Постанова № 39894005, 21.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 року Справа № 904/2440/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С., довіреність №14/137 від 13.05.14, представник;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 у справі № 904/2440/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь

про стягнення 16606285грн. 69коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 у справі №904/2440/14 (суддя Кармазіна Л.П.) було позов задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15222980грн. 32коп. - основного боргу, 623348грн. 31коп. - пені, 166761грн. 68коп.- інфляційних втрат, 321965грн. 90коп. - 3% річних та 73080грн. 00коп. - судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, судом враховано те, що відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно бюджетним організаціям та установам, за перший квартал 2014р. отримав збиток від виробничої діяльності 8363 тис. грн., загальний збиток складає 63077 тис. грн., значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту, накладений арешт на всі грошові кошти які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню відповідно до наказів господарського суду від 27.02.2012р. №39/5005/168/2012, від 11.06.2012р. №8/5005/4111/2012 та зведеного виконавчого провадження № 22-1 від 25.02.2003р., у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір стягуваної пені на 30%.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу про часткове скасування рішення та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що рішення в частині зменшення розміру пені прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права, зокрема ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Зазначає, що суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою.

Звертає увагу на те, що позивач як підприємство, що належить до державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006 року та відбулося 01.01.2009 року.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами Договорів.

Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Застосовуючи приписи п. 3 ст. 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

З метою виправлення порушень, допущених місцевим господарським судом, позивач додає до апеляційної скарги належним чином засвідчену копію звіту про фінансові результати та балансу за 2013 рік, що дасть змогу суду оцінити та врахувати майновий стан позивача.

Також судом взагалі не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Ненадання позивачем доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача не означає відсутності або наявності таких збитків.

Посилається на ряд прийнятих Вищим господарським судом України постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст.83 ГПК України.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами не згоден, вважає доводи наведені в апеляційній скарзі безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі.

Вважає, що суд відповідно до ст. 32, 33 ГПК України дослідив наявні в матеріалах докази а саме:

- бухгалтерські документи, що підтверджують збиток підприємства від виробничої діяльності в розмірі 8363тис.гри. та загальний збиток складає 63077тис.грн. (копія звіту про фінансовий результат діяльності підприємства за 1 квартал 2014р. та копію балансу станом на 31.03.2014 року);

- статут підприємства. В якому зазначено, що Відповідач є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади міста. Підприємство створене з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально - побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії згідно укладених договорів;

- копії постанов про арешт коштів боржника (від 14.02.2013р., 18.05.2013р., 15.01.2014р., 28.01.2014р., 11.02.2014р.);

- копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.02.2014р.;

- значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі (копія акту опису майна від 26.04.2014р.) що унеможливлює оформлення банківського кредиту,та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені.

У судовому засіданні 21.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу природного газу №13/2302-ТЕ-3/ПТ від 21.12.2012р. у 2013 році, завезеного на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, обсягом до 12980,9 тис. куб.м.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З січня 2013р. по квітень 2013р. та з жовтня 2013р. по грудень 2013р. позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 12797,915тис. куб.м на загальну суму 17755030грн. 32коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.15-21)

Відповідачем частково сплачено за поставлений природний газ 1532050грн. 00коп.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням часткової сплати становить 15222980грн. 32коп.

Позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, на підставі п. 7.2. договору, було нараховано відповідачу пеню у розмірі 891577грн. 78коп., 3% річних на суму 321965грн. 90коп. та втрати від інфляції на суму 166761грн. 68коп.

У наданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву № 492 від 08.05.14, відповідачем було підтверджено існування перед позивачем заборгованості у сумі 15222980грн. 32коп. та заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 70%.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності таких вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Матеріалами справи доведено наявність боргу, правомірність нарахування позивачем пені, 3%річних та інфляційні за весь час прострочення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі і в установлений строк обумовлюється тим, що єдиним видом діяльності відповідача є вироблення та постачання теплової енергії і саме з коштів отриманих за надані послуги відповідач здійснює розрахунки з кредиторами, велика заборгованість населення, бюджетних установ, невідшкодування різниці в тарифах, які не покривають витрат відповідача на вироблення теплової енергії.

Судом першої інстанції враховано те, що відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно бюджетним організаціям та установам, за перший квартал 2014р. отримав збиток від виробничої діяльності 8363тис.грн., загальний збиток складає 63077тис.грн., значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту, органами ДВС накладений арешт на всі грошові кошти які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню відповідно до наказів господарського суду від 27.02.2012р. № 39/5005/168/2012, від 11.06.2012р. № 8/5005/4111/2012 та зведеного виконавчого провадження № 22-1 від 25.02.2003р.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія вважає, що суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення основного боргу 15222980грн. 32коп., 3% річних у сумі 321965грн. 90коп. та втрати від інфляції на суму 166761грн. 68коп. та застосував п.3 ст. 83 ГПК України та зменшив заявлену до стягнення суму пені на 30%, що становить 623348грн. 31коп., врахувавши матеріальні інтереси сторін.

Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано інтереси позивача, у зв'язку з чим апелянтом до апеляційної скарги додано звіт про фінансові результати та баланс за 2013 рік, не приймаються апеляційним судом з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ст. 82 ГПК України встановлює, що рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 05.06.2014р., на засіданні був присутній представник позивача, у присутності якого судом було оголошено про заявлене клопотання відповідачем про зменшення розміру пені на 70%, на запит суду додаткових клопотань або додаткових пояснень від сторін не надійшло.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Оскільки заявником не надано доказів неможливості подання відповідних документів, а саме звіт про фінансові результати за 2013р. та баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р., до суду першої інстанції підчас розгляду справи по суті, зазначені докази не приймаються апеляційним судом.

Посилання апелянта на постанови господарських судів касаційної та апеляційної інстанції у різних справах, в яких розглядалися питання про зменшення розміру нарахованої пені, судова колегія не приймає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують доказування тільки факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, для господарського суду відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим тільки рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів не однакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 904/2440/14 - залишити без змін.

Справу № 904/2440/14 повернути до господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 107-110 ГПК України.

Повний тест постанови виготовлено 25.07.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд