Рішення № 39893870, 19.06.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 р. Справа №917/37/14

за позовом Прокурора Гадяцького району Полтавської області, адреса: вул. Лесі Українки, 18, м. Гадяч, Полтавської області, 37300

до 1.Гадяцької районної державної адміністрації, адреса: вул. Л.Українки, 2, м. Гадяч, Полтавської області, 37300

2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1 37306

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1.Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, адреса: вул. Міщенка, 2, м. Полтава, 36011

на стороні відповідачів:

2. Відділ Держземагенства у Гадяцькому районі Полтавської області (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул.Шевченка,8);

3. Головне Управління Дерземагенства у Полтавській області (36039, м.Полтава, вул. Уютна,23)

про визнання недійсним розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації, визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки

Суддя: Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Копитець О.О., посв. в протоколі

від відповідачів:1. не з"явився; 2. ОСОБА_3, ордер в протоколі, ОСОБА_1, паспорт в протоколі

від третіх осіб: 1.не з"явився; 2. не з"явився; 3. не з"явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання недійсним розпорядження Гадяцької районної державної адміністрації № 698 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та встановлення платного земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1", визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту та повернення земельної ділянки.

Позивач на вимогах наполягає.

Відповідач 1 у клопотанні (вх. №2698 від 04.03.14 р.) при вирішенні спору покладається на розсуд суду. У клопотанні (вх. №5055 від 17.04.14 р.) вважає за можливим подальше користування відповідачем 2 спірною земельною ділянкою на умовах земельного сервітуту.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про відстрочку виконання рішення (вх. № 8001 від 19.06.14р.).

Відповідач 2 проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка на час надання йому в користування була окраїною сміттєзвалища, а зараз знаходиться в зразковому стані. Проведені контролюючими органами перевірки і рекомендації, які були ними надані, відповідач 2 врахував, але, як припинити порушення земельного законодавства, відповідач 2, відповіді від контролюючих органів не отримав. Зазначив, що пройшов процедуру надання земельної ділянки в користування, використовує працю семи найманих працівників і хоче працювати в правовому полі.

Третя особа 1 вимоги позивача підтримує, посилаючись на те, що 26.11.2013 року державним інспектором сільського господарства в Полтавській області Бакало С.В., проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства в діяльності Гадяцької РДА в частині дотримання законодавства при наданні у користування земельної ділянки СПД-ФО ОСОБА_1, що розташована в адміністративних межах Краснолуцької сільської ради (с. Хитці) Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до розпорядження голови Гадяцької РДА № 631 від 04.10.2011 року та № 698 від 28.10.2011 року, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту та встановлення платного земельного сервітуту СПД-ФО ОСОБА_1, яке суперечить ч.3 ст.122 Земельного кодексу України.

Третя особа 1 зазначила, що у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Посилаючись на ч. 9 статті 123 Земельного кодексу України, третя особа 1 зазначила, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання.

Однак, перевіркою встановлено, що відповідні розпорядження про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки та розпорядження про затвердження такого проекту землеустрою Гадяцькою РДА не приймались, а відповідний проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки не виготовлявся, чим порушено ст.123 Земельного кодексу України та ст.50 ЗУ «Про землеустрій».

Третя особа 1 також зазначила, що дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельного сервітуту був наданий Гадяцькою РДА не розпорядженням із зазначенням дати та номеру, а листом від 06.05.2010 №01-43/739, що є порушенням вимог ст.122 ЗК України та п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої, державна адміністрація розпоряджається землями державної власності виключно в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

З посиланням на ст. 98 Земельного кодексу України, ст. ст. 401 - 406 (гл. 32) Цивільного кодексу України, третя особа 1 зазначає, що цивільне законодавство не розкриває визначення або ознаки сервітуту.

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України визначено види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені. Проте, даний перелік не є вичерпним, а може бути розширеним залежно від цільового призначення земельних ділянок, потреб, задоволення яких не може бути забезпечене без встановлення відповідних земельних сервітутів.

Проте, обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту, як стверджує третя особа 1, залишається неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Таким чином, сервітут це не просто користування чужим майном, а обмежене користування в одному чи декількох чітко визначених аспектах. При встановлені сервітуту чітко визначається обсяг користування, спосіб користування та час користування.

Третя особа 1 вказує, що відповідно ст. 98 Земельного кодексу України - право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), саме обмежене користування чужою земельною ділянкою на відміну від оренди землі.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився. Клопотанням (вх. № 6249 від 16.05.14р.). третя особа 1 просить суд розглянути справу без участі їхнього представника.

Третя особа 2 письмове пояснення не надала, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, що підтверджується поштовим повідомленням.

Третя особа 3 в поясненні зазначила, що громадянин ОСОБА_1 не може ініціювати зміну цільового призначення земельної ділянки, якою користується за договором сервітуту, оскільки не являється її власником. Згідно норм Земельного кодексу України при встановленні особистого сервітуту для розміщення тимчасових споруд (з метою здійснення підприємницької діяльності) не потрібно змінювати цільового призначення земельної ділянки.

За таких обставин, на думку третьої особи 3, громадянин ОСОБА_1 може продовжувати користуватись зазначеною земельною ділянкою до закінчення терміну дії договору на встановлення земельного сервітуту.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Строк вирішення спору продовжено згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.14р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 2, суд встановив:

04.10.20.11 року головою Гадяцької районної державної адміністрації (надалі Гадяцька РДА) винесено розпорядження №631 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельного сервітуту та встановлення платного земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1» (а.с.22), яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельного сервітуту для земель промисловості СПД-ФО ОСОБА_1 та встановлено платний земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,15 га на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту терміном до 31.12.2015р.

Розпорядженням №698 від 28.10.2011р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою та встановлення платного земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1»(а.с.23) затверджено технічну документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою щодо якої встановлений платний земельний сервітут на користь фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (цех по виробництву та штабелюванню деревного вугілля) площею 0,15 га, яка знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 встановлено платний земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,15 га, яка знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту, терміном до 31.12.15р. Визнано таким, що не набрало законної сили розпорядження від 04.10.2011р. №631 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельного сервітуту та встановлення платного земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1».

04.10.2011 року між Гадяцькою районною державною адміністрацією в особі голови Галицької РДА Беседи В.М. та СІІД-ФО ОСОБА_1 укладено договір на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,15 га на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту в с.Хитці з метою виготовлення та штабелювання деревного вугілля, терміном до 31.12.2015р. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2013 рік (а.с.26) становить 3 428,00 грн.

У вказаному договорі цільове призначення земельної ділянки не зазначено.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 04.10.11р.(а.с.25) орендар прийняв, а орендодавець передав земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, що знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населених пунктів строком до 31.12.15р.

Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельної ділянки, дана земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель пасовища (а.с.12,16).

Позивач в позові посилається на те, що розпорядження голови Гадяцької райдержадміністрації № 698 від 28.10.11р. винесене, а договір на встановлення земельного сервітуту укладений з порушенням вимог земельного законодавства, що підтверджується актом перевірки державного інспектора сільського господарства в Полтавській області від 26.11.2013 р. (а.с.31-32), а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а також просить зобов'язати відповідача 2 повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції Закону №3613 від 07.07.2011р.) районні державні адміністрації на їх і території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх погреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті: в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених часі частиною сьомою цієї статті.

В розпорядженні голови Гадяцької РДА від 28.10.2011р. №698 зазначено, для яких цілей приватному підприємцю ОСОБА_1 встановлено земельний сервітут, а саме, для розміщення цеху по виробництву та штабелюванню деревного вугілля. Тобто, земельну ділянку надано для використання її в промислових цілях.

Таким чином, голова Гадяцької РДА вийшов за межі своїх компетенції, чим порушив вимоги ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України,

Такий Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджений постановою Кабінету Міністрів України №б77 від 26.05.2004року (діяв на момент укладення Договору).

Згідно ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні розпорядження про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки та розпорядження про затвердження такого проекту землеустрою Гадяцькою РДА не приймались. Відповідний проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки не виготовлявся, що підтверджується листом відділу Держземагенства у Гадяцькому районі від 07.11.2013 №01-12/706 (а.с.27).

Таким чином, при винесенні розпорядження голови Гадяцької РДА №698 від 28.10.2011 року, а також при укладенні між Гадяцькою РДА та СПД-ФО ОСОБА_1 вищевказаного договору на встановлення земельного сервітуту порушено вимоги ст.123 Земельного кодексу України, ст.50 ЗУ «Про землеустрій» та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 року, що підтверджується також актом перевірки державного інспектора сільського господарства в Полтавській області від 26.11.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельного сервітуту був наданий Гадяцькою РДА не розпорядженням із зазначенням дати та номеру, а листом від 06.05.2010р. №01-43/739 (а.с.13), що є порушенням вимог ст.122 ЗК України та п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якої державна адміністрація розпоряджається землями державної власності виключно в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведене, вимога про визнання недійсним розпорядження Гадяцької районної адміністрації від 28.10.11р. № 698 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 ЗК України визначено види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені. Проте, даний перелік не є вичерпним, а може бути розширеним залежно від цільового призначення земельних ділянок, потреб, задоволення яких не може бути забезпечене без встановлення відповідних земельних сервітутів. Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту залишається неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної земельної ділянки для певної мети. Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.

Позиції Верховного Суду України з приводу окремих аспектів встановлення земельних сервітутів, висловлені у п.22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 2 від 19.03.2010р.). Зокрема, вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

СПД-ФО ОСОБА_1 не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. Договором від 04.10.11р. на встановлення земельного сервітуту не аргументовано, як з боку розпорядника земельних ділянок, так і з боку володаря сервітуту, про неможливість задоволення погреб особи в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту. В даному випадку, фактичні умови землекористування не відповідають юридичній природі земельного сервітуту і мають ознаки оренди, оскільки використовувати спірну земельну ділянку з метою виготовлення та штабелювання деревного вугілля можливо було шляхом укладення договору оренди.

За відсутності СПД-ФО ОСОБА_1 права на земельний сервітут Гадяцька райдержадміністрація мала можливість розпорядитися вказаними земельними ділянками шляхом передачі в оренду.

Відповідно до пункту 2.26 Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання, практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки Гадяцькою райдержадміністрацією розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не приймались, сам проект відведення земельної ділянки не виготовлявся, встановлено порушення порядку передачі земельної ділянки та визнано недійсним розпорядження Гадяцької районної адміністрації від 28.10.11р. № 698 , суд дійшов висновку, що договір на встановлення земельного сервітуту від 04.10.11 р. має бути визнаний недійсним з підстав недодержання в момент його укладення вимог законодавства.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 152 ЗК України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, серед яких, зокрема, передбачено право визнати угоду недійсною та визнати недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Враховуючи вищенаведене, вимога про зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,1500 га, вартістю 3428,00 га, що знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту, до земель запасу Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Відповідно до п. 2.11, п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.13р., якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідач 2 в судовому засіданні 19.06.14р. та в заяві про відстрочку виконання рішення (вх. № 8001 від 19.06.14р.), просить суд відстрочити виконання рішення в частині повернення земельної ділянки до 31.12.2015 року в зв'язку з відсутністю його вини.

Позивач проти надання судом відстрочки не заперечує.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 121 ГПК України передбачено, зокрема, якщо при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. №9 (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013р.) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб-стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи викладене, а також обставини зазначені у заяві, які склалися у відповідача 2, суд вважає за необхідне надати відстрочку виконання рішення в частині повернення земельної ділянки до 31.12.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним розпорядження Гадяцької районної адміністрації від 28.10.11р. № 698 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та встановлення платного земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1"

3. Визнати недійсним договір на встановлення земельного сервітуту від 04.10.11р. на земельну ділянку площею 0,1500 га та вартістю 3428,00 га, що знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі 02.12.2011р. за № 532040004001571.

4. Зобов"язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, повернути земельну ділянку площею 0,1500 га, вартістю 3428,00 га, що знаходиться на території Краснолуцької сільської ради за межами населеного пункту, до земель запасу Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

5. Стягнути з Гадяцької районної державної адміністрації, адреса: вул. Л.Українки, 2, м. Гадяч, Полтавської області, 37300, код ЄДРПОУ 04057635 в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1 827,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1 37306, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 2 438,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Відстрочити виконання п.4 резолютивної чистини рішення від 19.06.14р. по справі № 917/37/14 до 31.12.2014 року.

Суддя О.В. Солодюк

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 червня 2014 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України