Ухвала суду № 39888018, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/20647/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Мекензіна І.В.,

відповідача - Івченко Я.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Криптон-М» (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 826/7266/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.12.2012 № 0004412250, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 4 652 001 грн. (у тому числі 3 721 601 грн. за основним платежем та 930 400 грн. за штрафними санкціями).

Постановою названого суду від 26.06.2013 позов задоволено з посиланням на дотримання позивачем законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; в позові відмовлено з мотивів формування позивачем даних податкового обліку на підставі фіктивно складених первинних документів.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімум Трейд» (далі - ТОВ «Оптімум Трейд») за липень 2012 року та встановила незаконне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених цим контрагентом, позаяк представлені платником первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства та не підтверджують реальний характер розглядуваних господарських операцій.

Виявлені порушення відображено в акті перевірки від 29.11.2012 № 4315/7/22-416.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції послався на реальність виконання зазначених операцій; апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову Товариства, підтримав викладену правову позицію податкового органу у справі.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

У справі, що переглядається, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг з програмного забезпечення у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Оптімум-Трейд» за договором поставки від 09.07.2012 № 219МКЗ, позивач подав акти приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, підписані директором ТОВ «Оптімум-Трейд» ОСОБА_3 Зазначені послуги придбавалися позивачем для виконання своїх договірних зобов'язань з поставки обладнання для модернізації комплексу моніторингу мереж зв'язку замовнику-нерезиденту - державній установі «Спеціальна інформаційна служба Комітету національної безпеки Республіки Казахстан» за зовнішньоекономічним контрактом від 30.03.2012 № 003/2012/6.

Податковим органом, в свою чергу, не спростовано належними засобами доказування реальність виконання операцій з поставки позивачеві зазначених послуг.

У випадку ж реальності господарських операцій висновок про недостовірність податкових накладних, підписаних іншими особами ніж ті, що значаться в установчих документах постачальників їх керівниками, не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. Підписання документів неповноважною особою не виключає реальність виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в результаті укладення та виконання договору поставки від 09.07.2012 № 219МКЗ настали правові наслідки, до яких прагнули його учасники, а саме - перехід права власності на програмне забезпечення від постачальника до покупця на оплатній умові. А відтак відсутні підстави вважати безтоварними операції, здійснені у процесі виконання цього договору.

В умовах, за яких податковим органом не спростовано реальність виконання господарської операції, неприпустимим є позбавлення платника права на формування податкового кредиту з формальних підстав в зв'язку з тим, що первинні документи підписані не уповноваженими особами, за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про цей факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.

До того ж, допитаний у судовому засіданні як свідок директор ТОВ «Оптимум Трейд» ОСОБА_3 підтвердив реальність виконання спірних господарських операцій.

Відповідачем також не подані докази здійснення Товариством та його контрагентом умисних узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення бази оподаткування ПДВ.

За даних обставин суд першої інстанції цілком об'єктивно відхилив доводи ДПІ про відсутність між позивачем та ТОВ «Оптімум-Трейд» реальних господарських відносин як такий, що не відповідає матеріалам справи.

Оскільки у апеляційного суду були відсутні підстави для надання іншої правової оцінки спірним правовідносинам та скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Криптон-М» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі № 826/7266/13-а скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 у справі № 826/7266/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько