Постанова № 39889781, 23.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 липня 2014 р. справа №820/8231/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

представника позивача - Фахрієв С.М.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" (далі - ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія", ТОВ «УСМК») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області), з урахуванням уточнених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено планову документальну перевірку ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Представник позивача також вказав, що у ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" були всі необхідні та достатні правові підстави для формування податкового кредиту та податку на прибуток з огляду на те, що надані позивачем документи щодо підтвердження руху товарів у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України". Отже, при проведенні перевірки та оформленні її результатів відповідачем не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки, зазначені в акті перевірки є неправомірними, а податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205 прийняті з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на акт перевірки та вказав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.6 ст.138, п.139.1.9. ст..139, п. 187.1 ст187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 138828,00 грн. та заниження суми податку на прибуток на 134759,00 грн. З огляду на що, вважає висновки акту перевірки №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року та встановлені порушення, вказані в акті перевірки, правомірними та обґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" зареєстровано в якості юридичної особи розпорядженням Виконкому Харківської міської ради народних депутатів 14.11.2011 року. Основним видом діяльності ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є виробництво м'ясних продуктів, оптова, роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" перебуває на обліку в ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 15.11.2011 року за №2158. У період що перевірявся, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" був платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб.

На підставі направлень від 11.11.2013 року за №351, 352, 353, 354, 363, 364 та наказу №303 від 30.10.2013 року, виданих ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно з п.77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України, відповідно до плану - графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2013 року, наказу ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області №303 від 30.10.2013 року, фахівцями ХОДПІ з 11.11.2013 року по 29.11.2013 року була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2011 року по 31.12.2012року.

За результатами перевірки складено акт №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.6 ст.138, п.139.1.9. ст.139, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 521064,00 грн. та заниження суми податку на прибуток на 134759,00 грн..

За наслідками акту перевірки №745/20-23-22-01-06/37896122 від 06.12.2013 року, ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ПРАТ «Дніпрометалсервіс» було укладено низку договорів оренди, а саме Договір оренди нежитлових приміщень №53 від 1 січня 2012 року, Договір оренди обладнання №54 від 1 січня 2012 року, Договір оренди нежитлових приміщень №180 від 2 грудня 2011 року щодо оренди офісних та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_3.

За цією ж адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців знаходиться ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія". Тобто, відповідні офісні та складські приміщення використовуються позивачем у власній господарській діяльності - зберіганні товарів, що реалізуються у особливих умовах спеціального температурного режиму від 0 С0 до 4 С0. Зазначений факт підтверджується актом перевірки та не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

До матеріалів справи надані копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують отримання відповідних послуг та сплату за них постачальнику (акти виконаних робіт, копій банківських виписок з оплати) також до суду надано та вивчено копії податкових накладних отриманих від ПРАТ «Дніпрометалсервіс».

Фактів віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у його господарській діяльності, в ході розгляду справи не виявлено.

Отже, твердження відповідача у акті перевірки, що вартість послуг по оренді приміщення та обладнання, які надані ПРАТ «Дніпрометалсервіс» не покриваються націнкою на товар, що реалізується та в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з діловою метою - отримання прибутку, не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на фактичне використання орендованих приміщень та обладнання у власній господарській діяльності позивача.

Окремо суд зазначає, що у відповідності до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд відмічає, що метою діяльності підприємства є ідеально завбачуваний результат діяльності у певному напрямі, а предметом діяльності є способи, за допомогою яких підприємство бажає досягти мети.

Отже, неприбуткова підприємницька діяльність може бути визнана такою, що суперечить закону чи установчим документам, якщо буде встановлено прямий умисел посадових осіб підприємства на здійснення цієї діяльності з метою досягнення протиправних результатів діяльності. Однак, таких доказів ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області суду не надала.

Таким чином, визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40729,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27877,00 грн. щодо взаємовідносин позивача з ПРАТ «Дніпрометалсервіс» є протиправним та необґрунтованим.

Щодо невключення до податкових зобов'язань сум від реалізації м'ясних продуктів ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія", суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" було укладено договір поставки №Х-128 від 06.02.2012 року.

Відповідач в акті перевірки посилається на невключення до податкових зобов'язань сум з реалізації м'ясних продуктів окремих товарних груп та номенклатур, детальний перелік таких товарів викладено в таблиці №1 "Зведені дані, щодо реалізації товару (м'ясних виробів), які не було включено до доходу та податкових зобов'язань".

Судом детально проаналізовано доводи відповідача викладені в акті перевірки та проаналізовано оборотно-сальдові відомості субрахунку 281 з кореспонденцією з іншими рахунками бухгалтерського обліку підприємства.

Встановлено наступне: за період, що перевірявся відповідачем підприємство виконувало наступні операції з товаром:

придбання товарів у постачальника, така операція проводилась в бухгалтерському обліку такими проводками кредит рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебет рахунку 281 "товари на складі",

реалізація товарів покупцям кредит рахунку 281 "товари на складі" дебет рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів",

повернення товарів постачальнику кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Внутрішнє переміщення товарів між складами позивача кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 281 "Товари на складі", при цьому в аналітичному обліку робилось відповідні відмітки місця зберігання товарів.

Відповідно до п.5.3. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2, аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів.

Проведеним аналізом руху товарів згідно первинних бухгалтерських документів та оборотно-сальдових відомостей судом не встановлено достовірність висновків акту щодо реалізації товарів підприємством окремих груп та номенклатур товарів викладених в акті перевірки.

Так, товари визначені актом як такі що не було реалізовані згідно даних первинних документів в лютому 2012 року фактично були реалізовані згідно даних видаткових накладних від 17 лютого 2012 року.

Товари, які визначені, як реалізовані згідно даних бухгалтерського обліку в період з травня по липень 2012 року, фактично були повернуті постачальнику ПАТ "Миронівський хлібопродукт" згідно зворотних накладних від покупця, які були досліджені при розгляді справи. Така операція була проведена позивачем в бухгалтерському обліку належним чином, кредит рахунку 281 "Товари на складі" дебет рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується аналізом рахунку 281 за 2012 рік та за відповідні місяці.

Товари визначені в акті як реалізовані за даними бухгалтерського обліку за період вересень - грудень 2012 року фактично були переміщенні між складами підприємства, при цьому таке переміщення не передбачало вибуття товарів з підприємства та переходу права власності, отже такі товари не можна вважати реалізованими.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом операції по внутрішньому переміщенню товарів без вибуття товарів з власності підприємства не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про хибність суджень відповідача про вибуття таких товарів з права власності ТОВ "УСМПК", та як наслідок відсутності обов'язку останнього включити відповідні суми до податкових зобов'язань з ПДВ.

З огляду на викладене, визначення податковим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97256,00 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 104833,00 грн. щодо реалізації товару (м'ясних виробів), який не було включено до доходу та податкових зобов'язань, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо твердження відповідача у акті перевірки про продаж товарів нижче вартості придбання на загальну 4202,98, що на думку відповідача призвело до завищення податкового кредиту на суму 841,00 грн. суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом було досліджено наявні в матеріалах справи первинні документи та регістри бухгалтерського обліку по рахунку 281, при цьому не виявлено факту продажу товарів за цінами 7,25 грн. без ПДВ, як зазначено в акті перевірки. Також, представником відповідача не було надано жодних доказів здійснення господарських операції позивача з продажу товарів за такими цінами, також представник відповідача не пояснив походження факту такого порушення.

З огляду на відсутність належним та допустимих доказів наявності в цій частині порушень позивачем вимог податкового законодавства України, суд приходить до висновку про неправомірність дій податкового органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 841,00 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 883,00 грн.

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки відносно порушення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ, внаслідок чого було занижено доходи на загальну суму 5548, 00 грн. в результаті безоплатного отримання послуг з оренди приміщення ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди №б/н від 17.10.2012 року, предметом договору є оренда нежитлового приміщення загальною площею 39,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 щомісячна плата складає 12.66 грн. за 1 кв.м. у місяць. Також, між тими самими сторонами було укладено договір оренди №б/н від 01.05.2012 року, предметом договору є оренда нежитлового приміщення загальною площею 65,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, щомісячна плата складає 6.71 грн. за 1 кв.м. у місяць.

Вказаними договорами визначено, що майно передається у строкове платне користування, ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" повинно своєчасно сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов договорів. Крім того, у випадку порушення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" зобов'язань за вказаними договорами, останнє несе відповідальність, визначену цими договорами або чинним в Україні законодавством.

Отже, зазначені договори є оплатними, оскільки передбачають обов'язок покупця сплатити повну вартість послуг на умовах, визначених договорами.

Суд зазначає, що безоплатно наданими роботами, послугами є такі, що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості (п.п.14.1.13 ПКУ), а продаж результатів робіт послуг є будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з надання права на користування іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Згідно пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Жодному з цих критеріїв, необхідних для визнання наданих послуг такими, що надані безоплатно, відносини за договорами ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та ФОП ОСОБА_3 не відповідають.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПКУ визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ визначає, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ст.ст. 901, 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Отже, Цивільний кодекс України визначає, що безоплатна послуга передбачає наявність волевиявлення двох сторін спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однак, з наявних в матеріалах справи договорів не вбачається домовленості сторін про надання безоплатних послуг.

Окрім цього, з наявного в матеріалах справи видаткового касового ордеру від 17.02.2014 року вбачається, що ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" здійснила оплату отриманих послуг в межах строків позовної давності у повному обсязі.

Таким чином, твердження відповідача про безоплатність отриманих послуг не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, доведеним матеріалами справи.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що контрагенти виконали вимоги діючого законодавства видавши ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" належним чином оформлені податкові накладні, досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відносно визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, суд зазначає, що відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" та контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" вбачається, що при її проведенні посадовими особами ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області були встановлені непідтверджені первинними документами факти, а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ХОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області не мала належних підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.02.2014 року №0000622205, №0000612205.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська спеціалізована м'ясопереробна компанія" (вул. Овочева, 15, офіс 2.27, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код 37896122) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25.07.2014 року.

Суддя Біленський О.О.