Ухвала суду № 39888011, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/13916/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Савіної С.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Ізмаїльська ОДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а/1570/9330/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова К" (далі - Товариство)

до Ізмаїльської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 № 0000212350.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, позов задоволено з тих мотивів, що реальне виконання господарських операцій з поставки товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» (далі - ТОВ «Авитек Груп ЛТД») нафтопродуктів позивачеві підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, які виключають право платника на податковий кредит.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Ізмаїльська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є вигодоформуючим суб'єктом господарювання, а спірні операції оформлені штучним документообігом з метою створення імітації поставки товару та отримання Товариством завдяки цьому необґрунтованих переваг у податковому обліку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Ізмаїльською ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 01.08.2011 № 623/23-50/33757245 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 215 759 грн. (у тому числі 1 215 757 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про безтоварний характер операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Авитек Груп ЛТД». На обґрунтування цього висновку Ізмаїльська ОДПІ зазначає, що названий постачальник відсутній за місцезнаходженням, не має основних фондів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві, був учасником транзитних фінансових потоків та здійснював незаконну діяльність зі сприяння третім особам у формуванні даних податкового обліку з метою отримання податкової вигоди. Також відповідач наголосив на тому, що надані платником сертифікаційні документи засвідчують, що виробником поставленого дизельного палива є публічне акціонерне товариство «Укртатнафта», з яким ТОВ «Авитек Груп ЛТД» не перебував у договірних правовідносинах; подані позивачем товарно-транспортні накладні, складені під час транспортування спірного товару, не містять чіткої адреси пункту його навантаження та не підтверджують факту поставки спірних нафтопродуктів позивачеві саме ТОВ «Авитек Груп ЛТД».

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

У справі, що переглядається, суди на підставі дослідження поданих позивачем первинних документів (якими оформлювалися операції з поставки ТОВ «Авитек Груп ЛТД» нафтопродуктів в адресу позивача) встановили, що ці операції мали реальний характер та були опосередковані дійсним рухом активів.

Зокрема, суди зазначили, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 01.03.2011 № 0103-15/ДТ ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (постачальник) зобов'язався поставити Товариству (покупець) нафтопродукти на умовах, визначених у цьому договорі.

На підтвердження реального характеру операцій, здійснених у межах виконання названого договору, позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату придбаного товару безготівковим способом; перевезення товару здійснювалося транспортними засобами (паливно-цистернами), що орендуються Товариством у інших суб'єктів господарювання; транспортування нафтопродуктів оформлено товарно-транспортними накладними.

У рамках даної справи відповідачем не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншою особою, ніж та, що вказана у первинних документах, та не доведено здійснення Товариством та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Як встановили суди, подані платником документи на обґрунтування понесених витрат за розглядуваними операціями (у тому числі і по сплаті ПДВ) у їх сукупності відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі необхідні реквізити, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій.

Доводи відповідача про відсутність у спірного постачальника задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цього постачальника; ці доводи (так само як і посилання Ізмаїльської ОДПІ на наявність ознак «транзитера» у ТОВ «Авитек Груп ЛТД») є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого Товариство не може нести відповідальність.

У комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

До того ж, суди встановили, що у розглядуваному випадку з огляду на технологічний механізм виконання спірних операцій наявність основних фондів та значної кількості працівників у постачальника не вимагалася. Адже, як встановили суди, відпуск нафтопродуктів здійснювався ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з автоналивної естакади у належні позивачеві автомобілі-бензовози, що підтверджується, у тому числі, і поясненнями водіїв та операторів Товариства.

Перевірка фактичного перебування контрагента за місцем реєстрації, так само як і встановлення осіб, у яких постачальник придбав реалізований ним товар, не входить до кола обов'язків платника податків-покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів про відсутність законних підстав для донарахування позивачеві відповідної суми ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Ізмаїльську ОДПІ її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

2. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі № 2а/1570/9330/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько