Ухвала суду № 39889482, 23.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/692/13-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/3763/14 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 18 23.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Мельника Я.С.

при секретарі Горошук І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що 20 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір «Автопакет» №437/П/14/2007-840, за яким останній зобов'язувався повернути отримані грошові кошти в сумі 9009,90 доларів США у строк до 18 грудня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,90% річних та 2% від суми кредиту за користування кредитними коштами та одноразової комісії.

В результаті неналежного виконання зобов'язання виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 8269,09 доларів США, за відсотками - 5163,02 доларів США. У зв'язку з несплатою заборгованості по кредиту, по відсотках за користування кредитом ОСОБА_1 нарахована пеня в розмірі 1547,14 доларів США. За порушення п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7., 4.3.9, 4.3.10 договору відповідачу нарахований штраф в розмірі 900,99 доларів США.

Крім того, 20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого останній зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Просили стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість по кредитному договору, пеню та штраф.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року - позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15880,24 доларів США, що еквівалентно 126930 грн.77 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати вказане рішення, оскільки воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково: відмовити в задоволені позову в частині стягнення пені та штрафу.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір «Автопакет» №437/П/14/2007-840, за яким банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9009,90 доларів США, які останній зобов'язувався повернути у строк до 18 грудня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,90% річних та 2% від суми кредиту за користування кредитними коштами та одноразової комісії (а.с.8-13).

В результаті невиконання умов договору виникла заборгованість в розмірі 15880,24 долари США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 8269,09 доларів США; заборгованості за відсотками - 5163,02 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору - 1547,14 доларів США; штрафу за порушення вимог кредитного договору - 900,99 доларів США (а.с.5-6).

20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого останній зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору (а.с.14-15).

Згідно п.5.1 договору передбачено, що у разі прострочення строків сплати мінімально необхідних платежів по погашенню кредиту ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього Договору, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 Договору.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується падати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Оскільки, відповідачем не погашено заборгованість, суд першої інстанції

правомірно і відповідно до вимог укладених угод стягнув з відповідачів кошти.

Посилання апелянта на підставу пропуску строку позовної давності позивачем не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.7.3 договору, сторони, керуючись ст.259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного про задоволення позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді