Рішення № 39889842, 24.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2014 р.Справа № 921/1008/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 48201

про стягнення 200 000 грн. 00 коп.

За участю у попередніх засіданнях представників сторін:

арбітражний керуючий: Брикса Андрій Олегович, посвідчення НОМЕР_2 від 09.01.14 р.;

позивача: ОСОБА_4, посвідчення № НОМЕР_3 від 25.10.2011 р.;

відповідача: не з'явився

Арбітражному керуючому та представнику позивача у попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 24.06.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суть справи: в серпні та вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк" зверталося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт. Гусятин, Тернопільської області про стягнення коштів в сумі 200 000 грн.

Ухвалою від 23 серпня 2013 року суддя Гевко В. Л. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" та додані до неї документи, повернув без розгляду на підставі п. 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 09 вересня 2013 року суддя Гевко В. Л. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" та додані до неї документи повторно повернув без розгляду на підставі п. 4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

30 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк", повторно звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт. Гусятин, Тернопільської області про стягнення коштів в сумі 200 000 грн.

У відповідності до підпункту 3.1.7 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (зі змінами та доповненнями) та Протоколу зборів суддів господарського суду Тернопільської області №8 від 28 грудня 2010 року, розподіл позовних заяв, які надійшли до суду повторно з передбачених процесуальним законом підстав проводиться головою суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", голова господарського суду згідно розпорядження від 30.09.2013р. розпорядився позовну заяву №70/13 від 30.09.2013 р. (вхідний №1070 від 30.09.2013р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", смт. Гусятин, Тернопільської області (юр. адр.) м. Тернопіль (факт. адр.) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, смт. Гусятин, Тернопільської області про стягнення коштів в сумі 200 000 грн., передати для розгляду судді Гевку В. Л.

Як вбачається із поданого позову Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 48201 про стягнення 200 000 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: грошових чеків №ЛБ5071553 від 27.03.2008р. та №ЛБ5071554 від 01.04.2013р., випискою з особового рахунку №2600.7.15.01.7115 ТзОВ "Агропарк" ОКПО 25346107 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2013р. прийнято позовні матеріали до розгляду та порушено провадження у справі і її розгляд призначено на 22.10.2013 р. о 15 год. 40 хв.

У судовому засіданні 22.10.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.11.2013р. о 15 год. 20 хв., на 19.11.2013р. на 15 год. 00 хв. та на 02.12.2013р. на 14 год. 20 хв., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Згідно вимог ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі №921/1008/13-г/9 встановлено по 30.11.2013р. Разом з цим, 30.11.2013р. являється вихідним днем, так як випадає на суботу.

В силу ч. 3 ст. 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

А тому, останнім днем двохмісячного строку у справі є 02.12.2013р.

За клопотанням представника позивача від 02.12.2013р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 02.12.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Згідно ухвали від 02.12.2013р. суд, за клопотанням позивача, зупинив провадження у справі №921/1008/13-г/9 та направив матеріали справи до слідчих органів - прокуратури міста Тернополя, для встановлення правоохоронними органами факту чи мали місце під час отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 200 000 тис. грн., які були перераховані ним як директором ТОВ "Агропарк" із рахунку ТОВ "Агропарк" собі, як підприємцю, відповідно 27.03.2008р. у сумі 50 000 грн. та 01.04.2008р. у сумі 150 000 грн., а в подальшому зняті з рахунку СПД ОСОБА_2 по грошових чеках №ЛБ5071553 від 27.03.2008р. та №ЛБ5071554 від 01.04.2013р. зі сторони відповідальних посадових осіб ТОВ "Агропарк" та/або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 чи та/або інших осіб, злочини (правопорушення) відповідальність за які передбачена ст.ст. 190 (шахрайство), 358 (підроблення документів, печаток, штампів), 364 (зловживання владою або службовим становищем), 365 (перевищення влади або службових повноважень), 366 (службове підроблення), 367 (службова недбалість) чи інших статей Кримінального кодексу України.

16 квітня 2014р. матеріали справи №921/1008/13-г/9 повернулись у господарський суд Тернопільської області відповідно до супровідного листа від 15.04.2014р. №119-1261вих/14 підписаного першим заступником прокурора міста Тернополя Хамули П.

Відповідно до даного листа прокуратурою також повідомлено суд, що 27.08.2013р. року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013210010003304, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння СПД ФО ОСОБА_2 грошовими коштами ТзОВ "Агропарк". Постановою слідчого СВ Тернопільського МВ Куликовського А.В. від 30.11.2013р. зазначене кримінальне провадження закрито на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України. Проте, за результатми перевірки законності прийняття рішення про закриття кримінального провадження встановлено, що вказана постанова підлягає скасуванню. На даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013210010003304.

Із змісту п.п. 3,11 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках серед іншого такі дії по підготовці справи до розгляду: - викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями п.п. 3,11 ч.1 ст. 65 ГПК України, беручи до уваги положення ст. 69 ГПК України та стислі строки розгляду справи, які залишились з урахуванням її попереднього розгляду та зупинення провадження у справі, суд з метою підготовки справи до розгляду надання сторонам права подати свої пояснення заперечення та докази, а також для вирішення питання про наявність підстав для поновлення провадження у справі, без поновлення провадження у справі призначав судові засідання на 19.05.2014р. на 15 год. 20 хв. та на 10.06.2014р. на 15 год. 30 хв.

Із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження по справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

Розглядаючи питання про поновлення провадження у справі суд враховував ту обставину, що справа № 921/1008/13-г/9 розглядається тривалий час у суді (порушена ще 02.10.2013р.) одночасно досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013210010003304 на даний момент триває і не можливо достовірно встановити час, коли воно буде завершене, що в свою чергу не сприяє дотриманню принципу розумності строків в межах даної господарської справи.

При цьому суд враховував і ту обставину, що у випадку завершення кримінального провадження № 12013210010003304 і встановлення у ньому істотних для справи обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам, на час розгляду даної справи, то сторони не позбавлені права звернутись з цих підстав про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в порядку розділу ХІІІ ГПК України.

Враховуючи зазначене, з метою розгляду справи у розумні строки, суд ухвалою від 10.06.2014р. в порядку ст. 79 ГПК України поновив провадження у справі та у судовому засіданні 10.06.2014р. перейшов до розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.06.2014р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 16.06.2014р. на 16 год. 30 хв., а в подальшому на 24.06.2014р. на 11 год. 30 хв.

Розглянувши клопотання відповідача від 23.06.2014р. (вх. № 11937 від 23.06.2014р.) про перенесення слухання справи, суд відхилив його з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд перенести слухання у справі № 921/1008/13-г/9, яке мало відбутись 24 червня 2014р. о 11 год. 30 хв. у зв'язку з тим, що відповідач знаходиться у відпустці до 08 липня 2014р.

Разом з цим, згідно ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Отже, згідно вимог ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі №921/1008/13-г/9 встановлено по 30.11.2013р. (дата надходження позову у суд 30.09.2013р. вх. № 1070 від 30.09.2013р.).

Разом з цим, 30.11.2013р. являється вихідним днем, так як випадає на суботу. В силу ч. 3 ст. 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. А тому, останнім днем двохмісячного строку у справі є 02.12.2013р.

Із змісту п. 3.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів. Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Ухвала про продовження строку вирішення спору виноситься тим же складом суду, який розглядає справу по суті.

Враховуючи зазначене, за клопотанням представника позивача від 02.12.2013р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, з метою надання можливості відповідачу з'явитись у судові засідання та подати свої заперечення і докази у спростування позовних вимог, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 02.12.2013р. строк вирішення спору продовжував на п'ятнадцять днів.

Одночасно згідно ухвали суд від 02.12.2013р. суд зупинив провадження у справі №921/1008/13-г/9, а ухвалою від 10.06.2014р. поновив її провадження.

Згідно ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Таким чином, з урахуванням зупинення провадження у справі та його поновлення, а також, продовження строку розгляду справи судом на 15-ть днів останнім днем строку розгляду справи № 921/1008/13-г/9, у тому числі, і продовженого в силу ст.ст. 51,52,69,79 ГПК України, є 24.06.2014р.

При цьому суд враховував той факт, що у поданому клопотання відповідач не обґрунтував, яким чином перебування його у відпустці перешкоджало з'явитись йому у судове засідання чи самостійно чи направити у таке свого уповноваженого представника (зокрема до клопотання не долучено як доказів перебування відповідача у відпустці - наказ, розпорядження тощо, так і доказів, що така відпустка перешкоджає явці у судове засідання через перебування відповідача, наприклад, за межами країни, області (квиток, путівка, тощо).

Одночасно, слід зазначити, що суд станом на 24.06.2014р. вичерпав усі розумні і можливі строки розгляду справи визначені ст. 69 ГПК України а справа слухається судом ще з 30.09.2013р. (з урахуванням її зупинення і переривання строку розгляду) у зв'язку з чим у суду була відсутня процесуальна можливість задовольнити зазначене клопотання відповідача та суд відхилив його.

Арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ "Агропарк") Брикса Андрій Олегович участі уповноваженого представника у судовому засіданні 24.06.2014р. не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Разом з цим, у попередніх судових засіданнях ліквідатор Брикса Андрій Олегович стосовно обґрунтованості позовних вимог поклався на думку суду.

У судове засідання прибула ОСОБА_4, яка вважає себе уповноваженим представником позивача - а саме як директором, керівником ТОВ "Агропарк".

При цьому, як вбачається із поданого ОСОБА_4 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 18.10.2013р. щодо відомостей про ТОВ "Агропарк" його керівником зазначено саме ОСОБА_4.

Проте, як встановлено судом 29.04.2014р. у справі № 17/Б-1228 господарським судом Тернопільської області було винесено Постанову, згідно якої, серед іншого, судом постановлено Боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропарк", 48200, смт. Гусятин, вул. Пушкіна, 11 Тернопільської області, ідентифікаційний код 25346107 - визнати банкрутом. Припинити повноваження органів управління банкрута та власників його майна щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", 48200, смт. Гусятин, вул. Пушкіна, 11 Тернопільської області Бриксу Андрія Олеговича, АДРЕСА_2, Ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серія НОМЕР_4. Покласти на ліквідатора Бриксу А.О., м. Тернопіль, обов'язки, передбачені статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відкрито ліквідаційну процедуру банкрута: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" 48200, смт. Гусятин вул. Пушкіна,11, Тернопільської області, ідентифікаційний код 25346107.

З даною постановою не погодився боржник - ТОВ "Агропарк" і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом не повністю з'ясовано всі обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

06.06.2014р. Львівським апеляційним господарським судом прийнято апеляційну скаргу ТзОВ "Агропарк" до свого провадження та призначено справу № 17/Б-1228 до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2014р. о 11:00 год. У судовому засіданні 16.06.2014р. розгляд справи відкладався на 01.07.2014год. о 10 год. 30хв.

Отже, станом на 24.06.2014р. розгляд апеляційної скарги ТОВ "Агропарк" у апеляційній інстанції не завершився і відповідно Постанова господарського суду Тернопільської області від 29.04.2014р. у справі № 17/Б-1228 не є скасованою.

При цьому згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній як на момент прийняття постанови у справі № 17 /Б-1228, станом на 29.04.2014р., так і у редакції станом на момент завершення розгляду спору у даній справі № 921/1008/13-г/9, станом на 24.06.2014р., ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Із змісту чинного законодавства, оскарження постанови про визнання боржника банкрутом не впливає на момент набрання нею законної сили і така набирає законної сили негайно з моменту її прийняття.

При цьому станом на 24.06.2014р. вказана Постанова господарського суду Тернопільської області від 29.04.2014р. у справі № 17/Б-1228, як вбачається, ще не є скасованою апеляційною інстанцією і є чинною.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У свою чергу ч. 3 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Таким чином, станом на 24.06.2014р., належним уповноваженим представником у справі №921/1008/13-г/9 позивача - ТОВ "Агропарк" є призначений згідно постанови суду від 29.04.2014р. у справі № 17/Б-1228 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", 48200, смт. Гусятин, вул. Пушкіна, 11 Тернопільської області Брикса Андрій Олегович, АДРЕСА_2, Ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серія НОМЕР_4.

У свою чергу, враховуючи те, що судовий розгляд справи №921/1008/13-г/9 здійснюється відкрито, виходячи з принципу гласності розгляду справи закріпленого у ст. 4-4 ГПК України, суд не заперечує щодо присутності у судовому засіданні 24.06.2014р. як вільного слухача ОСОБА_4.

Одночасно, суд бере до уваги як належні докази у справі подані до 29.04.2014р. зі сторони ОСОБА_4, після 29.04.2014р. подані зі сторони ліквідатора Брикси А.О.

Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482.

Разом з цим, більшість судової кореспонденції, якою надсилались ухвали відповідачу повернуто суду із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Також, і згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно із п.3.9.2. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому копії ухвал про порушення та відкладення розгляду справи, про зупинення та поновлення провадження у справі відповідачеві суд надсилав на адресу: 48201, АДРЕСА_3, яка зазначена і у відомостях про місцезнаходження відповідача у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поданих позивачем та витребуваних у держреєстратора судом станом на 25.01.2013р., станом на 28.10.2013р. та станом на 28.05.2014р.

При цьому із витягу з ЄДР від 28.05.2014р. стало відомо, що 27.01.2014р. Державним реєстратором здійснено запис про припинення державної реєстрації Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 27.01.2014 року за судовим рішенням.

Враховуючи зазначену обставину, з метою належного повідомлення відповідача як фізичну особу про розгляд справи суд 04.11.2013р. вих. № 1687/2013 та 10.06.2014р. вих. № 866/2014 звертався у відділ адресно-довідкової роботи ГУДМС, УДМС України у Тернопільській області, про надання інформації про місце проживання ОСОБА_2.

07.11.2013р. та 10.06.2014р. судом отримано відповідь від відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Тернопільській області, про те що у Тернопільській області ОСОБА_2 не значиться.

Суд, також, неодноразово витребовував відомості про місце проживання відповідача і у позивача.

При цьому позивач повідомив, що йому відомо, що фактичною адресою проживання відповідача є АДРЕСА_5 м. Косів, Івано-Франківська область.

Також, позивач 16.06.2014р. вх. № 11555 долучив до матеріалів справи листа Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській обл., згідно якого зазначається, що під час проведення розшукових дій встановлено, що ОСОБА_2 на даний час (лист від 21.11.2013р. № 14665) проживає за адресою АДРЕСА_4

У зв'язку з чим, суд направляв ухвали суду від 10.06.2014р. та від 16.06.2014р. додатково на адресу відповідача - АДРЕСА_5 м. Косів, Івано-Франківська область та ухвалу від 16.06.2014р., також, і на адресу відповідача - м. Тернопіль, АДРЕСА_4

Як вбачається із клопотання відповідача ним було отримано кореспонденцію суду за адресою АДРЕСА_5 м. Косів, Івано-Франківська область та йому було відомо про засідання суду.

При цьому суд відхилив клопотання відповідача про перенесення слухання справи з підстав наведених вище, як необґрунтоване належними доказами та зважаючи на те, що в силу ст. 69 ГПК України 24.06.2014р. є останнім днем строку розгляду справи, у тому числі, і продовженого на 15-ть днів судом.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги завершення строку розгляду справи визначеного ст. 69 ГПК України, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, що відповідає адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та адресі вказаній у позовній заяві, а також, додатково на адреси місце проживання фізичної особи - ОСОБА_2, які стали відомі суду під час розгляду справи, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64, ст. 69 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482, п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані та додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд вважає, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 1, 2 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджено поданими ним доказами у ході розгляду господарськими судами справи № 7/43/5022-565/2012(15/38-522) за позовом ТзОВ «Агропарк» до ТзОВ «Арман» про визнання фіктивним договору позики на суму 215000,0 гривень б/н від 27.07.2007 року, в процесі вивчення витребуваних документів, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності директора ТзОВ «Агропарк», передбаченої ч. 2 ст. 203 ЦК України, перерахував 27.03.2008 року із рахунку ТзОВ «Агропарк» № 26000.7.15.01.7115 МФО № 338653 Тернопільської філії ПАТ КБ «Хрещатик» на рахунок СПД-ФО ОСОБА_2 № НОМЕР_5 МФО № 338653 Тернопільської філії ПАТ КБ «Хрещатик» 50000,0 (п'ятдесят тисяч) гривень.

У той же день, 27.03.2008 року, СПД-ФО ОСОБА_2 особисто зняв ці 50000,0 гривень із вказаного рахунку готівкою, як «Кредиторську заборгованість згідно актів від 25.07.2008 року», по «Грошовому чеку № ЛБ5071553» від 27.03.2008 року, на підставі «Платіжного доручення № 105» від 27.03.2008 року.

Після цього, ОСОБА_2 повторно 01.04.2008 року перерахував ще 150000,0 (сто п'ятдесят тисяч) гривень із вищезазначеного рахунку ТзОВ «Агропарк» № 26000.7.15.01.7115 МФО № 338653 Тернопільської філії ПАТ КБ «Хрещатик» на вищевказаний рахунок СПД-ФО ОСОБА_2 № НОМЕР_5 МФО № 338653 Тернопільської філії ВАТ КБ «Хрещатик», які ОСОБА_2 01.04.2008 року вдруге особисто зняв, як таку ж «Кредиторську заборгованість згідно актів від 25.07.2008 року», по «Грошовому чеку № ЛБ5071554» від 01.04.2008 року, на підставі «Платіжного доручення № 106» від 01.04.2008 року.

Вищевказане позивач документально підтверджує «Випискою з особового рахунку» № 2600.7.15.01.7115 ТзОВ «Агропарк» ОКПО 25346107 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року» Тернопільської філії ПАТ КБ «Хрещатик» від 01.03.2011 року, «Випискою з особового рахунку» № 2600.0.15.01.7189 ОКПО НОМЕР_1 СПД-ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року» Тернопільської філії ПАТ КБ «Хрещатик».

При цьому як стверджує позивач жодних договірних зобов'язань між ТзОВ «Агропарк» і СПД-ФО ОСОБА_2 ніколи не існувало, як і ніколи не було ніякої заборгованості ТзОВ «Агропарк» перед СПД-ФО ОСОБА_2

Також посилається на те, що згідно «Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» СПД-ФО ОСОБА_2 здійснював діяльність, передбачену «КВЕД 55.5», - тобто, «...діяльність їдалень та послуги з постачанні готової їжі...». При цьому позивач стверджує, що такого виду послуг, як і будь-яких інших, СПД-ФО ОСОБА_2 ніколи не надавав ТзОВ «Агропарк».

Таким чином, на думку позивача, здійснюючи вищевказані грошові операції, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 незаконно та безпідставно заволодів коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропарк» в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, які він не повернув, незважаючи на неодноразові письмові вимоги, проігноровані ним.

Зокрема, позивач звертався до відповідача з письмовою претензією-вимогою від 10.06.2013р. № 27/13, про повернення коштів у сумі 20000грн. як на адресу підприємця - Тернопільська обл. АДРЕСА_1 так і на адресу фізичної особи - м. Косів, АДРЕСА_5 Івано-Франківська обл. Проте, як стверджує позивач вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому як вбачається із платіжного доручення № 105 від 27.03.2008р. яким перераховувались кошти платником ТОВ "Агропарк" Одержувачу коштів П.П. ОСОБА_2 на суму 50 000грн. в призначенні платежу вказано, що зазначений платіж є кредиторською заборгованістю згідно актів від 25.07.2008р.

У свою чергу, у платіжному дорученні № 106 від 01.04.2008р., яким перераховувались кошти платником ТОВ "Агропарк" Одержувачу коштів П.П. ОСОБА_2 на суму 150 000грн., також вказано, що зазначений платіж є кредиторською заборгованістю згідно актів від 25.07.2008р.

Вказане призначення платежу відображено і у виписках по рахунку ТОВ "Агропарк" за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. виданою Тернопільською філією ВАТ КБ "Хрещатик".

Отже, при здійсненні платежів датованих 27.03.2008р. та 01.04.2008р. міститься посилання на Акти від 25.07.2008р. тобто Акти яких ще не існувало в цей час так як на момент укладення платіжних доручень, а згодом і отримання коштів за ними відповідачем по грошових чеках від 27.03.2008р. та від 01.04.2008р. ще не наступила дата 25.07.2008р. Відповідно була відсутня підстава отримання таких коштів.

При цьому відповідачем не подано суду доказів та судом самостійно їх не здобуто, які б підтверджували, що зазначення дати Актів 25.07.2008р. у вказаних Платіжних дорученнях є помилкою і що існують інші Акти суми, у яких відповідають тим, що вказані у даних платіжних дорученнях, тощо.

Не подано відповідачем і доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що у вказаний період у ТОВ "Агропарк" перед ФОП ОСОБА_2 не існувало будь-якої Кредиторської заборгованості на суму 200 000,00грн.

Взагалі у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність договірних відносин між ТОВ "Агропарк" та СПД ОСОБА_2 на оспорювану суму, і які б вказували, що вказані кошти у сумі 200 000,00грн. отримано відповідачем на підставі договірних чи інших законних правовідниносин і що вони є підставно набутими відповідачем. У підтвердження такого відповідачем не подано жодного доказу пояснення чи заперечення.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши подані позивачем докази, суд вважає доведеним належним чином позивачем та не спростованим відповідачем факту безпідставно набутих грошових коштів відповідачем перерахованих на підставі Платіжного доручення №105 від 27.03.2008р. та отриманих по Грошовому чеку № ЛБ5071553 від 27.03.2008 року у розмірі 50000,00 грн. та на підставі платіжного доручення №106 від 01.04.2008р. та Грошовому чеку № ЛБ5071554 від 01.04.2008 року у розмірі 150000,00 грн., усього на суму 200000,грн., які підлягають поверненню відповідачем позивачу як безпідставно набуті кошти.

Одночасно, суд зазначає, що вказані кошти перераховані та отримані відповідачем 27.03.2008р. та 01.04.2008р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому відповідачем у справі не подавалось заяв про застосування строку позовної давності як і не спростовувалось тверджень позивача про те, що позивачу стало відомо про отримання коштів відповідачем лише у ході розгляду господарськими судами справи № 7/43/5022-565/2012(15/38-522) за позовом ТзОВ «Агропарк» до ТзОВ «Арман» про визнання фіктивним договору позики на суму 215000,0 гривень б/н від 27.07.2007р.

Щодо втрати відповідачем на момент розгляду справи статусу підприємця, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Із змісту п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до статей 1 і 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, то вона не тягне за собою наслідків у вигляді припинення провадження у справі в зв'язку зі зміною підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи-підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.

Відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 28.05.2014р., відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - відповідачем внесено до реєстру 27.01.2014р.

Таким чином на момент подання позову 30.09.2013р. відповідач являвся підприємцем та втратив такий статус лише під час розгляду справи у суді, так як, до того перебував лише у стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Враховуючи наведене, слід відмітити, що чинне законодавство встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, що належить їй як фізичній особі крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Водночас слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, тобто, зобов'язання визначається як господарське під час виникнення відповідно до суб'єктів та підстав його виникнення та в подальшому не змінює свою правову природу. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно з приписами статті 24 Цивільного кодексу України фізичною особою вважається саме людина як учасник цивільних відносин. Державна реєстрація фізичної особи як державного підприємця є обов'язковою умовою законного здійснення фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність, наданням певного статусу, що, водночас, не змінює фізичну особу - учасника відносин.

За змістом пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивача до господарського суду відповідач мав статус підприємця а тому провадження було вірно порушено у справі за господарським спором.

Водночас відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан як суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 припинено 27.01.2014р.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією зі сторін у справі, якщо спірні відносини не допускають правонаступництва, тобто, стосується випадків припинення самого існування особи - сторони правовідносин. Водночас громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2013р. у справі №5011-55/4659-2012.

У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Із змісту п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 32, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи зазначене у сукупності, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі та позов підлягає до задоволення шляхом стягнення із фізичної особи ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк" 200 000,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Згідно ч.1,2,5 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, і із змісту п. 4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до ст. 1, 4, Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

А тому, керуючись приписами ст. 49 ГПК України, враховуючи задоволення позову, суд, судовий збір у сумі 4000,00 грн. покладає на відповідача у справі та вказана сума підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 48201, фактична адреса проживання: АДРЕСА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропарк", вул. Пушкіна, 11, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201 (ідент. код 25346107) - 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 23.07.2014 р.

Суддя В.Л. Гевко