Ухвала суду № 398949, 16.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Бутенка В. І.,

Суддів: Лиски Т. О.,

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Мироненка О. В.,

При секретарі - Якименко О. М.,

З участю представника ПП «Злагода-98» Кімлика І. В., представника ДПІ у Подільському районі м. Києва Сименюка І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Злагода-98» на постанову Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року у справі за позовом приватного підприємства «Злагода-98» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2005 року ПП «Злагода-98» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07. 09. 2004 р. № 785-26-7-25406039/12387, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ в сумі 17640 грн., в тому числі 11760 грн. основний платіж та 5880 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року в задоволенні позову ПП «Злагода-98» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року апеляційна скарга ПП «Злагода-98» залишена без задоволення, постанова Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року без змін.

В касаційній скарзі на постанову Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року ПП «Злагода-98» ставить питання про скасування судових рішень в звязку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ПП «Злагода-98» при взаєморозрахунках з ТОВ «Сєвєлія» за період з 01. 11. 2003 р. по 31. 12. 2003 року складено акт від 06. 09. 2004 р. № 054/26-7/25406039.

Перевіркою встановлено, що між ПП «Злагода-98» та ТОВ «Сєвєлія» було укладено договір купівлі-продажу товарів від 25. 11. 2003 р. № 27. На виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сєвєлія» в сумі 70560 грн., а останнє виписало накладну № 14 від 01. 12. 2003 р. на суму 70560 грн. (з них 11760 грн. податок на додану вартість) та податкову накладну № 15 від 26. 11. 2003 р. на суму 70560 грн. (з них 11760 грн. податок на додану вартість). Вказана податкова накладна відображена в Книзі обліку придбання товару позивача, а суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбання послуг, включені до податкового кредиту.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07. 09. 2004 р. № 785-26-7-25406039/12387, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ в сумі 17640 грн., в тому числі 11760 грн. основний платіж та 5880 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Броварським міськрайонним судом Київської області було прийнято рішення від 15. 06. 2004 року, яким статут ТОВ «Сєвєлія» визнано недійсним, а також визнано недійсними установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сєвєлія». Виходячи з цього, в порушення вимог п. п. 7 .4. 5 п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2003 р. на суму 11760 грн., а податкова накладна № 15 від 26. 11. 2003 р. є недійсною.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Висновки суду, викладені в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 15. 06. 2004 р., яким були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Сєвєлія» не були обовязковими для суду при вирішенні даного спору. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У відповідності з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємств», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, висновок судів про те, що позивач безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість та недійсність податкової накладної № 15 помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Злагода-98» задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

(підпис) В. І. Бутенко

(підпис) Т. О. Лиска

(підпис) О. І. Панченко

(підпис) М. О. Сорока

(підпис) О. В. Мироненко

З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска