Постанова № 39888366, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/24275/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Зломиноги Т.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 27.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012

у справі № 2а-11866/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікар" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 № 0000722303.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оспорювану суму грошового зобов'язання з ПДВ було визначено Товариству у зв'язку з формуванням податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Міркос-Торюей», які не опосередковувалися фактичним виконанням та мали фіктивний характер.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Міркос-Торгюей» за квітень 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 11.07.2011 № 3623/23-322-31988652, в якому зазначено про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з названим контрагентом у зв'язку з їх фіктивним характером. При цьому на обґрунтування зазначеного висновку ДПІ посилається на те, що названий постачальник відсутній за місцезнаходженням, зареєстрований на підставну особу, не задекларував кореспондуючу суму податкових зобов'язань за операціями з Товариством, не має об'єктивно необхідних умов для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій (як-от майна, трудових ресурсів, основних фондів), усі установчі, реєстраційні та первинні документи, складені від імені ТОВ «Міркос-Торгюей», не мають будь-якої правової сили у зв'язку з їх підписанням невстановленими особами.

Наведене стало підставою для прийняття ДПІ оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 3 158 263 грн. за основним платежем із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Однак приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції фактично вдалися до дослідження правовідносин позивача з іншим суб'єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю «Примторг» (далі - ТОВ «Примторг»).

При цьому суди послалися на дані поданого Товариством у серпні 2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким платником було відкориговано оспорювану суму податкового кредиту шляхом його формування на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Примторг».

Адже, як встановили суди, Товариством при розгляді справи зазначено, що поставлений товар було повернуто ТОВ «Міркос-Торгюей» та в подальшому придбано у ТОВ «Примторг».

Рішення судів ґрунтуються на буквальному застосуванні пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України, який передбачає право платника подати

уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся. На думку судів, показники цієї уточнюючої декларації підлягають врахуванню при перевірці оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Однак такий висновок судів не відповідає нормам чинного податкового законодавства, що регулює розглядувані правовідносини.

Дійсно, відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Втім хоча в силу вимог наведеної норми Кодексу платник має право на подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації і після проведення перевірки та прийняття за її результатами контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, однак показники цього уточнюючого розрахунку не впливають на правомірність визначення податковою інспекцією податкового зобов'язання за таким податковим повідомленням-рішенням.

Адже зміст пункту 50.3 статті 50 Кодексу свідчить про те, що реалізації права платника на подання уточнюючої податкової декларації кореспондує повноваження податкового органу на її перевірку. У рамках справи, що переглядається, ДПІ після винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення за результатами проведення податкової перевірки не має можливості вчинити відповідних дій. Крім того, зі змісту позовної заяви не вбачається, що Товариством заявлялися доводи відносно фактичних правовідносин з ТОВ «Примторг».

Таким чином, подання Товариством уточнюючої податкової декларації за період, який вже перевірявся, може слугувати підставою для проведення позапланової перевірки за відповідний період, однак не є свідченням незаконності рішення податкового органу, яке прийнято за результатами перевірки, проведеної на підставі наявних у податкової інспекції (поданих їй при проведенні перевірки) документів.

Отже, суди помилково розцінили власне подання Товариством названого уточнюючого розрахунку як самостійну підставу для аналізу правильності нарахування оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ. Більш того, суди не звернули увагу на те, що подання позивачем зазначеного уточнюючого розрахунку фактично лише підтверджує відсутність операцій позивача у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Міркос-Торгюей» у квітні 2011 року, які є підставою для формування податкового кредиту за правилами статті 198 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову Товариства.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 2а-11866/11/2670 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько