Ухвала суду № 39894766, 17.07.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/525/14 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/3933/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П., Курій Н.М.,

при секретарі Данилик І.І.,

за участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут", третя особа - Львівське відділення Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" про відновлення незаконно змінених істотних умов праці, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» відновити ОСОБА_2 істотні умови праці, які існували до прийняття наказу від 31.01.2011 року №5.

Стягнуто з Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», ЄДРПОУ 01432032, в користь ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, різницю в окладі в період з 05.04.2011 року по 19.03.2012 року в сумі 12 949 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 00 коп. (з цієї суми підлягають відрахуванню всі податки та обов'язкові платежі).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю таких.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут". Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю. Апелянт звертає увагу, що позовна заява позивачем подана 15 березня 2012 року - із пропуском строку звернення до суду більше року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Львівським відділенням Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», структурним підрозділом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», працюючи на посаді інженера- геолога з виплатою 0,6 ставки.

Згідно наказу Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» від 05 березня 2012 року №11, Львівське відділення УкрДГІ ліквідовано з 01.07.2012 року.

На підставі наказу від 31 січня 2011 року №5 «Про роботу ЛВ УкрДГРІ на умовах неповного робочого дня» (а.с.7-10) позивачу по справі ОСОБА_2 та іншим працівникам починаючи з 05 квітня 2011 року і до покращення фінансового стану відділення, було встановлено неповний робочий тиждень з виплатою 0,2 ставки.

На підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2011 року (а.с.14-18), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 січня 2012 року (а.с.11-13), за позовом іншого працівника до ДП УкрДГІ, наказ Львівського відділення ДП УкрДГІ від 31 січня 2011 року №5 скасовано.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та відповідно до ч.2 одночасно прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки рішенням суду було встановлена незаконність наказу Львівського відділення ДП УкрДГІ від 31 січня 2011 року №5 в цілому, а відтак є очевидною і незаконність зміни істотних умов праці позивача із 0,6 ставки на 0,2 при яких позивач фактично перебувала у вимушеному прогулі, будучи змушеною виходити на роботу один раз на тиждень замість трьох та отримуючи заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу.

Однак, як встановлено судом, і дані обставини підтверджуються табелем обліку робочого часу за березень 2012 року, після скасування наказу Львівського відділення УКрДГІ від 31 січня 2011 року №5, істотні умови праці позивача, які існували до його прийняття були їй поновлені з 19.03.2012 року, на підставі її заяви.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що відповідачем безпідставно відновлено істотні умови праці з виплатою 0,6 ставки лише з 19.03.2012 року оскільки такі підлягають відновленню з часу їх неправомірної зміни на підставі незаконного наказу із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12 949 грн. у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що відповідач зобов"язаний був відновити істотні умови праці з виплатою 0,6 ставки, які існували до прийняття наказу від 31.01.2011 року №5 та виплатою різниці недоотриманих коштів з 05 квітня 2011 року, дня встановлення ОСОБА_2 неповного робочого тижня 0,2 ставки відповідно до згаданого наказу.

Також судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження відповідача, що рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03.06.2011 року не має приюдеційного значення для розгляду даної справи, оскільки згаданим рішенням було скасовано наказ Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту №5 від 31.01.2011 року в цілому.

Пунктом 2 ст. 233 КЗпП України, передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Скасування наказу Львівського відділення Українського Державного геологорозвідувального інституту №5 від 31.01.2011 року рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 03 червня 2011 року, та не виплата заробітної плати яка б підлягала до виплати, в розмірі 0,6 ставки, які існували до прийняття наказу з 05 квітня 2011 року - дня введення в дію вищезгаданого наказу - порушено інтереси ОСОБА_2 в сфері законодавства про оплату праці, а тому позивач - ОСОБА_2 вправі була звернутися до суду згідно чинного законодавства з вирішення спору про стягнення неналежної їй заробітної плати без обмежень будь-якого строку.

Відповідно до ст.235 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу - встановлення неповного робочого тижня з 06, до 0,2 ставки відповідно до наказу, з 05 квітня 2011 року по 19 березня 2012 року. Колегія суддів погоджується з розрахунком, який подано позивачем в суді першої інстанції, оскільки він здійснений виходячи із її середнього заробітку 2 815 грн., оскільки позивач отримувала заробітну плату за цей період 0,2 ставки, тому вона має право на отримання різниці між середнім заробітком та отриманими коштами.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" жодним чином висновків суду рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Н.М. Курій