Ухвала суду № 39897951, 16.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1526/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницької Н.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Смілянця Е. С.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Пилипів С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Військова частина 3078 про визнання дій неправомірними та виплата компенсації , -

В С Т А Н О В И В :

12.05.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління внутрішніх військ міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Військова частина 3078 про визнання дій неправомірними та виплата компенсації.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

16.07.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, представник відповідача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу в Міністерстві внутрішніх справ України. Відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 16.04.2014 року №36 о/с позивача було звільнено з військової служби у відставку за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу .

На підставі наказу начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 22.04.2014 року №76 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу ГУВВ МВС України та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниці.

Відповідно до довідки - розрахунку №11, звільнений у запас полковник ОСОБА_2 за час проходження військової служби не отримав 310 предметів речового майна на загальну суму 14775,68 грн.

24.04.2014р. позивач звернувся до командувача внутрішніх військ МВС України з проханням про виплату компенсації за не отримане при звільненні речове майно в сумі 14775,68 грн.. Однак, листом від 30.04.2014р. №3/22/4-м-151 позивача повідомлено, що кошти на виплату грошової компенсації за не отримане речове майно Законом України "Про Державний бюджет на 2014рік" не передбачені.

На думку позивача такі дії порушують його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджене «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільнених у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, полковник ОСОБА_2 звільнений Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 16.04.2014 року №36 з військової служби у запас за пунктом «б» частини 6 статті 26 Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу", а згідно до наказу начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ МВС України (по стройовій частині) від 22.04.2014 року №76 виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Згідно до довідки-розрахунку № 11, позивачу нараховано грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі в сумі 14775,68 грн.

Оскільки на момент звернення позивача, для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, то пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням даного Закону.

Крім того, необхідно зазначити, що така позиція щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна була викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Смілянець Е. С.