Ухвала суду № 39888062, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/9991/30799/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011

у справі №2-а-390/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Композитні рішення"

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

третя особа Миколаївська митниця

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) рішень , - ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2010, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 скасовано, позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва №0000042200 від 17.03.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції , у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог валютного законодавства, за результатами якої був складений акт №416/22/35320885 від 11.03.2009.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилось у несвоєчасному надходженні товару за імпортним контрактом на митну територію України.

За результатами акту перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000042200 від 17.03.2009 в розмірі 193693,5 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання імпортного контракту від 09.04.2008 №СS-Pultrex 1, укладеного між позивачем та компанією нерезидентом Pultrex Со. Ltd (Великобританія), нерезидент зобов'язався поставити покупцю товар на умовах CFR Одеса у відповідності до положень Інкотермс 2000.

На виконання умов контракту позивач 24.07.2008 здійснив передплату у сумі 195000 дол. США, що зафіксовано у акті перевірки та не заперечується представниками сторін.

Таким чином, граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу згідно положень абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») настає 20.01.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, що поставлявся на адресу покупця за контрактом від 09.04.2008 перетнув митний кордон України 15.01.2009, що підтверджується штампом Південної митниці «Під митним контролем» з поставленням дати взяття на контроль Південною митницею на коносаменті перевізника.

Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №№ 1138, 1139, 1140 під митним контролем Південної митниці товар перебував з 23.01.2009, а під митним контролем Миколаївської митниці - з 26.01.2009, що засвідчено відтиском штампів митниць. ВМД ІМ-40 оформлено позивачем 04.03.2009.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон №959-ХІІ) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону № 959-ХІІ є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України - ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із ст. 40 Митного Кодексу визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Ст. 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Таким чином, правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під поставкою імпортованого товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Отже, товар перетнув кордон України 15.01.2009, тобто ця дата є моментом здійснення імпорту товару, тому позивачем не порушено граничних строків отримання товарів.

Відповідно до п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація (далі ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун