Ухвала суду № 39888014, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/9065/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011

у справі № 2а-8432/08/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Родина" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Товариством подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.08.2008 № 0004292300/3/20683, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18534,50 грн. (у тому числі 6415,50 грн. за основним платежем та 12119 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги мотивовано тим, що при формуванні даних податкового обліку за операцією з передачі в оренду основних фондів Товариства останнім було дотримано вимоги підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 у позові відмовлено з посиланням на порушення позивачем правила першої події, визначеного у підпункті 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 названого Закону, при формуванні валового доходу за спірними орендними операціями.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.111 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що правило першої події не поширюється на операції з оперативної оренди.

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2007, оформлену актом від 17.12.2007 № 2287/316/23-0/30706004.

У цьому акті зафіксовано факт заниження позивачем оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу за правилом першої події авансових платежів, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (орендар) за договорами оренди від 01.05.2006 та від 01.04.2007 (на підставі яких позивач передав орендареві нежитлові приміщення у строкове платне користування). У поданих до контролюючого органу уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з податку на прибуток позивач лише частково виправив допущені помилки, однак не врахував отримані попередні платежі у повному обсязі у відповідних звітних періодах.

Наведені обставини з урахуванням результатів процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання стала підставою для зобов'язання Товариства сплатити оспорювану суму податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2008 № 0004292300/3/20683.

На час виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) регулювався підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Таким чином, як правильно зазначив апеляційний суд, правило першої події, визначені підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 названого Закону, не поширюється на порядок визначення валового доходу за операціями з передачі в оперативну оренду нерухомого майна.

У той же час, вирішуючи цей спір, суди не з'ясували дати нарахування орендних платежів за названими договорами оренди та, відповідно, не встановили податкові періоди таких нарахувань.

У даному разі для правильного вирішення цього спору та для перевірки формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями з дотриманням вимог підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» судам слід було дослідити умови договорів щодо порядку та строків нарахування орендних платежів та порівняти зазначені строки внесення орендних платежів з датами (податковими періодами) фактичної їх сплати орендарем.

Так, у разі якщо сплаті орендних платежів передує оформлення рахунка чи акта (мається на увазі нарахування їх в обліку орендодавця згідно з договором оренди), то обов'язок збільшити валовий дохід виникатиме у орендодавця у періоді, на який припадає дата оформлення рахунка (акта приймання-передачі послуг). При цьому на таку дату валовий дохід відображається в сумі, що відповідає вартості оренди за період, за який виписано первинні документи (як-от, за місяць: минулий, поточний або наступний і т.д. - залежно від умов договору). Якщо ж оплата здійснюється авансом (тобто до моменту, визначеному в договорі) і документів про нарахування орендної плати ще немає, причому дата перерахування коштів з поточного рахунка і дата нарахування орендного платежу припадають на різні податкові періоди, то, незалежно від розміру авансу, датою збільшення валового доходу вважтиметься дата нарахування орендної плати за певний період.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2а-8432/08/1370 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько