Постанова № 39894110, 23.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа № 917/306/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «Потава - Сад», с. Розсошенці, Полтавська область, (вх. № 1580П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.14 р. у справі № 917/306/14

за позовом ТОВ "Укрекотек", м.Херсон

до ТОВ "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавська область

про стягнення 428 192,13 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Сад", 389675,00 грн. основного боргу, 27787,72 грн. пені, 3 % річних у сумі 10729,41 грн. та відшкодувати позивачу суму сплаченого судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.14 р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Укрекотек" - 389675,00 грн. основного боргу, 27193,98 грн. пені, 10729,41 грн. річних та 8551,61 судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.14 р. не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2014р. в частині стягнення з ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Укрекотек" 26713,55 грн. пені та 10729,41 грн. річних, в решті частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, а саме порушення вимог ч.1 ст.79 ГПК України щодо зупинення провадження у справі, порушення вимог ст. 267, п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення пені, а також на те, що даний правочин є неукладеним і таким, що не відбувся, а отже рішення було прийнято без дослідження всіх обставин справи.

Позивач через канцелярію надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу та пояснення до відзиву, в яких зазначив, що з наведеними в апеляційній скарзі доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 15.07.2014 року позивач свого представника не направив, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також на велику відстань між містами Херсон та Харків.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники сторін не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.11.2012 року між сторонами було укладено договір підряду № 103, за умовами якого ТОВ "Укрекотек" (підрядник - позивач у справі) зобов'язувалося виконати роботи з теплоізоляції ангару, розташованого на території ТОВ «Полтава-Сад» за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розшосенці, а відповідач (замовник) зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

Суму основного боргу відповідач не оскаржує, оскільки вважає, що зобов'язання з його боку не порушено, оскільки умовами договору не передбачений строк оплати.

Відповідно до п.4.2. договору при простроченні сплати авансу і простроченні остаточного розрахунку за виконані роботи за договором замовник сплачує підрядникові суму боргу з урахуванням встановленому індексу інфляції, за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, а також пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за весь час прострочення.

Позивач за неналежне виконання умов договору нарахував пеню з 16.02.2013 року. Позовна заява була подана до суду 19.02.2014. Отже, вимоги про стягнення пені за період 16.02.2013 р. - 18.02.2014р. заявлені після спливу позовної давності.

Судом першої інстанції було задоволено пеню на суму 26713,55 грн. (за період 19.02.2013 - 06.08. 2013р.р. на суму боргу 272772,50 грн. та за 19.02.2013р.-12.08.2013р. на суму боргу 116902,50 грн.). В іншій частині вимоги щодо стягнення пені було відхилено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі цього судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача на суму 10729,41 грн. за період 06.02.2013р. - 10.01.2014р.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Виконуючи одні умови договору та ігноруючи інші ТОВ "Полтава-Сад" порушило норми підписаного правочину та законодавства України, тим самим порушило права ТОВ "Укрекотек" на оплату наданих послуг по підряду, надання яких повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними доказами.

Сторонами було узгоджено договірну ціну на будівництво теплоізоляції ангару в розмірі 389675,00 грн. (а.с.14).

Позивач відповідно до договору підряду № 103 від 03.11.2012 p. виконав для відповідача роботи на загальну суму 389675,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013р. від 11.02.2013р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2013р. від 11.02.2013р. (а.с.15, 16-17).

Зазначені документи підписані позивачем і відповідачем без зауважень та скріплені печатками обох сторін. Скріплення актів печаткою відповідача свідчить про визнання їх відповідачем.

В даних акті та довідці сторонами зазначено, що роботи виконані на підставі договору підряду № 103 від 03.11.2012 p.

В п. 1.1 договору визначено зобов'язання замовника (відповідача у справі) передати підряднику об'єкт для виконання робіт. В акті приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2013р. сторонами зазначено, що роботи виконані на підставі договору підряду № 103 від 03.11.2012 p. Доказів передання іншого об'єкту відповідач суду не наддав та за виконані роботи не розрахувався.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача становить 389675,00 грн. та повністю підтверджена в рядку 3 двостороннє підписаного акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2013 р. (а.с.18).

Отже, факт надання позивачем послуг з підряду та їх прийняття відповідачем за актами, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.

На підставі викладеного, враховуючи факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених договором підряду № 103 від 03.11.2012 року, що підтверджується належними та допустимими доказами - підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 389675,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 2.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок по договору проводиться не пізніше 15 лютого 2013 року після приймання робіт уповноваженими представниками замовника.

Щодо стягнення судом першої інстанції пені і 3% річних, колегія суддів погоджується з прийнятим рішення.

За приписами п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 4.2 договору при простроченні сплати авансу і прострочені остаточного розрахунку за виконанні роботи за договором замовник сплачує підрядникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за весь час прострочення.

Позивач за неналежне виконання умов договору відповідачу нарахував 27787,72 грн. пені за період 16.02.2013р. - 12.08.2013р. (а.с.8).

Нарахування пені проведено позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні періоду нарахування позивачем не було враховано, що за ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, кінцевим терміном нарахування пені на авансову суму оплати є 06.08.2013р. і тому, вимоги позивача про стягнення пені є правомірними на суму 27193,98 грн. (нараховані за 16.02.2013р.-06.08.2013р. на суму боргу 272772,50 грн. та за 16.02.2013р.-12.08.2013р. на суму боргу 116902,50 грн.).

Відповідачем 17 червня 2014 року було подано через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення Полтавського районного суду Полтавської області у цивільній справі № 545/1196/14-ц за позовом ОСОБА_1 до 1) ТОВ "Полтава-Сад", 2) ТОВ "Укрекотек" про визнання недійсним договору підряду № 103 від 03.11.2012р., укладеного між ТОВ "Полтава-Сад" та ТОВ "Укрекотек" (а.с.112-113).

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пунктом. 3.16 зазначено, що пов'язаною з даною справою є така справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження по даній справі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 28 квітня 2014 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Сад" с. Розсошенці, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського Полтавської області від 28 квітня 2014 року у справі № 917/306/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 21 липня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.