Ухвала суду № 39888024, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/27274/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підготовки ІТ спеціалістів" (правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн", далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014

у справі № 810/5596/13-а

за позовом Товариства

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0010901502 та від 01.10.2013 № 0010911502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014, у позові відмовлено з посиланням на те, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві послуг у сфері інформатизації у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Галард Сервіс Груп (далі - ТОВ «Галард Сервіс Груп») документально не підтверджується, зазначені операції не обумовлені наявністю у платника розумної ділової мети, у зв'язку з чим не можуть викликати будь-які наслідки у податковому обліку позивача.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позовні вимоги. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про те, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують реальне виконання розглядуваних операцій, а висновки судів про суперечливість даних, що містяться у поданих платником первинних документів, зроблені за неповного дослідження матеріалів цієї справи. За твердженням скаржника, судовий контроль не вправі перевіряти економічну доцільність рішень платника у сфері господарської діяльності та встановлювати додатковий критерій дохідності господарської операції як умови її відображення у податковому обліку платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Білоцерківською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань достовірності підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Галард Сервіс Груп» за квітень-серпень 2012 року.

За наслідками цієї перевірки відповідачем було складено акт від 19.09.2013 № 895/15-2/37381913 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0010901502, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 339 167 грн. за основним платежем та 169 584 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення та від 01.10.2013 № 0010911502, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 24 725 грн.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у ціні послуг у сфері інформатизації у рамках господарських правовідносин з названим контрагентом на підставі договору від 23.03.2012 № ФЛ-23/03-2012, позаяк, за твердженням податкової інспекції, операції з поставки цих послуг опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суди цілком об'єктивно підтримали наведену правову позицію відповідача у справі.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі наведених законодавчих положень суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладений на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування ПДВ, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, належить саме позивачу у справі. При цьому підтверджувальні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

Суди обох попередніх інстанцій, дослідивши представлені учасниками спору докази та оцінивши їх в сукупності на підставі статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про те, що правовідносини позивача зі спірним контрагентом не опосередковувалися реальним виконанням.

При цьому суди погодилися з висновком податкового органу про те, що виконання даного виду послуг у задекларованих обсягах вимагало наявність у постачальника спеціалістів необхідної кваліфікації. Однак доказів існування у ТОВ «Галард Сервіс Груп» відповідних працівників (у тому числі залучених на умовах цивільно-правових договорів) позивачем не подано.

Враховуючи, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення, у розглядуваному випадку встановлення фактичного виконавця послуг (тобто особи з відповідним рівнем кваліфікації та досвідом) зазвичай є передумовою укладення договору про надання послуг.

Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору постачальника таких послуг суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Також як на мотив для відмови у позові суди послалися на відсутність ділової мети у розглядуваних операціях. При цьому суди зазначили, що згідно з поясненнями позивача, спірні послуги придбавалися ним у зв'язку з необхідністю виконання своїх зобов'язань з поставки консультаційно-інформаційних послуг та послуг з проведення учбових курсів та семінарів перед третіми особами. Неможливість самостійного виконання відповідного обсягу послуг зумовила необхідність залучення позивачем ТОВ «Галард Сервіс Груп» до такого виконання.

Втім суди встановили, що обсяг придбаних позивачем послуг у ТОВ «Галард Сервіс Груп» значно перевищував обсяг та вартість поставлених Товариством послуг іншим контрагентам. Докази використання результатів цих послуг з іншою метою позивачем не представлено. Наведене фактично підтверджує відсутність фактичного споживача спірних послуг та свідчить про

об'єктивну відсутність у позивача перспективи отримання прибутку від вчинення розглядуваних операцій.

У той же час умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети), що передбачає намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Водночас слід зазначити про помилковість висновків судів відносно наявності у поданих позивачем первинних документах суперечливих відомостей щодо ціни поставлених консультаційних послуг з питань інформатизації та розробки програмного забезпечення. Зокрема, суди наголосили на існуванні розбіжності між вартістю цих послуг за поданими Товариством податковими накладними (2 108 100 грн.) та актами наданих послуг (1 756 479,99 грн.). Однак при цьому суди фактично порівняли зазначену в акті ціну послуг без ПДВ з ціною цих послуг у податкових накладних з урахуванням ПДВ.

Втім зазначена помилка не вплинула на прийняття судами правильного по суті спору рішення, а тому не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Адже у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту). А тому за відсутності фактичного виконання господарської операції наявність у платника формально складених первинних документів не може підтверджувати його право на податковий кредит.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи та оцінених доказів, що в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а відтак підлягають відхиленню.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр підготовки ІТ спеціалістів" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі № 810/5596/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько