Постанова № 39890047, 18.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року 11 год. 29 хв. м. Львів № 813/2204/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю представника позивача - Поліщука О.С.,

представника відповідача - Чабана О.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги від 05.02.2014 року № 11-25

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (далі - позивач, ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо нарахування пені в сумі 21102,18 грн з податку на додану вартість за наслідками погашення грошових зобов'язань збільшених податковим повідомленням - рішенням № 0001972320 від 26.06.2012 року.

- скасувати податкову вимогу від 05.02.2014 року № 11-25 Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що застосування відповідачем пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та нарахування пені є протиправним з огляду на те, що на підставі вказаної норми пеня нараховується у випадках несвоєчасної сплати податкових зобов'язань. Проте, грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням, було сплачено у строк протягом 10 днів. Крім того, позивач зазначає, що всі донарахування зроблені за актом перевірки, по якому приймалось рішення, вчинені за порушення до 01.01.2011 року. До вступу ПК України в законну силу не було норм, які би надавали право контролюючим органам нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження та за весь період заниження. Відповідач провів нарахування на підставі ст. 129 ПК України, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що незаконно, та порушує його конституційні права, зазначені в ст. 58 Конституції України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає, що нарахування пені позивачу проведено правомірно із правильним застосування пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України. Також вказує, що на момент виставлення вимоги, відповідно до даних облікових карток платника податків ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» станом на 05.02.2014 року сума податкового боргу підприємства складала 21102,18 грн. Вказана податкова вимога № 11-25 вручена керівнику підприємства Поліщуку О.С. та підписана ним особисто 28.02.2014 року. Таким чином, сума податкового зобов'язання позивача є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто визнається сумою податкового боргу. Враховуючи зазначене у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 12.06.2012 року № 602/22-10/14321570 (а.с. 19-45), відповідно до якого встановлено порушення ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», зокрема пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 23805,00 грн, жовтень 2009 року на суму 24222,00 грн, червень 2010 року на суму 4500,00 грн, липень 2010 року на суму 15991,00 грн та грудень 2010 року на суму 13891,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2011 року № 0001972320, яким ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 103011,25 грн, у т.ч. 82 409,00 грн - основного платежу та 20602,25 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 26.06.2012 року.

Грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням в сумі 103011,25 грн, було сплачено позивачем у повному обсязі 03.07.2012 року, що відповідачем не заперечується.

ДПІ у Франківському районі м. Львова на підставі ст. 129.1.2 Податкового кодексу України на суму податкового повідомлення рішення нараховано пеню по податку на додану вартість в розмірі 21102,18 грн.

Згідно наданого у судовому засіданні розрахунку пені, обчисленої на виявлені ДПІ суми занижень податкових зобов'язань, вбачається, що пеню в розмірі 21102,18 грн нараховано на суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82 409,00 грн, визначеного в податковому повідомленні-рішенні № 0001972320 від 26.06.2011 року, починаючи з 30.10.2009 року та закінчуючи нарахування такої 06.07.2012 року.

ДПІ у Франківському районі м. Львова 05.02.2014 року надіслало позивачу податкову вимогу № 11-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 04.02.2014 року становить 21102,18 грн, у т.ч. основний платіж 0,00 грн, штрафні санкції 0,00 грн, пеня 21102,18 грн.

Вказана податкова вимога № 11-25 вручена керівнику підприємства Поліщуку О.С. та підписана ним особисто 28.02.2014 року.

Позивач вважає, що пеню було нараховано відповідачем безпідставно, відтак оскаржив вказану вимогу до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пп. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1113 від 24.10.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2012 року за №1909/22221, податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки; контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

Інших підстав, які б надавали органу державної податкової служби право на прийняття податкових вимог нормами ПК України та Порядку № 1113 від 24.10.2012 року не передбачено.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), що визначено у.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Статтею 129 ПК України визначені порядок нарахування та порядок закінчення нарахування пені.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно із пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, закінчується нарахування пені у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Вказані положення ПК України кореспондуються з вищенаведеними положеннями пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки також встановлюють правило, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку з ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 26.06.2012 року, а грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням було сплачено позивачем до граничного строку 03.07.2012 року, тобто протягом 10 календарних днів за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із платіжного доручення № 1277 від 03.07.2012 року, зворотного боку облікової картки платника податків та не заперечується відповідачем, позивач у термін, визначений ст. 57 ПК України сплатив визначене грошове зобов'язання у повному обсязі в сумі 103011,25 грн.

Оскільки узгоджені грошові зобов'язання, визначені позивачу контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням, сплачені платником податків до державного бюджету у повному обсязі та у строк, установлений законом, суд дійшов висновку, що у податкового органу не було жодних правових підстав для визначення та встановлення ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» міри відповідальності у вигляді пені, яка може бути нарахована за несплату суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки.

Інших підстав, які б надавали відповідачу право на прийняття податкової вимоги судом не встановлено.

Також суд вважає за необхідне зазначити про помилковість тверджень позивача про те, що норми ПК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки не діяли на час заниження податкового зобов'язання, з огляду на те, що заниження податкового зобов'язання позивачем відбувалось як до, так і після набрання ПК України законної сили, так як в ході судового розгляду встановлено, що ці зобов'язання були сплачені позивачем лише 03.07.2012 року, тобто вже під час дії ПК України, отже, норми останнього розповсюджуються на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, відповідач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заперечення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» пені по податку на додану вартість в розмірі 21102,18 грн за весь період заниження податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, є протиправними, а податкова вимога від 05.02.2014 року № 11-25 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо нарахування Державному підприємству «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» пені в розмірі 21102 (двадцять одна тисяча сто дві) гривні 18 коп., нарахованій на суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного податковим повідомленням - рішенням від 26.06.2012 року № 0001972320.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.02.2014 року № 11-25.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (ЄДРПОУ 14321570, вул. Володимира Великого, м. Львів) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 23 червня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.