Ухвала суду № 39888429, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/89001/11

№ К/9991/89001/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011

у справі № 2а-7979/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства «Бехівський спеціалізований кар`єр»

до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 17.09.2010 № 0000902301/0.

У касаційній скарзі Коростенська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивач бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за червень 2010 року у сумі 3465,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2010 № 0000902301/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.09.2010 № 421/2301/03443749, про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР). Відповідно до висновків цього акту позивачем: завищено податковий кредит у податковому обліку за червень 2010 року за податковими накладними, виписаними СПД ОСОБА_4, ТОВ «Татра-Україна», СПД ОСОБА_5, внаслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за червень 2010 року на суму 4215,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, заявлене до відшкодування у податковому обліку за червень 2010 року на суму 3465,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту у податковому обліку за травень 2010 року на суму 3465,00 грн. за наслідками господарських операцій з СПД ОСОБА_5 та ТОВ «Татра-Україна» (це порушення встановлене не попередньою перевіркою, за наслідками якої складено акт від 17.08.2010 № 314/23-01/03443749). При цьому, як встановлено у судовому процесі податковим органом не приймалось жодного рішення за наслідками висновків, викладених в акті перевірки від 17.08.2010 № 314/23-01/03443749.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за податковою декларацію за травень 2010 року податок на додану вартість у сумі 3465,00 грн. за податковими накладними, виписаними СПД ОСОБА_5 та ТОВ «Татра-Україна» на виконання договорів купівлі-продажу від 11.01.2010 № 11/01-1 та від 01.04.2010 № KSP01/04-10 відповідно щодо поставки позивачу товару (квадрат 160 ст.45; запасні частини та додаткове обладнання). За наслідками виконання вказаних господарських операцій постачальники виписали позивачу видаткові на податкові накладні, а позивач оплатив їх вартість.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування, сформованого у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними СПД ОСОБА_5 та ТОВ «Татра-Україна», податковий орган посилається на нікчемність правочинів поставки між цими суб'єктами підприємницької діяльності та позивачем з огляду на те, що ТОВ «Татра-Україна» має ознаки фіктивності: основним видом діяльності є видання книг, а у його контрагента у 2 ланцюзі поставки, ТОВ «Енергія Лімітед», відсутні основні фонди та трудові ресурси необхідні для виконання поставки товару; а контрагенти СДП ОСОБА_5 у 2 ланцюзі постачання, ТОВ «КСМ Метал Груп» та ТОВ «НВП Прогрес сталь», не задекларували податкові зобов`язання за наслідками господарських операцій з останнім.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу вказаними контрагентами товару, і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у його ціні до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош