надав довідку № 1497928 від 20.05.2014 року за підписом Головного Бухгалтеру Банку , відповідно до якої станом на 20.05.2014 року розмір його загальної заборгованості за зазначеним договором складає 154740,78 грн. , з яких : 10581,82 грн. - прострочена по тілу позика, 144158,96 грн. - прострочені проценти . Відповідно до зазначеній довідки банку , пеня за зазначеним договором йому нібито не нараховувалася. Але у позові зазначено, що нарахована пеня у розмірі 141208,79 грн. , і її розмір нарахований зі ставкою 1,25 % , яка , як зазначено вище , не була узгоджена сторонами .

Тобто в різних документах банк по різному зазначає вказані грошові кошти у розмірі 141208,79 грн. : у позовної заяві як нараховану пеню , а в виданої банком довідки за підписом головного бухгалтера, як нараховані проценти.

Все це свідчить про те , що між ним та банком не були узгоджені у належний формі усі істотні умови кредитування . Внаслідок чого банк сам заплутався в Умовах кредитування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 26.02.2014 року , якою скасував рішення суді першої інстанції та ухвалу колегії суддів апеляційного суду по цій справі ,і зазначив , що судові інстанції не встановили дійсних прав та обов'язків сторін , які випливають з кредитного договору, не встановили розмір заборгованості боржника за кредитним договором , який є укладеним з моменту досягнення у належній формі усіх істотних умов.

В усіх трьох різних наданих банком , і нібито узгоджений з ним Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам не зазначена дата їх прийняття та термін їх дії. Усі вони підписані Головою правління банку О.В. Дубілет , але жодний з них не містить дати прийняття та терміну дії.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Він вважає, що банком не доведені його позовні вимоги відносно розміру пені, яку банк просить стягнути.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України). Але позивач просить суд стягнути з нього усю пеню, у тому числі і за межами річного строку давності.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Нарахована банком пеня не відповідає вимогам закону, а саме ст. 11 ЦК України, вона не відповідає вимогам добросовісності, розумності та справедливості. Банк нарахував пеню у розмірі 141208,79 грн. на суму боргу 10581,82 грн., тобто розмір нарахованої пені у 14 разів більше суми основного боргу , що значно перевищує розмір збитків, і тому не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. З ст. 551 ЦК України , розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Він не визнає здійснений банком розрахунок пені, розмір якої не був узгоджений під час надання кредитних коштів.

Якщо суд не погодиться з його точкою зору, він вважає, що у даному випадку слід застосувати вимоги ст. 258 ч. 2 ЦКУкраїни , позовну давність в один рік, та ст. 551 ч. З ЦК України - зменшення розміру нарахованої пені з врахуванням розміру основного боргу.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № DNYJRC 16840015 від 24 вересня 2008 року відповідач - ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 11.438,88 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно до доводів, викладених позивачем у своїй позовній заяві, в зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 29.03.2013 року позивачем була нарахована заборгованість у розмірі 161910,22 грн. яка складається з наступного:

- 10581,82 грн. - заборгованість за кредитом;

- 675,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1258,30 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

141.208,79 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором;

штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг

500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

7686,20 грн. - штраф (процентна складова).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем, сума коштів, яку відповідач отримав перевищує суму коштів, яку позивач просить суд стягнути перевищує у п'ятнадцять разів суму коштів, які відповідач отримав, що явно не відповідає принципу співрозмірності, розумності та справедливості.

Згідно ч.З ст. 551 Цивільного кодексу України, зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу та проценти за користування наданими відповідачу коштів складає 11256,93 грн., тобто ця сума не може бути зменшена відповідно до діючого законодавства, в іншій частині вона може бути зменшена за наявності підстав передбачених ст. 551 ЦК України.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач спочатку сплачував отриманий ним кредит та в зв'язку з важким матеріальним становищем перестав в подальшому це робити.

З доводів позивача, викладених в позовній заяві вбачається те, що Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11.438 грн. 88 коп., а бажає отримати від відповідача вже 161.910 грн. 90 коп..

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те , що у нього утворилась заборгованість перед банком на загальну суму 161910,22 грн. станом на 29.03.2013 року, яка складається з наступного : 10581,82 грн. - заборгованість за кредитом , 675,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,1258,30 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 141208,79 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, а також штрафи відповідно до п. 1.5.20 Умов та правил, 500 грн. - штраф (фіксована частина) , 7686,20 грн. - штраф ( процентна складова ).

Відповідно до заяви позичальника від 24.09.2008 року він був повинен щомісячно з « 5» по « 10» число сплачувати банку грошові кошти у розмірі 1143,05 грн. для погашення заборгованості за кредитом , яка складається з заборгованості за кредитом , відсотків , винагороди , комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до зазначеної заяви позичальника, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту , позичальник сплачує банку пеню , розмір якої зазначений у п. 5.1 Умов за кожен день просрочки.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до позовної заяви ксерокопію документу під назвою « Условия и Правила предоставления банковских услуг», який включає в себе тільки 1.7.33 пунктів, і який не має пункту 5.1.

Відповідно до позовної заяви позивача , пеня у сумі 141208 , 79 грн. нарахована відповідно до п. 1.5.20 зазначених та наданих до позову документу під назвою «Условия и Правила предоставления банковских услуг», в якому відсутній п. 5.1 Умов, зазначений у заяві позичальника від 24.09.2008 року. Однак пункт 1.5.20 Умов, на який позивач посилається у своєму позові, і які додав до позовної заяви , не передбачає нарахування пені.

Відповідно до. п. 1.5.21 «Условий и Правила предоставления банковских услуг»,на які посилається позивач у своєму позові, «на прострочену суму кредиту нараховується пеня , розрахунок якої здійснюється відповідно з розміром, встановленому у заяві на приєднання до договору для процентів. В період нарахування пені на усю суму заборгованості по кредитному договору проценти не нараховуються».

Тобто в Умовах надання кредиту фізичним особам , на які посилається у своєму позові банк і з якими я нібито був ознайомлений, не передбачений розмір пені.

На його вимогу ПАТ КБ « Приватбанк» надав довідку № 1497928 від 20.05.2014 року за підписом Головного Бухгалтеру Банку , відповідно до якої станом на 20.05.2014 року розмір моєї загальної заборгованості за зазначеним договором складає 154740,78 грн. , з яких : 10581,82 грн. - прострочена по тілу позика, 144158,96 грн. - прострочені проценти . Відповідно до зазначеній довідки банку , пеня за зазначеним договором мені нібито не нараховувалася. Але у позові зазначено, що нарахована пеня у розмірі 141208,79 грн. і її розмір нарахований зі ставкою 1,25 % , яка , як зазначено вище, не була узгоджена сторонами .

Тобто в різних документах банк по різному зазначає вказані грошові кошти у розмірі 141208,79 грн. : у позовної заяві як нараховану пеню, а в виданої банком довідки за підписом головного бухгалтера, як нараховані проценти.

Все це свідчить про те , що між ним та банком не були узгоджені у належний формі усі істотні умови кредитування . Внаслідок чого банк сам заплутався в Умовах мого кредитування.

В усіх трьох різних наданих банком , і нібито узгоджений з ним Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам не зазначена дата їх прийняття та термін їх дії. Усі вони підписані Головою правління банку О.В. Дубілет , але жодний з них не містить дати прийняття та терміну дії.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд вважає, що банком не доведені його позовні вимоги відносно розміру пені, яку банк просить стягнути.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України). Але позивач просить суд стягнути з нього усю пеню, у тому числі і за межами річного строку давності.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Нарахована банком пеня не відповідає вимогам закону, а саме ст.. 11 ЦК України , вона не відповідає вимогам добросовісності, розумності та справедливості. Банк нарахував пеню у розмірі 141208,79 грн. на суму боргу 10581,82 грн., тобто розмір нарахованої пені у 14 разів більше суми основного боргу , що значно перевищує розмір збитків, і тому не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. З ст. 551 ЦК України , розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Він не визнає здійснений банком розрахунок пені, розмір якої не був узгоджений під час надання кредитних коштів.

Якщо суд не погодиться з його точкою зору, він вважає, що у даному випадку слід застосувати вимоги ст. 258 ч. 2 ЦКУ країни , позовну давність в один рік, та ст. 551 ч. З ЦК України - зменшення розміру нарахованої пені з врахуванням розміру основного боргу.

Суд вважає, що частково заслуговують доводи відповідача, висловлені ним в письмових запереченнях та в судовому засіданні стосовно нижчевикладених обставин.

Відповідач вважає, що заявлений позов не відповідає вимогам закону. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до п. 1 ч. ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Однак позивач всупереч вимогам ст.1055 ЦК України позивач взагалі не укладав з відповідачем ніякого кредитного договору у розумінні Цивільного Кодексу України.

Безпідставними є посилання позивача на те, що заява позичальника № DNYJRC 16840015 ним вважається як кредитний договір. Відповідно за змісту вказаної заяви кредитного договору, який повинен бути, як кожен договір узгоджений та підписаний сторонами, позивач надав Умови. Відповідно заяви позичальника № DNYJRC 16840015, Умови передбачали у п. 5.1 розмір пені, а у п. 33 відсоткову ставку. Замість тих Умов, з якими був ознайомлений відповідач, позивач замість Кредитного договору надав якісь то інші Умову, які взагалі не містять п. 5.1 та п. 3.3., які передбачені заявою позичальника.

В усіх трьох різних наданих банком, і нібито узгоджений з ним Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам не зазначена дата їх прийняття та термін їх дії. Усі вони підписані Головою правління банку О.В. Дубілет, але жодний з них не містить дати прийняття та терміну дії.

Відповідно до ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Він вважає, що банком не доведені його позовні вимоги відносно розміру пені, яку банк просить стягнути.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст.258 ЦК України). Але позивач просить суд стягнути з нього усю пеню, у тому числі і за межами річного строку давності.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Нарахована банком пеня не відповідає вимогам закону, а саме ст.. 11 ЦК України, вона не відповідає вимогам добросовісності, розумності та справедливості. Банк нарахував пеню у розмірі 141208,79 грн. на суму боргу 10581,82 грн., тобто розмір нарахованої пені у 14 разів більше суми основного боргу , що значно перевищує розмір збитків, і тому не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. З ст. 551 ЦК України , розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Він не визнає здійснений банком розрахунок пені, розмір якої не був узгоджений під час надання кредитних коштів.

Якщо суд не погодиться з його точкою зору, він вважає, що у даному випадку слід застосувати вимоги ст. 258 ч. 2 ЦКУ країни , позовну давність в один рік, та ст. 551 ч. З ЦК України - зменшення розміру нарахованої пені з врахуванням розміру основного боргу.

Таким чином суд, вважає необхідним зтягнути з відповідача на користь позивача - заборгованість за кредитним договором № DNYJRC 16840015 від 24 вересня 2008 року у розмірі 33.217грн 43коп, яка складається:

10 .581,82 грн. - заборгованість за кредитом, 675,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

1258,30грн заборгованість по комісії за користування кредитом, а також пеню в розмірі 12.516грн , а також 500грн штраф (фіксована частина) та 7.686грн 20 коп. штраф( процентна складова ),

В іншій решті позовних вимог відмовити.

Стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволення позовних вимог в сумі 332грн.17 коп.

Керуючись ст. ст. 258 ч.2, 551 ч.3, 526, 527, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209 - 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості» -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО305299, рахунок № 29092829003111( для погашення заборгованості), рах№ 64993919400001(для відшкод.судових витрат) - заборгованість за кредитним договором № DNYJRC 16840015 від 24 вересня 2008 року у розмірі 33.217грн 43коп, яка складається:

10 .581,82 грн. - заборгованість за кредитом, 675,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

1258,30грн заборгованість по комісії за користування кредитом, а також пеню в розмірі 12.516грн , а також 500грн штраф (фіксована частина) та 7.686грн 20 коп. штраф( процентна складова ),

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» також витрати по сплаті судового збору в сумі 332 грн.17 коп.

В іншій решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 - днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суду

Повний текс рішення виготовлено 25.07.14р

Суддя Орджонікідзевського міського суду Н. В. Горбенко