Ухвала суду № 39888048, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/12322/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-15685/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції від 22.07.2010 № 0002362342, яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40,00 грн. за порушення вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637). Позовні вимоги вмотивовані висновком про те, що фінансові санкцій за одне й те саме порушення засновано до позивача двічі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2010 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що законодавством України не передбачено, що застосування штрафних санкцій можливе лише податковою інспекцією, на обліку в якій перебуває платник податків. Крім того, суд зазначив, що подвійне застосування до позивача штрафної санкції мало місце в момент винесення рішення про застосування санкцій саме Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків, оскільки таке рішення прийняте пізніше (27.09.2010) ніж оскаржуване (22.07.2010).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що платник податків не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а оскільки позивач є платником консолідованого податку, то і відповідальність за порушення вимог законодавства допущене його філією має нести позивач, який знаходиться на обліку в Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, до компетенції якої і належить прийняття рішень про застосуванні штрафних санкцій.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у м. Рівне та Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків до Вищого адміністративного суду України подали касаційні скарги, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять зазначене судове рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено перевірку ремонтно будівельного управління філії ВАТ "Укртранснафта" "Магістральні нафтопроводи "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за підсумками якої складено акт від 16.07.2010 №1034/23-500/26113003.

У ході вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення філією п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.09.2004 за №637, що полягало у перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі за 27.01.2010 на суму 20,00 грн.

На підставі вказаного акта та результатів адміністративного оскарження Державна податкова інспекція у м. Рівному прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до філії штрафних санкцій.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки акту перевірки філії від 16.07.2010 за № 1034/23-500/26113003 було включено в акт перевірки від 15.09.2010 № 450/41-20/31570412, складений Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Києві за результатами перевірки позивача - Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта". На підставі висновків акту від 15.09.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Києві було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2010 № 0003294120/0, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 543,00грн., в тому числі 100,00 грн. (20,00 грн. х 5), за порушення встановлені актом Державна податкова інспекція у м. Рівному.

Згідно із п. 1.2 Положення про здійснення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 № 637, філія - відокремлений підрозділ, що наділяється частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України.

Антологічне визначення філії містить і цивільне законодавство. Відповідно до норм ст. 95 Цивільного кодексу України юридична особа має право створювати філії - підрозділи такої особи, що розташовані поза її місцезнаходженням та здійснюють всі або частину її функцій.

Філія не є юридичною особою. Вона наділяється майном юридичної особи (головного підприємства), що її створила, та діє на підставі затверджених нею положень. Керівник філії призначається юридичною особою та діє на підставі її довіреності.

Отже, Підприємство, яке створило філію, самостійно визначає для свого підрозділу обсяг його господарських функцій, в тому числі право здійснювати операції з готівковими коштами, а головним критерієм для визначення відповідальної особи за допущені порушення є майнова відокремленість підрозділу, що може бути розташованим як за місцезнаходженням головного підприємства, так і бути віддаленим від нього (на території одного регіону чи по всій Україні).

З обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями вбачається, що філія самостійним платником податку не зареєстрована, а сплата податків передбачена у консолідованому порядку.

Так, у п. 1.1 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків визначені як юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

При цьому платник податку, який має філії та перейшов на консолідовану сплату податку, несе відповідальність щодо сплати податку на прибуток до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням своїх філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Філії є платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням незалежно від того, сплачує така філія податок на прибуток самостійно, чи сплачується цей податок консолідовано. Однак при консолідованій сплаті відповідальність за сплату податку, у тому числі і сплату штрафних санкцій за невиконання, несвоєчасне виконання або виконання не в повному обсязі зобов'язань зі сплати податку, покладається на головне підприємство.

Враховуючи вищевикладене, при консолідованій сплаті податку на прибуток відповідно до підпунктів 17.1.1 та 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовувати штрафні санкції необхідно щодо головного підприємства. Інформація про факт порушення передається з інспекції, де на обліку перебуває філія, до податкової інспекції за місцезнаходженням головного підприємства, де на підставі отриманої інформації складається акт та виписується податкове повідомлення-рішення.

У випадку застосування штрафної санкції за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток (пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III) складається єдиний акт, в якому за відповідний звітний період вказуються всі наявні факти порушення в розрізі філій. За цим актом на головне підприємство виписується повідомлення-рішення із зазначенням штрафу у сумі, що розраховується як добуток кількості порушень на розмір штрафу за одне порушення.

Отже, аналіз вказаних вище норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідальною особою за перевищення ліміту каси філії платника податків є такий платник податків.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність рішення від 22.07.2010 № 0002362342.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-15685/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко