Ухвала суду № 39888376, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/22205/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.,

за участю секретаря - Луцак А.В.

та представників сторін:

від позивача - Котягін А.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Галкостт"

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014

у справі № 2а-3725/11/1370

за позовом Приватного підприємства "Галкостт"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки ПП «Галкостт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, складено акт від 09.06.2010 № 717/130/23-2/33074032, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток в сумі 662291,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, (рядок 26 Декларації по податку на додану вартість) станом на 31.03.2010 на суму 2195072,00 грн.;

- п.1.7, п.1.8 ст. 1 , п. 4.1. п.4.3 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 494682,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 29.06.2010 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001652380/0/15119 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 993437,00 грн., з яких за основним платежем - 662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 331146,00 грн.;

- № 0001662380/0/15118 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 742023,00 грн., з яких за основним платежем - 494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247341,00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення позивачем оскаржувалися у адміністративному порядку, однак, були залишені без змін з прийняттям податкових повідомлень-рішень: від 15.09.2010 №0001652380/1/21645 та №0001662380/1/21646; від 21.10.2010 №0001652380/4/24463 та №0001662380/4/24464; від 31.12.2010 №0001662380/2/31953 та №0001652380/2/31955.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ПП «Галкостт» з ПП «Будінвесткомфорт» та ПП «Будмасервіс» та правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем було укладено договори поставки № 07/03-12 від 03.12.2007 з ПП «Будінвесткомфорт» та № 08/07-10 від 07.10.2007 з ПП «Будмасервіс», предметом яких була поставка позивачем свіжих яблук, а також, договір № 01-09/08 від 01.09.2008 з ПП «Будінвесткомфорт» на придбання у останнього яблук.

Разом з тим, на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій в матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні; журнал реєстрації довіреностей за 2004-2010 роки; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.09.2008 - 31.12.2008 по контрагенту ПП «Будінвесткомфорт»; договір відповідального зберігання №12/01 від 01.12.2007, укладений ТОВ «СЕБО» (Зберігач) з ПП «Галкостт» (Поклажодавець) строком дії до 31.12.2008, відповідно до якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає майно (фрукти, овочі та інше) на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору в приміщенні, що знаходиться за адресою: с. Пирятин Жовківського району Львівської області; накладні про передачу ПП «Галкостт» на зберігання ТОВ «СЕБО» яблук свіжих та яблук свіжих гат. 2 в кор. на палетах (т.2. а.с.17-19).

За наведених обставин, судам слід взяти до уваги наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Галкостт" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Маринчак (підпис) О.В. Муравйов