Ухвала суду № 39888177, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/47057/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року

у справі №826/4678/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» (надалі - ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012р. №00005315571.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013р., у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В подальшому від ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №237/15-575/33750517 від 30.11.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.200.4, ст.200 ПК України, п.п.4.6.2 , п.п.4.6.3, п.п.4.6.4., 4.6.5, п.п.4.6.6, п.4.6 ст.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492., ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг», безпідставно задекларувало ПДВ в сумі 26613247грн., до р.22 декларації з ПДВ за жовтень 2012р., внаслідок чого завищено значення р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації з ПДВ за жовтень 2012р. на суму 26613247грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00005315571 від 17.12.2012р. про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у загальному розмірі 26613247,00грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, здійснивши системний аналіз положень ст.ст.43, 102, 198, 200 ПК України, а також затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року №1492 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість дійшов висновку, що позивачем не було використано потягом встановленого податковим законодавством періоду суми від'ємного значення податку на додану вартість.

Однак, надаючи оцінку обставинам справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).

Згідно п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначили, що з наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. При цьому зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

Разом з тим, за висновками податкового органу, з якими погодились суди попередніх інстанції, що оскільки товариством не заявлялось до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення, то воно самостійно відмовилося від належної йому суми бюджетного відшкодування, тому від'ємне значення ПДВ в сумі 26613247,00грн. як показник рядків 24 та 22 декларації з ПДВ має бути зменшене з огляду на порушення строку - 1095 днів.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції з наведеними висновками не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п.43.3 ст.43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.102.5 ст.102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що вказані положення податкового кодексу України не обмежують позивача в часі включати залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому заява про бюджетне відшкодування подається протягом строку, встановленого п.102.5 ПК України, з моменту виникнення права на бюджетне відшкодування.

Разом з тим, позивач вказує на те, що він не заявляв до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення в розмірі 26613247грн., оскільки відповідну суму він продовжує відображати в якості від'ємного значення в рядку 24 декларації з ПДВ.

Отже, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції необхідно врахувати, що якщо позивачем не заявлено до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення, то ця сума залишається в складі від'ємного значення наступного податкового періоду враховуючи, що це його право, а не обов'язок.

При цьому на суму, яка залишається в складі від'ємного значення наступного податкового періоду, строки бюджетного відшкодування не поширюються, оскільки як передбачено нормою п.102.5 ПК України вони стосуються лише бюджетного відшкодування та надмірно сплачених грошових зобов'язань.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції зазначено, що при проведені камеральної перевірки було використано акт перевірки №48/15.6-27/33750517 від 26.02.2013р. та було встановлено, що ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» на порушення вимог п.п.7.4.1, п. 7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту та як наслідок суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту. Відповідно до даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», встановлено, що ТОВ «Європоліс Проперті Холдінг» формує податковий кредит за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності.

Проте, у рішенні апеляційної інстанції зазначено, що доводи представника ТОВ «Європоліс Проперті Ходжибей» щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірок, а також невідповідність висновків однієї перевірки іншій як підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є, на думку колегії суддів, безпідставними, оскільки виходить за межі необхідного для встановлення правомірності або протиправності податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012р. №00005315571 предмету доказування.

Наведені обставини свідчать про суперечливість рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Так, суд першої інстанції вказує на те, що під час здійснення камеральної перевірки було використано акт документальної позапланової виїзної перевірки №48/15.6-27/33750517 від 26.02.2013р., однак, як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, камеральна перевірка була оформлена актом №237/15-575/33750517 від 30.11.2012р., тобто раніше ніж була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка.

Також із наведених актів вбачається, що перевірка податковим органом проводилась за ті ж самі періоди, при цьому під час камеральної перевірки встановлено завищення значення р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», на суму 26613247грн., тоді як документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушень ТОВ «Європоліс Проперті Ходжибей» від'ємного значення за загальну суму 3474201,00грн. згідно відповідних податкових декларації.

Окрім того, при новому розгляді справи, судам попередні інстанції необхідно з'ясувати наслідки розгляду документальної позапланової виїзної перевірки, тобто встановити чи було прийнято податкове повідомлення - рішення, чи була заявлена до бюджетного відшкодування підтверджена сума від'ємного значення і в подальшому відшкодована тощо.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоліс Проперті Холдінг» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення.