Ухвала суду № 39888117, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/40034/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 по справі №2а/1770/16/2011 за позовом Приватного підприємства «Конста-Ел» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, позовні вимоги Приватного підприємства «Конста-Ел» (далі - ПП «Конста-Ел», позивач) до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Костопільська МДПІ, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 27.12.2010 №0002161630/0, №0002151630/0 та №0002141630/0.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності зі сторони позивача порушень щодо перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань у строк встановлений законом, та у сумах, що самостійно узгоджені ним у відповідній податковій звітності, та відсутністю права у податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Костопільська МДПІ 29.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно поданих до Костопільської МДПІ податкових декларацій, позивачем самостійно визначено зобов'язання з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року, за І квартал 2009 року, за ІІ квартал 2009 року, за ІІІ квартал 2009 року, за IV квартал 2009 року, за І квартал 2010 року, за ІІ квартал 2010 року, за ІІІ квартал 2010 року. З метою своєчасної сплати податків ПП «Конста-Ел» у встановлений законом строк подано до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» платіжні доручення по самостійно узгодженим зобов'язанням: №12, №13 від 28.01.2009 на суму 20,00грн. та 37267,17грн. відповідно, призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2008 року; №19 від 13.09.2009 на суму 37,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за І квартал 2009 року; №42 від 27.07.2009 та №30 від 13.07.2009 на суму 3739,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за ІІ квартал 2009 року; №95 від 17.10.2009 та №93 від 15.10.2009 на суму 12923,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за ІІІ квартал 2009 року; №150 від 03.03.2010, №139 від 29.01.2010 та №138 від 22.01.2010 на суму 15131,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за IV квартал 2009 року; №179 від 11.05.2010 на суму 700,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за І квартал 2010; №219 від 06.08.2010 на суму 9743,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за ІІ квартал 2010 року; №269 від 12.10.2010, №272 від 23.10.2010 та №266 від 06.10.2010 на суму 7129,00грн., призначення платежу - податок на додану вартість за ІІІ квартал 2010 року, які були прийняті банком на виконання.

Судами також встановлено, що грошові кошти в сумі 37267,17грн. сплачені позивачем платіжним дорученням №13 від 28.01.2009 не було зараховано банком на розрахункові рахунки Головного управління Державного казначейства України, у зв'язку з тим, що згідно з постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 в ВАТ Комерційний банк «Надра» з 10.02.2009 було призначено тимчасову адміністрацію, і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 по 10.08.2009. У зв'язку з тим, що платіжне доручення №13 від 28.01.2009 на сплату позивачем податку на додану вартість в сумі 37267,17грн. банком не виконано, решта оплачених платіжними дорученнями сум зараховувались Костопільською МДПІ не згідно з призначеннями платежів, що вказані в платіжних документах, а на погашення податкового боргу.

Пунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, банком, який обслуговує позивача, 29.01.2009 було прийнято належним чином оформлене платіжне доручення №13 на сплату суми податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 37267,17грн., що свідчить про виконання позивачем усіх дій, що вимагаються від нього для належного здійснення переказу коштів на розрахунковий рахунок Головного управління Державного казначейства України, а тому у Костопільської МДПІ були відсутні підстави вважати суму податкового зобов'язання, визначеного позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2008 року його податковим боргом, а відтак відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничного терміну їх сплати і сплати наступних чергових платежів.

З матеріалів справи вбачається, уповноваженими особами Костопільськї МДПІ 23.12.2010 було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт №1258/16/35119132.

На підставі вказаного акта перевірки та керуючись вимогами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом 27.12.2010 винесено податкові повідомлення-рішення №0002141630/0, яким до позивача за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 16696,92грн. (50% від суми 33393,82грн.); №0002151630/0, яким до позивача за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 895,42грн. (20% від суми 4477,09грн.), №0002161630/0, яким до позивача за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 160,00грн. (10% від суми 1600,00грн.).

Згідно підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв