Ухвала суду № 39890818, 22.07.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/158/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н.Є.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державна реєстраційна служба Черняхівського районного управління юстиції, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку житлового будинку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила припинити право спільної власності відповідача на 1/10 частку житлового будинку, визнати за нею право власності на цю частку і зобов'язати її виплатити на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі 4658 грн. за належну йому частку житлового будинку.

В обґрунтування позову зазначала, що 26.04.2010 року померла її мати ОСОБА_7 Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй 1/5 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Спадкоємцями за заповітом на майно матері є вона та її брат - відповідач по справі, кожен на 1/10 частину будинку. Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на житло їй та її дітям : ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить по 1/5 частині спірного будинку кожному. Відповідач не проживає в цьому будинку, не несе витрат на утримання спільного майна, його частка в житловому будинку є незначною, не може бути виділена в натурі, так як і не може бути встановлений порядок користування будинком, спільне проживання та користування будинком є неможливим, тому що вона відчуває неприязнь до відповідача.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Суд не повно з'ясував всі обставини, які мають значення для справи і ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має іншої житлової площі, перебування в інтернаті може бути припинено в зв'язку з покращанням його здоров'я, за наявності житлової площі відповідач може періодично залишати інтернат та проживати в домашніх умовах до остаточної виписки з інтернату, а також те, що позивач забезпечена іншим житлом, нею не проведено виділ її частки в спільному майні, припинення права власності відповідача на частку в спільному майні та визнання права власності на цю частку за позивачем, завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Судом встановлено, що за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на 1/5 ід. частин житлового будинку по АДРЕСА_1.

02 лютого 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй частину житлового будинку за вищевказаною адресою своїм дітям: 1/2 частину дочці ОСОБА_2 та 1/2 - синові ОСОБА_3 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Після її смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/10 частину вказаного житлового будинку кожному (а.с. 8, 59). Крім того, позивачу та її дітям - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить ще по 1/5 частини спірного житлового будинку кожному (а.с. 107-108).

ОСОБА_3 являючись інвалідом другої групи загального захворювання, з 2006 року по даний час знаходиться в Новоборівському психоневрологічному інтернаті Житомирської обласної ради (а.с. 85). Він згідно повідомлення цього інтернату за станом здоров'я може проживати в домашніх умовах за згодою та заявою родичів під наглядом лікарів відповідної кваліфікації (а.с. 101).

Позивач забезпечена житлом, у спірному будинку не проживає. У відповідача право власності на інше житло відсутнє, що не заперечується сторонами.

Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Кожен із співвласник має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно даних експертного дослідження від 04.04.2014 року, розділити в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 між всіма співвласниками відповідно до розміру ідеальних часток у вигляді ізольованого житла є не можливим (а.с. 71-76).

Положення ст. 365 ЦК України передбачають, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою не надано суду доказів того, що не можливо встановити порядок користування спірною житловою площею та не можливо спільно проживати з відповідачем в одному будинку. Пояснення позивачки про неможливість спільного проживання з відповідачем через неприязні стосунки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивач не проживає у спірному житловому будинку, забезпечена житлом та проживає в іншому населеному пункті. Інші співвласники спірного будинку з позовом про припинення права власності ОСОБА_3 на частку у спільному майні не зверталися.

Також колегія суддів дійшла висновку, що припинення права власності відповідача на частку в спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, що виключає можливість задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді