Ухвала суду № 39888074, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/51003/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року

у справі № 2а-5466/12/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Аметістум»

про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Аметістум» про стягнення податкового боргу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому позивача представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю (своєчасності подання податкової звітності) Приватного підприємства «Аметістум» позивачем складено акт від 20.07.2012 року №2803-15/33094834, яким встановлено порушення відповідачем п.п. 286.2, 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової звітності з плати за землю за 2012 рік.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року № 0001001550, яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170, 00 грн.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби звернулася до суду про стягнення податкового боргу на загальну суму 13 931, 63 грн., обґрунтовуючи позов тим, що у позивача виникла заборгованість по сплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання за податковою звітністю з плати за землю за 2011 рік у розмірі 13 843, 81 грн., а всього, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просила стягнути 13 623, 60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що норми Податкового кодексу України, якими податковий орган наділено правом звертатися до суду про стягнення податкового боргу, не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі та не підтверджених доказами, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.1.3. ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

У відповідності до п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу (ч.7 ст.52 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами, Приватним підприємством «Аметістум» подана до податкового органу податкова декларація №2384 від 31.01.2011 року зі сплати податку за землю за 2011 рік у сумі 13 843, 81 грн., грошове зобов'язання по якій сплачено не було, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби направлено податкову вимогу про сплату боргу форми «Ю» від 12.03.2011 року №680 на суму 1071, 47 грн., яка вручена відповідачу 25.03.2011 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 12.01.2011 року відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, про що розміщено оголошення в газеті «Голос України».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2012 року у даній справі затверджено мирову угоду від 21.10.2011 року, якою сторони домовились про погашення та прощення (списання) вимог кредиторів боржника, зокрема, заборгованість боржника перед ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по земельному податку у розмірі 364, 39 грн. (третя черга) погашається протягом 10 банківських днів з дня затвердження цієї мирової угоди, а решта заборгованості із цією угодою, яка віднесена до четвертої черги, підлягає списанню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ДПІ у Дніпровському районі м.Києва не оскаржувала, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи включена сума податкового боргу і в якому розмірі до конкурсних кредиторських вимог, які погашені та прощені (списані) відповідно до мирової угоди, що в свою чергу має важливе значення у даній справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини встановлено не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень частин другої, четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 2а-5466/12/1070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук