Рішення № 39893814, 16.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2014 р.Справа № 916/1903/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОФЛЕКС"

про стягнення 244 418,35 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Левіт В.С., довіреність від 24.06.2014р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 25.06.2014р. до 12 год. 20 хв. 16.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОФЛЕКС" 244 418,35 грн., де 221 893,30 - основний борг, 16 239,08 грн. - пеня, 6 285,97 - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2014р. позовну заяву (вх.№1926/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1903/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

16.07.2014р. на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення заявлених позовних вимог (вх.№2-2915/14), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 221 893,30 грн. - основного боргу, 7 668,68 грн. - 3% річних, 20 434,39 грн. - пені, яка судом прийнята до розгляду.

Також, 16.07.2014р. на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№18471/14), яка судом задоволено.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.07.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 25.06.2014р.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог позивача не заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№18588/14 від 16.07.2014р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

20 червня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНОФЛЕКС" (Покупець) було укладено договір на поставку товару №203, згідно п.1.1. якого, Постачальник за цим Договором зобов'язується на підставі заявок поставляти і передавати у власність Покупця партії поліпропіленової продукції (далі Товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за кожну партію товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% (сто відсотків) - передплата, згідно, виставленого рахунку, перед фактичною передачею Товару у власність Покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані збитки в частині, не покритій штрафними санкціями, зазначеними нижче. У разі порушення термінів оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011р. Після закінчення терміну дії Договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій товару, який поставлений у строк його дії. Також, сторони не звільняються від зобов'язань щодо врегулювання розрахунків за поставлений товар, зобов'язань по заміні товару, щодо якого своєчасно пред'явлені рекламації. Договір зберігає свою силу після закінчення терміну його дії до повного виконання сторонами зобов'язань, що виникли у термін дії Договору (п.п.9.1., 9.2. Договору).

Додатковою угодою №6 від 23.09.2013р. сторони погодили внесення змін до договору, в частині здійснення оплати, виклавши п.3.1. в наступній редакції: розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару у власність покупця.

На виконання умов договору на поставку товару №203 від 20.06.2011р. позивачем відповідачу було здійснено поставку товару на загальну суму 1 470 218,51 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями видаткових, товарно-транспортних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.30-116), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 1 248 325,28 грн. внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 221 893,30 грн.

З підстав існування заборгованості позивач, 07.05.2014р. звернувся до відповідача з претензією (вих.№07/05/14-01), відповідно до якої просив здійснити оплату суми заборгованості в розмірі 221 893,30 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку товару №203 від 20.06.2011р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 1 470 218,51 грн. виконані частково в сумі 1 248 325,28 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 221 893,30 грн.

При цьому, матералами справи підтверджено, що відповідачем було сплачено, а позивачем не враховано наступні платежі:

15.05.2014р. - 5 000,00 грн.

28.05.2014р. - 500,00 грн.

29.05.2014р. - 10 000,32 грн.

03.06.2014р. - 5 000,00 грн.

03.07.204р. - 3 000,32 грн.

Пунктом 1-1 ст.80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань... Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, з врахуванням сплати відповідачем під час розгляду справи суми боргу в розмірі 18 500,64 грн., провадження в цій частині, підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, приймаючи до уваги те, що 5 000,00 грн. відповідачем було сплачено, ще до звернення позивача до суду із даним позовом, суд доходить висновку, щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 198 392,66 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 7 668,68 грн., пені в сумі 20 434,39 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 7 668,68 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 20 434,39 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату вартості товару, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її розмір, в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОФЛЕКС" на користь позивача підлягає основний борг, встановлений судом в розмірі 198 392,66 грн., три процента річних в розмірі 7 668,68 грн., пеня в сумі 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 4 899,43 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 18 500,64 грн. - припинити.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак" - задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОФЛЕКС" (65005, Одеська обл., м. Одеса, пров. Чапаєва, буд. 5, код ЄДРЮОФОП 36501432) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Пак" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 50, код ЄДРЮОФОП 32952480) 198 392 (сто дев'яносто вісім тисяч триста дев'яносто дві) грн. 66 коп. - основного боргу, 7 668 (сім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 68 коп. - трьох процентів річних, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - пені, 4 899 (сорок вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 43 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22.07.2014р.

Суддя Цісельський О.В.