Ухвала суду № 39888146, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/800/29807/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,при секретарі Луцак А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року

у справі № 2а-3833/12/1370

за позовом Дочірнього підприємства із 100 % іноземним капіталом «Юсенко Україна»

Корпорації «Юсенко Інтернешнл Інк»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Дочірнє підприємство із 100% іноземним капіталом «Юсенко Україна» корпорації «Юсенко Інтернешнл Інк» (надалі також - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним і скасування частково податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001752321 і визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року № 0001742321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 24 жовтня 2011 року № 0001742321. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишено без задоволення, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з 100% іноземним капіталом «Юсенко Україна» Корпорації «Юсенко Інтернейшенл Інк» задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-3833/12/1370 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 24 жовтня 2011 року: №0001752321 в сумі 34901970,00 грн. та № 0001742321.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 34901970,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року №0001752321 та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 743788 грн. (в т.ч. за основним платежем 2250816 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) 492972 грн.) на підставі податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року №0001742321, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30 вересня 2011 року №3426/23-209/30051913, про порушення позивачем вимог статті 36, пункту 37.1 статті 37, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пунктів 144.1, 144.3 статті 144, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого завищено від'ємне значення оподаткування по податку на прибуток за другий квартал 2011 року; пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого позивачем неправомірно зменшено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за результатами червня 2011 року на суму 278934,00 грн.; підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем неправомірно зменшено суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету за результатами діяльності на загальну суму 1971882,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 1494820,00 грн. та жовтень 2010 року в сумі 477062,00 грн.

Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність відповідачем допущення позивачем порушень вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду встановлення факту подачі уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійно виявленими помилками в межах визначеного законодавцем строку, що не вплинуло на визнання зобов'язання по вказаному податку по суті.

Суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про необґрунтованість висновків ДПІ та суду першої інстанції щодо допущення позивачем порушень вимог статті 36, пункту 37.1 статті 37, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пунктів 144.1, 144.3 статті 144, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України у зв'язку з відображенням у складі витрат другого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 та попередніх років, правильно застосував норми матеріального права, з огляду на наступне.

Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Причому ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Відтак, з огляду на наведене, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

За таких обставин, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 34901970,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2011 року №0001752321 відбулось ДПІ безпідставно.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції, є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення суду першої інстанції, слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко