Ухвала суду № 39888050, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 року м. Київ К/800/30971/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій областіна постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 рокуу справі№ 2а-0870/172/11за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, Головного управління державного казначейства України в Запорізькій областіпровідшкодування з державного бюджету заборгованості по податку на додану вартість та визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року у справі № 2а-0870/172/11 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ВАТ «Запорізький арматурний завод» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2011 року у справі № 2а-0870/172/11 скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя по ненаданню висновку Управлінню Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відшкодування ВАТ «Запорізький арматурний завод» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52 872,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Запорізький арматурний завод» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 рок в сумі 52 872,00 грн.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Відмовляючи в задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 в супереч вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не провів необхідної перевірки задекларованих позивачем сум, зустрічні перевірки для підтвердження суми бюджетного відшкодування не завершені, тому саме тільки ненадання органом податкової служби до органу державного казначейства висновку про відшкодування ПДВ з бюджету за березень 2010 року не є безумовним та встановленим фактом протиправності та бездіяльності податкового органу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки непроведення відповідачем-1 такої перевірки свідчить про протиправну бездіяльність податкового органу і в будь-якому випадку не є законодавчо встановленою підставою для невідшкодування з бюджету правомірно заявлених платником податку сум податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.7.5 пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 цього Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, - податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, - податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, керуючись пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», подав відповідачу-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року з додатками, в тому числі із заявою про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 52 872,00 грн.

Згідно із даними податкової декларації позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 52 872,00 грн. на рахунок платника податку у банку.

Відповідно до даних розрахунку суми бюджетного відшкодування:

- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 113 151,00 грн.

- частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 52 872,00 грн.

- сума, що підлягає відшкодуванню, становить 52 872,00 грн.

Згідно із довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, яка виникла в березні 2010 року. При цьому, під попереднім податковим періодом згідно акту перевірки розуміється лютий 2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з даної податкової звітності вбачається, що податкова декларація прийнята відповідачем-1 10.08.2010 року, оскільки до того часу податковий орган не визнавав раніше подані товариством податкові декларації з податку на додану вартість як податкову звітність, у зв'язку з чим позивач оскаржував дії посадових осіб відповідача-1 до начальника ДПІ у Ленінському районі, ДПА у Запорізький області та прокуратури. Податкова декларація визнана як податкова звітність та прийнята, про що свідчить відмітка про одержання на вказаній вище податковій декларації.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з акта № 2719/23/14309190 від 06.10.2010 року про результати планової перевірки ВАТ «Запорізький арматурний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, вбачається, що предметом планової перевірки було питання відшкодування позивачу ПДВ за березень 2010 року в сумі 52 872,00 грн.

В ході перевірки будь-яких порушень при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства та його контрагентів не виявлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 52 872,00 грн., підтверджена належним чином складеними первинними документами.

Докази позбавлення контрагентів позивача в установленому порядку цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних пакових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані. Факт сплати позивачем податку на додану вартість в складі вартості товару (послуг) в загальному розмірі 52 872,00 грн., як зазначено в розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації за квітень 2010 року), підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем-1 не спростований.

Разом з тим, будь-якого висновку щодо заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість податковий орган не надав.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем-1 не доведена правомірність його дій щодо відмови у відшкодуванні податку на додану вартість, посилання суду першої інстанції в якості підстави для відмови в задоволенні позову на непроведення відповідачем-1 всупереч вимог пп.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевірки щодо задекларованих позивачем сум податку на додану вартість в декларації за квітень 2010 року, колегія суддів вважає помилковим.

Судом апеляційної інстанцій вірно зазначено, що непроведення відповідачем-1 такої перевірки свідчить про протиправну бездіяльність податкового органу і в будь-якому випадку не є законодавчо встановленою підставою для невідшкодування з бюджету правомірно заявлених платником податку сум податку на додану вартість.

Також апеляційним судом обґрунтовано відхилено посилання податкового органу, з якими погодися судом першої інстанції, на відсутність інформації по результатам зустрічних перевірок для підтвердження суми бюджетного відшкодування товариства, як підставу для ненадання відповідного висновку, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару (послуг), права на отримання бюджетного відшкодування у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення значених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року у справі № 2а-0870/172/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак